Інформаційний теракт - це вплив на свідомість людей і всього суспільства загалом з метою розхитати її зсередини.
Інфотеракт - це дуже небезпечний і витончений вид тероризму.
https://www.youtube.com/watch?v=xJjycRq2Sfg&rco=1

Недоношені на руках Весни
Недообійняті, недолюблені
Ми всі є носії війни
По окопах своїх загублені

Страх оплачено
Совість відчужено
Час пишатися - стали такими мобільними

А мою пам'ять страчено
Свідомість контужено
То летіть думкам вітрами вільними

Над мінними полями буденності
Скрізь колючі дроти байдужості
На зустріч безмежній певності
Подалі від штучності, чужості

Над серцями, де вже не вродить
Над мерцями, що бродять по колу
Від роси, що до Сонця сходить
До зірок, що летять додолу

Артур Артіменьєв зі збірки "Не прощаємось..." 2024

Ми — тимчасові історії у цьому вічному світі ...🌏

Найдорожчий скарб і найбільша цінність, яку ми здатні подарувати іншим, – це наша увага і присутність поряд ✨

Коли наша свідомість, ніжно обіймає тих, кого ми любимо, — вони розпускаються мов квіти 🌸

Коли серце торкається серця — народжується справжнє життя ☀️

І саме в ці миті ми стаємо безсмертними у пам'яті один одного 🩷


@Olga_Felis.psy


#авторськіслова🇺🇦 #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #трансформація #психологияотношений #психологияличности #коуч #любовь #духовність #Рефлексія #авторсвоейжизни #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #жіночність #психологія #самовираження #терапія #стоїцизм #філософія #пробуждение #мотивація #Памятайте_про_себе #запискипсихолога #думкисловадії #мислення #серце

Чому ти не дозволяєш собі бути щасливим?

😳Причина — в батьківських приписах.
У дитинстві ми не тільки чуємо фрази батьків — ми ними стаємо.
Ці установки «вшиваються» у підсвідомість і керують дорослим життям, навіть коли ми вже давно виросли.
💥Ось кілька прикладів таких приписів:
🙄«Не думай» — сумніваєшся в кожному рішенні, шукаєш чужу думку, бо не довіряєш собі.
🫨«Не відчувай» — не дозволяєш собі злість, страх чи навіть радість.
🤕«Не будь собою» — соромишся своїх бажань, приглушуєш справжнього себе.

🤔«Не висовуйся» — ховаєшся, бо боїшся, що «занадто яскравий».

😱«Не живи» — ніби сам себе блокуєш перед чимось добрим. Бо «потім буде гірше».

🧐Ці внутрішні заборони проявляються як:

⚡перфекціонізм,

⚡співзалежність, залежність,

⚡нарцисизм,

🥺хронічна самокритика,

😌роль «хорошої дівчинки» чи «маминого сина».

😳Як це змінити?
🤔З першого кроку: усвідомити, який припис керує тобою.
Бо те, що усвідомлене — вже не керує з тіні.

🔥Хочеш змін, пиши в особисті.

Скільки я себе пам'ятаю, я завжди любила дивитися на людей у вишиванках. Напевно моя підсвідомість відчувала, що бути у вишиванці, це не тільки гарно, а й викликає гордість, що ти є українка і розумієш, що це таке, коли знаєш українську історію, культуру, знаєш українських письменників, акторів, поетів, співаків. Та наголовніше звісно, коли знаєш і розмовляєш українською мовою. Ось тоді по справжному відчуваєш себе українкою. Коли мені подарували український віночок і вишиванку, я була дуже щасливою. Адже ж, святкувань, коли влаштовували свята у вишиванках в дитячих садочках і в школах, у мене не було. Вперше коли я одягла вишиванку і зробили фото, це було в санаторії під Києвом, куди привезли таких дітей, як я, на оздоровлення на місяць. Не знаю точно, яке свято тоді було, але це було в травні 1992 року. І справді, коли я одягнулася в вишиванку, я відчула себе українкою. Мабуть тоді я вперше прийняла рішення розмовляти тільки українською мовою. Думаю, що й інші люди теж так само скажуть, що вишиванка завжди викликає неймовірне відчуття гордості, що ти живеш в Україні, знаєш українську мову, розмовляєш нею постійно, що ти є українкою!

#думки
Ви не можете виправити токсичну/агресивну/нарцисичну людину. Ви не можете її змінити. Ви не можете змусити її подивитися на себе, самоаналізувати, зрозуміти чи розвинути самосвідомість. Вони рідко навчаються здоровішим комунікативним навичкам, бо емоційно незрілі. Їхнє его не дозволяє їм визнати будь-які провини або щиро вибачитися. Вони рідко звертаються по допомогу, хіба що для того, щоб продовжувати маніпулювати. Ви не можете навчити їх емпатії. Ви не можете змусити їх бути поважними, бо відчуття права на щось та неповага – це частина їхнього характеру та того, ким вони є. Ви не можете змусити їх слухати, бо їм просто байдуже.
Спроби виправити їх лише виснажують вашу енергію та спотворюють вашу реальність. Ви постійно пояснюватимете елементарні принципи пристойності, надто все обмірковувати та ходитимете на лаві яйця. Вони перекручують ваші слова, розкритикують вас, грають роль жертви та змушують вас почуватися відповідальними за їхню поведінку. Але правда в тому, що вони *вибирають* бути такими. Не твоя робота зцілювати когось, хто відмовляється визнавати свої рани.
Єдине, що ти можеш зробити, це зцілити себе. Наповни себе знаннями про насильство, емоційні маніпуляції та травматичні зв'язки. Встановлюй чіткі межі, поважай свої інстинкти та йди геть — навіть якщо це боляче. Відсутність контактів часто є єдиним шляхом до миру. Ти заслуговуєш на безпеку, повагу та любов, а не на хаос, провину та біль.

А чи не здається вам бува, що на проблему яка назріла і от от прорве...Більшості (вона ж меншість 17 відсотків - зросійщена нацменшина) абсолютно поХЕР.Вони вже в активній фазі оборони перебувають, чекаючи нагоди піти в наступ...Так ,так (я тут не допустив помилки) З кожним днем , стає де більше конфліктів з нападами на титульне населення України -Українців, за те що ми як Народ цієї країни вимагаємо поважати нашу рідну мову...Під час війни, в якій гинуть що хвилини люди, за те щоб зберегти Україну її мову ,культуру традиції, свою Землю в кінці кінців...Нами намагаються керувати (недоумки,так недоумки) бо як і ще можна назвати "людей" які звуться "українцями" а розуму не мають, навіть для того щоб розмовляти мовою тої країни в якій вони народилися і проживають?....То вже відкрито кажіть :-"Ми кацапоротіждуни"
Чого стаєте в "позу" ?
Про це ніхто не говорить, ну що ж тоді я скажу...
Що спонукає тих хто вперто навіть з оскаженілими від ненависті очима до Української мови, кричать на 👅 язиці ВБИВЦЬ "какаяразница"?
А те що на рівні інфікованого мозку..., чекають та надіються(а що якщо Україна впаде, її знищать?) тож прийдуть нью - комісари, які будуть відфільтровувать "свой" - хахол, "бєндєра"- в росхід !
Ось там , глибоко в сірій рідині сидить "ALIEN" який був інфікований ще 300 років тому в Українську підсвідомість.Століття йдуть, воно те чужорідне створіння шляхом селекції, розмножується в організмі тих , кого воно індитифікує як організм нездатний до боротьби за цілісність(от і маємо руZZkoговорящихукраинцев) тобто тіло живе своїм життям (добробут, побут, і різного роду "все що мені потрібно") А от внутрішній світ - це форпост "чужинця" який за століття паразитування став агресивною сутністю- істотою...Яка чекає момента для нападу та дій(і тіло якому все життя здавалось що воно живе в Україні - навіть паспорт громадянина України має...Вже нічого не може вдіяти з цією сутністю - паразитом вбивцею) А які ж дії? Запитаєте ви...Тут симптоми проявляються по-різному залежно від того по якій лінії інфікований веде свій родовід(є сутності з прихованою агресією, це ті що ненавидять все Українське..., але мовчать до часу.Є "какаяразница" ці провокують агресію зі сторони Українців, але як правило здебільшого на більше нездатні.Вони при нагоді ховаються між Українцями і в випадку загрози емігрують щоб вберегти тіло носій "чужинця" - це **********[так вони себе самі називають, і при цьому себе нормально почувають] )
"ЖДУНИ" це перехідна ланка, на яких "сутність" впливає особливим методом - ці вже готові навіть пожертвувати собою (тілом) в угоду чужинцю(корегувальники, різного роду виконавці поставлених цілей та завдань, в надії що "чужинці" приймуть за "свого" і дадуть жити в їхньому світі)
Колоборанти, сепаратисти, зрадники.Ці знають хто в них "проживає" і з радістю дають сутності рости ,аж поки вона не проявиться....Але "ALIENS" свою справу зробив, він знищив Українця довівши його до смерті як моральної, психологічної так і фізичної.
Тож час еволюції сутності яка проживає (нажаль у більшості українців) різний. Задайте питання собі, а чи було вам, особисто легко читати це допис(чи бува "внутрішній голос" не натякав :"Що за херня, що він меле?") Лікування хворого залежить від бажання хворого вилікуватися....
А ліки дійсно є.Спершу вам буде здаватися що вони противні(навіть аж в в роті неприємно) на то вони і ліки.Отже почніть з маленьких доз(сутність буде противитись) слухайте українські пісні, українські аудіокниги[десь собі на одинці, бо навкруги тисячі інфікованих, які будуть і ображати і сміятися і ігнорувати вас) це для того щоб почати писати українською[не намагайтесь відразу здолати "те що" у вас живе з народження...Програєте!) Почніть "балакати" так, саме балакати на суржику, а не говорити українською мовою (це нормально) ви відчуєте ,що "сутність" починає потроху здаватися...Пройде деякий час , і ви відчуєте в собі силу, перестанете соромитись своєї мови...Так ЗДОЛАЄТЕ 👊 ОБОВ'ЯЗКОВО.ГОЛОВНЕ НЕ БОЯТИСЯ ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ.
СПРОБУЙТЕ.І ЧИМ РАНІШЕ ВИ ЦЕ ЗРОЗУМІЄТЕ ТИМ СКОРІШЕ ПОЗБУДИТЕСЬ ПАРАЗИТА "руZZkoго мира" Який самі бачите скільки горя , болю та смертей заподіював на протязі століть, і в теперішній час...

✍️04.06.2025

Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації.

На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії?

🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу.

Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю.

🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність!

Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі.

Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву.

🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети

Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості.

Шлях порятунку — через пробудження ідентичності !

Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.

Локі, гравець, що посідає 5-те місце у світі, втрачає свідомість під час рейду Підземелля в мобільній ґача-грі. «Що? Я тепер ігровий персонаж?». Прийшовши до тями, Локі усвідомлює, що став 1-зірковим героєм першого рівня – Ганом Іслатом. Щоб повернутися на Землю, йому необхідно підкорити 100-рівневу Вежу! Але спочатку він має допомогти Майстру-новачку та іншим героям опанувати ігрові механіки. «Не на того напали». Це розповідь про героя Локі, що ніколи не визнає жодної поразки.
#манга

Дуже раджу подивитись фільм-розслідування про прихований вплив на свідомість людини та приховані методи маніпуляції, які застосовуються нині в Україні та в усьому світі.
Фільм розкриє приховані російські організації, які намагаються відродити НАЦИЗМ у світі.
https://www.youtube.com/watch?v=xJjycRq2Sfg&rco=1