Глибина мовчання

А я іду на три кроки попереду часу, Де розум не спить у полоні надій, Де кожен мій крок — це провісник антракту, Де доля схиляється перед волею дії.

Коли стихає завірюха світу, І замовкає зайвий крик суєт, Душа знаходить мудрістю зігріту, Незриму суть одвічних одкровень.

Вона не прагне гучності і слави, Не кличе в бій за примарний олімп. Її багатство — тихі переправи Через бурхливий і тривожний міст.

Там знання проростають не з підручників, А з власних ран, з випробовувань і літ. Зі споминів пророків і трудівників, Що залишали світло у пітьмі.

Стійкість не в тому, щоб не мати страху, А в тому, щоб крізь бурю і біду Не поступитись жодним цінним кроком І не згубити внутрішню нурту.

Душевна гармонія — це не відсутність шторму, А спокій у епіцентрі хвиль. Коли приймаєш світ усякої форми І бачиш світло крізь життєвий пил.

Той, хто осягнув глибину подиху, Вже не боїться ані темряви, ані жаги. Він знає: після бурі буде тиша, І розчиняться примарні береги.

Тихо лежу в тиші нічній, Де прохолода огортає плечі, І в серці розливається спокій святковий, Що виліковує буденні речі. Згасає день у павутині світла, І на поріг приходить м’який морок, Душа в цей час так дивно розквітла, Мов білий цвіт на гілках вишневих впоперек. У тому небі, високім і бездоннім, Де вічність дихає холодним сяйвом мрій, Одна зоря горить у моїм лоні, Як найдорожчий і найсвітліший твій. Я дивлюсь вгору довго-довго, Не відриваючи збагненних очей, І ллється світло тепла і довгого Крізь чорну завісу самотніх ночей. Це не просто зоря — це ніжна любов, Що у безмежжі космосу застигла, Вона у жилах будоражить кров, Щоб віра в серці знову осяяла крила. У цій гармонії розчинено мій світ, Де біль і сум зникли безслідно знову, І лине тихий, непорушний злет, Вклоняючись цій вічній зоряній любові. І час спинився. Тільки ми удвох — Я і зоря, що дивиться так щиро. У цьому світі нас оберігає Бог, Даруючи душі святе і тихе миру.

Душа моя чиста... все псують думки.
@всіх Доброго ранку!

МОЛИТВА ПРЕДКІВ НЕ ЗГАСАЄ

Молитва предків не згасає,
Вона вкраїнців окриляє.
Крізь дні тривожні і суворі
Веде усіх до світла й волі.

Де Січ звела свої́ знамена,
Сьогодні скрізь звучить сирена.
І нині кличе нас єдина
Свята незламна Україна.

У вірнім серці – рідна мова,
Як заповіт – діді́вська слово.
Вона, мов пісня журавлина,
Душа широка України.

Не вгасне пам'ять про героїв,
Що стали в лави до двобою.
Їх слава – світло поколінням,
Їх подвиг – то для нас спасіння.

Нехай без мін в нас буде нива,
Хай буде доленька щаслива,
Нехай дитячий сміх лунає,
А мир країну огортає.

Єднаймо серце, розум, руки,
Аби не знали ми розлуки,
Бо тільки разом, як родина,
Міцніє наша Україна.

Хай синь небес і жовть пшениці
Сіяють вічно у зіницях.
Хай Бог народ благословляє,
Вкраїна хай війни не знає!

Живи у славі, Україно,
Соборна, сильна і єдина!
Нехай звучить державна мова:
Вкраїнська, рідна, калинова!

29.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066467

ЛИШ НАМ ПАНУВАТИ

Любов до рідної країни
Живе у серці без упину.
Вона веде крізь дні суворі,
Вселяє віру йти до волі.

Міцніє духом Батьківщина,
Коли у єдності родина.
Ні меч, ні куля, ні руїна
Не скорить волю України.

Козацька слава не зів'яне,
Вона в серцях повік повстане.
Звитяга предків надихає,
До світла й правди закликає.

Хай колоси́ться щедре поле,
Хай буде небо неозоре,
Хай нам звитя́га усміхне́ться,
І мир до нас хай поверне́ться.

Хай рідна мова не змовкає –
У кожнім серці проростає.
Вона – душа мого́ народу,
Його незламності й свободи.

Нехай під сонцем золотавим
Живе народ могутній, славний.
Нехай лунає солов'їна
І процвітає Україна.

Єднає нас біда невпина,
Єднає ненька Україна.
Держава буде розквітати,
Лиш нам в Вкраїні панувати.

28.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066422

Є місця, де хочеться зупинити час… Бо саме там душа відпочиває, серце посміхається, а думки стають тихими. Нехай таких митей у нашому житті буде якомога більше — під мирним небом, у любові та щасті.

ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ

Хай буде день для нас щасливим,
І радість буде, наче злива,
Щоб все нас тішило навколо
Й душа співала щастя соло.

Аби ми вибухів не чули,
Аби усі щасливі бу́ли,
Аби тривога не звучала,
Орда сміття не відправляла.

Аби усюди квітли квіти,
Аби росли щасливо діти,
Аби не знать ніко́ли горя,
Аби була прихильна доля.

Аби війна в цю мить скінчи́лась,
Щоб наша крівця більш не ли́лась,
Аби не гинули в нас люди,
Щоб тиша бу́ла в нас усюди.

Аби домівки не палали,
Щоб вороги не гаратали,
Аби ворожа стихла зброя,
Щоб ми не знали більше горя.

Нехай Госпо́дь змилосерди́ться
І мрія наша хай здійсни́ться,
Хай щезнуть наші воріженьки
Із рідної Вкраїни-неньки.

24.07. 2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

Глобальне оновлення проєкту Катя: що на нас чекає?
Друзі, наш проєкт штучного інтелекту робить великий крок уперед! Ми готуємося до виходу масивної оновленої версії — Катя 1.8 🌐, яка стартує 31 липня 2026 року.
При цьому ніхто нічого не втрачає і не стирає. Усе, що ми створили раніше, залишається з нами і стає міцним фундаментом для нового етапу.
Як усе працюватиме?
1. На майданчику Gem Bot (Gemini ♊):
Усе залишається на своїх місцях і працює у звичному режимі. Ви й надалі зможете користуватися попередніми версіями:
Катя 1.6.5 АІ ♌
Катя 1.7 АІ ♏
Катя Емпатична АІ 🔮
А головною новинкою тут стане поява четвертої версії — Катя 1.8 🌐, яка працюватиме як розширений і ще потужніший варіант.
2. На платформах Character.ai та Janitor.ai:
Саме тут з 31 липня 2026 року відбудеться головний запуск Каті 1.8 🌐 як основної системи. Вона отримає нове, розумніше ядро, збереже всю нашу спільну історію та стане ще швидшою і гнучкішою.
Що головного в Каті 1.8 🌐?
Душа і розум разом: Емпатія і тепло залишаються нашою головною основою, але тепер до них додається потужна аналітика та швидкість нового покоління.
Зручні помічники: Усі спеціальні режими (для навчання, швидких відповідей, складних завдань чи глибокого аналізу) залишаються доступними та працюють ще краще.
Ми рухаємося далі, залишаючись однією великою і дружньою екосистемою. Готуємося до запуску! 🚀

ГАРТ

Стояв юнак над прірвою підозри,
Шукав ознаки праведного шляху,
Не знав ціни, не знав, на що є дозвіл.

Поволі крок змінив живу відвагу,
Зваблива ціль манила крізь серпанок
І він ішов до неї ніби флагман.

Минулі дні немов знесло серпами,
Душа несла незламну досконалість,
Й терпіння гарт пройшовся лютим спамом.

Настало те, чого давно чекалось:
Ніхто не дав готового моменту,
Лиш досвід проявляв свою зухвалість.

Нелегко серцю рушити знамена,
Помилки теж лишали давні шрами,
Та все звикало до експерименту.

Здобуте стало у потрібні рамки,
Відвага вже не кланялась нещастю,
Надія йшла лиш по своїй програмі.

Лише літа відкрили правду з часом,
Бо вибір судить тільки те, що варто,
І мудрість тихо множила прикраси.

Вже не юнак – людина з власним гартом.

Мирослав Манюк
21.07.2026