• #історія #постаті
    Його знає кожен українець, хоча часто навіть не здогадується про це. Коли ми кладемо руку на серце під звуки національного славню, ми вшановуємо працю людини, чиє життя було суцільним служінням ідеї, за яку москва карала засланнями та заборонами. 27 січня ми відзначаємо день народження Павла Чубинського. 🇺🇦✍️

    Більше, ніж автор Гімну: Життя під прицілом імперії

    Павло Чубинський був справжнім "універсальним солдатом" українського відродження XIX століття. Він не просто написав вірш «Ще не вмерла Україна» за лічені хвилини на одній із київських вечірок 1862 року — він заклав фундамент нашої ідентичності як етнограф, фольклорист та географ.
    Його праця була настільки фундаментальною, що імперська влада вбачала в ньому смертельну загрозу. Чубинського називали «небезпечним агітатором», який «негативно впливає на уми простолюду». За свою діяльність він поплатився роками заслання в Архангельську губернію. Але навіть там, на півночі, він не склав руки, а зайнявся дослідженням краю, за що згодом отримав золоту медаль Російського географічного товариства. Іронія долі: імперія нагороджувала того, кого водночас намагалася зламати. 🥇❄️

    Повернувшись в Україну, він очолив грандіозну експедицію Південно-Західним краєм. Сім томів зібраних ним народних пісень, казок та обрядів стали доказом того, що українці — це окрема нація зі своєю древньою культурою, а не «малоросійське відгалуження». 📚

    Павло Чубинський помер у 1884 році, так і не побачивши, як його вірш став державним символом. Але його слова виявилися пророчими: «душу й тіло ми положим за нашу свободу» — це формула, яку українці продовжують доводити щодня. Сьогодні ми згадуємо не просто поета, а людину, яка навчила нас співати про власну волю. 🕯️🇺🇦
    #історія #постаті Його знає кожен українець, хоча часто навіть не здогадується про це. Коли ми кладемо руку на серце під звуки національного славню, ми вшановуємо працю людини, чиє життя було суцільним служінням ідеї, за яку москва карала засланнями та заборонами. 27 січня ми відзначаємо день народження Павла Чубинського. 🇺🇦✍️ Більше, ніж автор Гімну: Життя під прицілом імперії Павло Чубинський був справжнім "універсальним солдатом" українського відродження XIX століття. Він не просто написав вірш «Ще не вмерла Україна» за лічені хвилини на одній із київських вечірок 1862 року — він заклав фундамент нашої ідентичності як етнограф, фольклорист та географ. Його праця була настільки фундаментальною, що імперська влада вбачала в ньому смертельну загрозу. Чубинського називали «небезпечним агітатором», який «негативно впливає на уми простолюду». За свою діяльність він поплатився роками заслання в Архангельську губернію. Але навіть там, на півночі, він не склав руки, а зайнявся дослідженням краю, за що згодом отримав золоту медаль Російського географічного товариства. Іронія долі: імперія нагороджувала того, кого водночас намагалася зламати. 🥇❄️ Повернувшись в Україну, він очолив грандіозну експедицію Південно-Західним краєм. Сім томів зібраних ним народних пісень, казок та обрядів стали доказом того, що українці — це окрема нація зі своєю древньою культурою, а не «малоросійське відгалуження». 📚 Павло Чубинський помер у 1884 році, так і не побачивши, як його вірш став державним символом. Але його слова виявилися пророчими: «душу й тіло ми положим за нашу свободу» — це формула, яку українці продовжують доводити щодня. Сьогодні ми згадуємо не просто поета, а людину, яка навчила нас співати про власну волю. 🕯️🇺🇦
    Like
    1
    100views
  • 💥 Закон про відродження американського боксу імені Мухаммеда Алі може призвести до приголомшливих змін у боксі - наслідки можуть торкнутися низки провідних зірок цього виду спорту🥊
    Майже два десятки боксерів світового рівня можуть зазнати змін у своєму статусі після того, як Закон про відродження американського боксу імені Мухаммеда Алі зробив ще один крок до остаточного затвердження.
    Метою Закону про реформу боксу імені Мухаммеда Алі 2000 року було «захист прав і добробуту професійних боксерів на міжштатному рівні шляхом запобігання певним експлуататорським, пригноблювальним та неетичним діловим практикам».
    Новий закон, який підтримує компанія TKO і який очолює президент UFC Дейна Вайт, не скасовує чинний Закон про реформу боксу імені Мухаммеда Алі. Натомість він має на меті запровадити нові правила, які фактично дозволять промоутерську модель у стилі UFC під новою назвою - Об’єднані боксерські організації (Unified Boxing Organisations, UBO). Це включає можливість для промоутерів укладати з боксерами ексклюзивні контракти, запровадження нової системи рейтингів і титулів.
    Паралельно зі створенням UBO чинні санкціонуючі органи у боксі будуть змушені змінити свої підходи. Всесвітня боксерська рада (WBC), Всесвітня боксерська асоціація (WBA), Всесвітня боксерська організація (WBO), Міжнародна боксерська федерація (IBF) та Міжнародна боксерська організація (IBO) зможуть мати лише одного чемпіона в кожній ваговій категорії.
    Протягом років уболівальники боксу різко критикували практику постійного розіграшу чемпіонських поясів, зокрема поєдинки за тимчасові титули. Тимчасовий пояс, згідно з новими правилами, може присуджуватися лише «у разі травми або хвороби чинного чемпіона, відмови або нездатності чинного чемпіона захищати свій титул, або з причин, що не залежать від боксера, зокрема неможливості подорожувати».
    Схоже, що нинішній ландшафт боксу неминуче зазнає змін, і з пропонованим принципом «один чемпіон - одна вагова категорія» багато хто опиниться під загрозою втрати статусу.
    🥊 Станом на зараз перелік володарів тимчасових титулів за ваговими категоріями виглядає так:
    Надважка вага: мурат гассієв (WBA Regular), Агіт Кабаєл (WBC Interim) — Олександр Усик володіє супер/основними поясами.
    Бриджервейт: гєоргій юновідов (WBA Interim) — повноцінний чемпіон муслім гаджімагомєдов.
    Крузервейт: Міхал Чесляк (WBC Interim) — чемпіон WBC Ноель Мікаелян.
    Напівважка вага: Девід Бенавідес (WBA Regular), Альберт Рамірес (WBA Interim), Каллум Сміт (WBO Interim) — супер/основними поясами володіє дмітрій бівол.
    Друга середня вага: Крістіан М’Біллі (WBC Interim) — титул вакантний або перебуває у володінні одного основного чемпіона.
    Середня вага: Хесус Рамос (WBC Interim) — чемпіон WBC Карлос Адамес.
    Перша середня вага: Джарон Енніс (WBA Interim), Верджил Ортіс-молодший (WBC Interim) — основні пояси у Себастьяна Фундори / Абасса Барау.
    Перша напівсередня вага: Алессандро Рігукчіні (WBA Interim), Айзек Крус (WBC Interim) — основні пояси у Расселла / Сміта.
    Легка вага: Хадьєр Еррера (WBC Interim) — чемпіон WBC Шакур Стівенсон.
    Напівлегка вага: Мірко Куельйо (WBA Interim), Брюс Керрінгтон (WBC Interim) — основні пояси у Болла / Фултона.
    Друга найлегша вага: Муроджон Ахмадалієв (WBA Interim) — Наоя Іноуе є абсолютним чемпіоном.
    Найлегша вага: Ноніто Донейр (WBA Interim) — основні титули у Антоніо Варгаса / Сеї Цуцумі.
    Друга найлегша вага (Super Flyweight): Давід Хіменес (WBA Interim) — основний чемпіон Джессі Родрігес.
    Найлегша вага (Flyweight): Джонатан Гонсалес (WBA Interim), Галал Яфай (WBC Interim) — основний чемпіон Рікардо Сандовал.
    Мінімальна вага: Рюсей Мацумото (WBA Regular), Оскар Коллазо — суперчемпіон WBA.
    Під час публічного засідання у середу було представлено кілька нових поправок, які комітет поставив на голосування та затвердив. Голова комітету Тім Волберг, республіканець зі штату Мічиган, оголосив такі зміни:
    👉 підвищення запропонованої мінімальної оплати за раунд зі 150 до 200 доларів;
    👉 розширення мінімального медичного страхового покриття з 25 000 до 50 000 доларів;
    👉 оновлення запропонованих строків і частоти обов’язкових медичних обстежень, зокрема перевірок зору, аналізів крові, тестування здоров’я мозку та пов’язаних оцінок.
    Водночас конгресвумен Ільхан Омар, демократка зі штату Міннесота, запропонувала й домоглася ухвалення таких змін:
    👉 обмеження тривалості боксерських контрактів максимум шістьма роками;
    👉 оновлення положень про вільне агентство, які дозволяють боксерам, починаючи за 30 днів до завершення контракту, ініціювати контакти з іншими UBO або промоутерами;
    👉 встановлення норми, за якою за відсутності бою протягом будь-якого шестимісячного періоду боксер має право на компенсацію у розмірі, що дорівнює десятикратній мінімальній оплаті за раунд у 200 доларів.
    ❗️ Наразі у 18 вагових категоріях WBC має 24 чемпіонів світу та тимчасових чемпіонів (без урахування регіональних поясів), тоді як WBA в окремі періоди присуджувала понад 40 поясів у 17 вагових категоріях. Ліквідація надлишкових титулів може бути позитивно сприйнята, однак у поєднанні з пропонованою мінімальною оплатою за раунд ці поправки можуть призвести до перенесення моделі виплат у стилі UFC в бокс, що, без сумніву, спричинить хаос у цьому виді спорту. Навіть з урахуванням незначного підвищення виплат, запропоновані зміни не виглядають обнадійливо, пише The Mirror.
    Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    💥 Закон про відродження американського боксу імені Мухаммеда Алі може призвести до приголомшливих змін у боксі - наслідки можуть торкнутися низки провідних зірок цього виду спорту🥊 Майже два десятки боксерів світового рівня можуть зазнати змін у своєму статусі після того, як Закон про відродження американського боксу імені Мухаммеда Алі зробив ще один крок до остаточного затвердження. Метою Закону про реформу боксу імені Мухаммеда Алі 2000 року було «захист прав і добробуту професійних боксерів на міжштатному рівні шляхом запобігання певним експлуататорським, пригноблювальним та неетичним діловим практикам». Новий закон, який підтримує компанія TKO і який очолює президент UFC Дейна Вайт, не скасовує чинний Закон про реформу боксу імені Мухаммеда Алі. Натомість він має на меті запровадити нові правила, які фактично дозволять промоутерську модель у стилі UFC під новою назвою - Об’єднані боксерські організації (Unified Boxing Organisations, UBO). Це включає можливість для промоутерів укладати з боксерами ексклюзивні контракти, запровадження нової системи рейтингів і титулів. Паралельно зі створенням UBO чинні санкціонуючі органи у боксі будуть змушені змінити свої підходи. Всесвітня боксерська рада (WBC), Всесвітня боксерська асоціація (WBA), Всесвітня боксерська організація (WBO), Міжнародна боксерська федерація (IBF) та Міжнародна боксерська організація (IBO) зможуть мати лише одного чемпіона в кожній ваговій категорії. Протягом років уболівальники боксу різко критикували практику постійного розіграшу чемпіонських поясів, зокрема поєдинки за тимчасові титули. Тимчасовий пояс, згідно з новими правилами, може присуджуватися лише «у разі травми або хвороби чинного чемпіона, відмови або нездатності чинного чемпіона захищати свій титул, або з причин, що не залежать від боксера, зокрема неможливості подорожувати». Схоже, що нинішній ландшафт боксу неминуче зазнає змін, і з пропонованим принципом «один чемпіон - одна вагова категорія» багато хто опиниться під загрозою втрати статусу. 🥊 Станом на зараз перелік володарів тимчасових титулів за ваговими категоріями виглядає так: Надважка вага: мурат гассієв (WBA Regular), Агіт Кабаєл (WBC Interim) — Олександр Усик володіє супер/основними поясами. Бриджервейт: гєоргій юновідов (WBA Interim) — повноцінний чемпіон муслім гаджімагомєдов. Крузервейт: Міхал Чесляк (WBC Interim) — чемпіон WBC Ноель Мікаелян. Напівважка вага: Девід Бенавідес (WBA Regular), Альберт Рамірес (WBA Interim), Каллум Сміт (WBO Interim) — супер/основними поясами володіє дмітрій бівол. Друга середня вага: Крістіан М’Біллі (WBC Interim) — титул вакантний або перебуває у володінні одного основного чемпіона. Середня вага: Хесус Рамос (WBC Interim) — чемпіон WBC Карлос Адамес. Перша середня вага: Джарон Енніс (WBA Interim), Верджил Ортіс-молодший (WBC Interim) — основні пояси у Себастьяна Фундори / Абасса Барау. Перша напівсередня вага: Алессандро Рігукчіні (WBA Interim), Айзек Крус (WBC Interim) — основні пояси у Расселла / Сміта. Легка вага: Хадьєр Еррера (WBC Interim) — чемпіон WBC Шакур Стівенсон. Напівлегка вага: Мірко Куельйо (WBA Interim), Брюс Керрінгтон (WBC Interim) — основні пояси у Болла / Фултона. Друга найлегша вага: Муроджон Ахмадалієв (WBA Interim) — Наоя Іноуе є абсолютним чемпіоном. Найлегша вага: Ноніто Донейр (WBA Interim) — основні титули у Антоніо Варгаса / Сеї Цуцумі. Друга найлегша вага (Super Flyweight): Давід Хіменес (WBA Interim) — основний чемпіон Джессі Родрігес. Найлегша вага (Flyweight): Джонатан Гонсалес (WBA Interim), Галал Яфай (WBC Interim) — основний чемпіон Рікардо Сандовал. Мінімальна вага: Рюсей Мацумото (WBA Regular), Оскар Коллазо — суперчемпіон WBA. Під час публічного засідання у середу було представлено кілька нових поправок, які комітет поставив на голосування та затвердив. Голова комітету Тім Волберг, республіканець зі штату Мічиган, оголосив такі зміни: 👉 підвищення запропонованої мінімальної оплати за раунд зі 150 до 200 доларів; 👉 розширення мінімального медичного страхового покриття з 25 000 до 50 000 доларів; 👉 оновлення запропонованих строків і частоти обов’язкових медичних обстежень, зокрема перевірок зору, аналізів крові, тестування здоров’я мозку та пов’язаних оцінок. Водночас конгресвумен Ільхан Омар, демократка зі штату Міннесота, запропонувала й домоглася ухвалення таких змін: 👉 обмеження тривалості боксерських контрактів максимум шістьма роками; 👉 оновлення положень про вільне агентство, які дозволяють боксерам, починаючи за 30 днів до завершення контракту, ініціювати контакти з іншими UBO або промоутерами; 👉 встановлення норми, за якою за відсутності бою протягом будь-якого шестимісячного періоду боксер має право на компенсацію у розмірі, що дорівнює десятикратній мінімальній оплаті за раунд у 200 доларів. ❗️ Наразі у 18 вагових категоріях WBC має 24 чемпіонів світу та тимчасових чемпіонів (без урахування регіональних поясів), тоді як WBA в окремі періоди присуджувала понад 40 поясів у 17 вагових категоріях. Ліквідація надлишкових титулів може бути позитивно сприйнята, однак у поєднанні з пропонованою мінімальною оплатою за раунд ці поправки можуть призвести до перенесення моделі виплат у стилі UFC в бокс, що, без сумніву, спричинить хаос у цьому виді спорту. Навіть з урахуванням незначного підвищення виплат, запропоновані зміни не виглядають обнадійливо, пише The Mirror. Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    328views
  • #історія #речі
    Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵
    Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу.

    🧤 Захист, старіший за піраміди

    Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця.

    💍 Від кохання до прагматизму

    У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість».
    Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси.

    ⚙️ Промислова революція та «ямки»

    Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними.

    🏠 Більше ніж шиття

    Наперсток залишив слід і в культурі.
    У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів).
    У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є.
    В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою.

    ✨ Філософія дрібниці

    Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.
    #історія #речі Наперсток: Маленький лицарський шолом для великої праці 🧵 Якщо ви думаєте, що наперсток — це просто крихітний металевий ковпачок, який загубився в бабусиній скриньці для шиття, то ви глибоко помиляєтеся. Це один із найдавніших винаходів людства, який протягом тисячоліть рятував пальці майстрів від кривавих мозолів, а іноді навіть служив символом любові та статусу. 🧤 Захист, старіший за піраміди Люди почали шити одяг ще в кам’яному віці, використовуючи кістяні голки та жили тварин. Щоб проштовхнути таку «голку» крізь грубу шкіру мамонта, потрібна була чимала сила, і пальці страждали першими. Найдавніші наперстки робили з товстої шкіри, золота, бронзи або навіть слонової кістки. Археологи знаходили такі девайси в руїнах Помпеї та в давньоєгипетських гробницях. Тоді наперсток був не просто інструментом, а справжнім «лицарським шоломом» для подушечки пальця. 💍 Від кохання до прагматизму У Середньовіччі та в епоху Відродження наперстки стали ювелірними виробами. Чоловіки дарували своїм обраницям срібні та золоті наперстки, прикрашені емаллю, дорогоцінним камінням та вигравіруваними девізами на кшталт «Праця в радість». Цікавий факт: до появи обручок у деяких громадах (наприклад, у пуритан) нареченим дарували саме наперстки. Жінки зрізали нижню частину, перетворюючи її на кільце, яке можна було носити на знак заручин, не порушуючи суворих релігійних заборон на прикраси. ⚙️ Промислова революція та «ямки» Ви колись замислювалися, навіщо на наперстку ці маленькі заглиблення (лунки)? Це не декор. Без них голка просто зісковзувала б із металевої поверхні прямо вам під ніготь. До XVIII століття ці ямки робили вручну спеціальним зубилом. Лише з початком масового виробництва наперстки стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні — сталевими, легкими та ідеально функціональними. 🏠 Більше ніж шиття Наперсток залишив слід і в культурі. У грі «Монополія» одна з класичних фішок — саме наперсток (хоча в останніх версіях його замінили, що викликало хвилю обурення у фанатів). У казці про Пітера Пена Венді дарує Пітеру наперсток, і той, не знаючи, що таке поцілунок, вважає, що це саме він і є. В англійській мові є вислів "just a thimbleful" (лише на наперсток), що означає мізерну кількість чогось, зазвичай напою. ✨ Філософія дрібниці Наперсток — це гімн ручній праці. У світі, де одяг шиють роботи, він нагадує нам про часи, коли кожна річ створювалася годинами, стібок за стібком. Це предмет, який вчить терпінню: він каже нам, що навіть найскладнішу роботу можна виконати, якщо захистити себе від болю і рухатися вперед по одному міліметру за раз.
    Love
    Like
    3
    224views
  • Голуб миру – це універсальний символ спокою, надії та відродження, що походить від біблійної історії про Ноя з оливковою гілочкою та став всесвітньо відомим завдяки емблемі Пабло Пікассо, а в українській культурі також уособлює духовність, щиру любов, злагоду та віру в щасливе майбутнє, закликаючи до боротьби за мир на Землі.
    Голуб миру – це універсальний символ спокою, надії та відродження, що походить від біблійної історії про Ноя з оливковою гілочкою та став всесвітньо відомим завдяки емблемі Пабло Пікассо, а в українській культурі також уособлює духовність, щиру любов, злагоду та віру в щасливе майбутнє, закликаючи до боротьби за мир на Землі.
    90views
  • #історія #речі
    💄 Губна помада: Від ритуалу до бунту, або Як фарба на губах змінила світ.
    ​Ось річ, яка пройшла шлях від атрибуту жерців до символу жіночої емансипації, від знаряддя спокуси до бойової розмальовки. Її історія така ж насичена, як колір «фуксія» на п'ятничній вечірці, і така ж заплутана, як спроба нафарбувати губи в таксі під час крутого повороту.

    ​🏛️ Стародавні "б'юті-хакі"

    Перші поціновувачі яскравих губ з'явилися задовго до ери Instagram. У Месопотамії жінки (і чоловіки теж!) подрібнювали дорогоцінні камені й змішували їх з воском, щоб отримати блиск. Стародавні єгиптяни, звісно, не могли пройти повз: Клеопатра, подейкують, використовувала товчених жуків-кошеніль, щоб досягти глибокого червоного відтінку. (Так, сьогодні це звучить як рецепт із програми "Вижити за будь-яку ціну", але тоді це був пік гламуру). Помада тоді мала не так спокусливу, як ритуальну функцію — показати статус або відігнати злих духів (або й те, й інше, бо хто посміє сперечатися з нафарбованими губами?).

    ​⚔️ Середньовічні заборони та прихований шик

    Середньовіччя, як ви знаєте, було не дуже толерантним до всього "зайвого", а надто до косметики. Церква оголосила помаду диявольським винарядом, а жінок, що нею користувалися, могли звинуватити у чаклунстві. Тож, якщо ви хотіли бути яскравою, доводилося діяти приховано: кусати губи чи натирати їх соком буряка. Така собі "природна краса" з елементами садомазохізму.

    ​👑 Королівський блиск і театральний пафос

    Відродження помади почалося в XVI столітті, завдяки англійській королеві Єлизаветі I. Вона любила фарбувати губи яскраво-червоним (щоб виділятися на тлі блідої шкіри) і вважала, що це ознака благородства. Пізніше помада стала невід'ємним атрибутом акторів і актрис. Уявіть собі: "Привид опери" без нафарбованих губ — це просто привид, що забув вимкнути світло.

    ​🚂 Революція у тюбику: Вікторіанська епоха та суфражистки

    Вікторіанська епоха знову загнала помаду в підпілля, вважаючи її вульгарною. Проте на початку XX століття помада стала символом бунту. Суфражистки, борючись за виборчі права, фарбували губи яскраво-червоним під час своїх демонстрацій. Це був їхній спосіб заявити: "Ми тут! Ми помітні! І ми не будемо мовчати!". Саме тоді помада стала доступною у зручних металевих тюбиках — справжнє диво технологій!

    ​🎨 Сьогодні: Від нюду до неону

    Сьогодні помада — це не просто косметика, а інструмент самовираження. Вона може бути непомітною "нюдовою" для офісу, зухвалою червоною для побачення чи екстравагантною синьою для креативної фотосесії. Вона може зникнути після першої чашки кави або триматися до ранку, як вічна обіцянка.

    ​ Так що наступного разу, коли ви фарбуєте губи, пам'ятайте: ви не просто наносите колір, ви продовжуєте тисячолітню історію бунту, краси та самовизначення. І хто знає, можливо, ваші губи сьогодні змінять світ? 💋
    #історія #речі 💄 Губна помада: Від ритуалу до бунту, або Як фарба на губах змінила світ. ​Ось річ, яка пройшла шлях від атрибуту жерців до символу жіночої емансипації, від знаряддя спокуси до бойової розмальовки. Її історія така ж насичена, як колір «фуксія» на п'ятничній вечірці, і така ж заплутана, як спроба нафарбувати губи в таксі під час крутого повороту. ​🏛️ Стародавні "б'юті-хакі" Перші поціновувачі яскравих губ з'явилися задовго до ери Instagram. У Месопотамії жінки (і чоловіки теж!) подрібнювали дорогоцінні камені й змішували їх з воском, щоб отримати блиск. Стародавні єгиптяни, звісно, не могли пройти повз: Клеопатра, подейкують, використовувала товчених жуків-кошеніль, щоб досягти глибокого червоного відтінку. (Так, сьогодні це звучить як рецепт із програми "Вижити за будь-яку ціну", але тоді це був пік гламуру). Помада тоді мала не так спокусливу, як ритуальну функцію — показати статус або відігнати злих духів (або й те, й інше, бо хто посміє сперечатися з нафарбованими губами?). ​⚔️ Середньовічні заборони та прихований шик Середньовіччя, як ви знаєте, було не дуже толерантним до всього "зайвого", а надто до косметики. Церква оголосила помаду диявольським винарядом, а жінок, що нею користувалися, могли звинуватити у чаклунстві. Тож, якщо ви хотіли бути яскравою, доводилося діяти приховано: кусати губи чи натирати їх соком буряка. Така собі "природна краса" з елементами садомазохізму. ​👑 Королівський блиск і театральний пафос Відродження помади почалося в XVI столітті, завдяки англійській королеві Єлизаветі I. Вона любила фарбувати губи яскраво-червоним (щоб виділятися на тлі блідої шкіри) і вважала, що це ознака благородства. Пізніше помада стала невід'ємним атрибутом акторів і актрис. Уявіть собі: "Привид опери" без нафарбованих губ — це просто привид, що забув вимкнути світло. ​🚂 Революція у тюбику: Вікторіанська епоха та суфражистки Вікторіанська епоха знову загнала помаду в підпілля, вважаючи її вульгарною. Проте на початку XX століття помада стала символом бунту. Суфражистки, борючись за виборчі права, фарбували губи яскраво-червоним під час своїх демонстрацій. Це був їхній спосіб заявити: "Ми тут! Ми помітні! І ми не будемо мовчати!". Саме тоді помада стала доступною у зручних металевих тюбиках — справжнє диво технологій! ​🎨 Сьогодні: Від нюду до неону Сьогодні помада — це не просто косметика, а інструмент самовираження. Вона може бути непомітною "нюдовою" для офісу, зухвалою червоною для побачення чи екстравагантною синьою для креативної фотосесії. Вона може зникнути після першої чашки кави або триматися до ранку, як вічна обіцянка. ​ Так що наступного разу, коли ви фарбуєте губи, пам'ятайте: ви не просто наносите колір, ви продовжуєте тисячолітню історію бунту, краси та самовизначення. І хто знає, можливо, ваші губи сьогодні змінять світ? 💋
    Like
    Love
    5
    531views 3 Shares
  • #історія #події
    Лаокоон: Змія, яка змінила хід історії мистецтва 🐍
    Уявіть собі: 14 січня 1506 року, звичайний римський виноградар Феліче де Фредіс копає землю на Есквілінському пагорбі — там, де колись стояли розкішні Золоті палати імператора Нерона. Раптом лопата вдаряється об щось тверде. Замість коріння чи каміння з темряви віків виринає білосніжний мармур, що застиг у смертельній агонії. 🏛️

    Папа Юлій II, який мав неабиякий нюх на античний ексклюзив, негайно відправляє на місце "ревізійну комісію". Уявіть склад цієї делегації: архітектор Джуліано да Сангалло та сам Мікеланджело Буонарроті. Кажуть, щойно Сангалло побачив фрагменти, він вигукнув: «Це Лаокоон, про якого згадував Пліній!». Мікеланджело ж стояв мовчки, але цей день назавжди змінив його манеру — віднині його скульптури стануть ще більш м'язистими та драматичними. 💪✨

    Про що ж цей «кам'яний трилер»?
    Перед нами сцена з «Енеїди» Вергілія: троянський жрець Лаокоон, який намагався попередити земляків про небезпеку дерев'яного коня («Бійтеся данайців, що дари приносять!»), покараний богами. Дві велетенські змії, надіслані Афіною або Аполлоном, душать його та двох його синів. Це не просто скульптура, це — застиглий крик, торжество анатомічної точності та неймовірної експресії.

    Трохи мистецької іронії:
    Коли статую знайшли, у Лаокоона бракувало правої руки. Тогочасні митці (включаючи Рафаеля) вважали, що вона має бути переможно піднята вгору. Але Мікеланджело, зі своїм геніальним баченням, стверджував: рука має бути зігнута за спину в безнадійній спробі відтягнути змію. Лише через 400 років, у 1905-му, в одній антикварній лавці знайшли оригінальну руку... і вона була саме такою, як передбачав Мікеланджело! Геній, що тут скажеш. 🧠🎨

    Знайдення «Лаокоона» стало точкою відліку для епохи Високого Відродження. Вона навчила художників, що камінь може передавати не лише спокій богів, а й граничне людське страждання. Сьогодні цей шедевр прикрашає Ватиканські музеї, продовжуючи лякати та захоплювати відвідувачів своїми холодними мармуровими кільцями. 🏛️🐍
    #історія #події Лаокоон: Змія, яка змінила хід історії мистецтва 🐍 Уявіть собі: 14 січня 1506 року, звичайний римський виноградар Феліче де Фредіс копає землю на Есквілінському пагорбі — там, де колись стояли розкішні Золоті палати імператора Нерона. Раптом лопата вдаряється об щось тверде. Замість коріння чи каміння з темряви віків виринає білосніжний мармур, що застиг у смертельній агонії. 🏛️ Папа Юлій II, який мав неабиякий нюх на античний ексклюзив, негайно відправляє на місце "ревізійну комісію". Уявіть склад цієї делегації: архітектор Джуліано да Сангалло та сам Мікеланджело Буонарроті. Кажуть, щойно Сангалло побачив фрагменти, він вигукнув: «Це Лаокоон, про якого згадував Пліній!». Мікеланджело ж стояв мовчки, але цей день назавжди змінив його манеру — віднині його скульптури стануть ще більш м'язистими та драматичними. 💪✨ Про що ж цей «кам'яний трилер»? Перед нами сцена з «Енеїди» Вергілія: троянський жрець Лаокоон, який намагався попередити земляків про небезпеку дерев'яного коня («Бійтеся данайців, що дари приносять!»), покараний богами. Дві велетенські змії, надіслані Афіною або Аполлоном, душать його та двох його синів. Це не просто скульптура, це — застиглий крик, торжество анатомічної точності та неймовірної експресії. Трохи мистецької іронії: Коли статую знайшли, у Лаокоона бракувало правої руки. Тогочасні митці (включаючи Рафаеля) вважали, що вона має бути переможно піднята вгору. Але Мікеланджело, зі своїм геніальним баченням, стверджував: рука має бути зігнута за спину в безнадійній спробі відтягнути змію. Лише через 400 років, у 1905-му, в одній антикварній лавці знайшли оригінальну руку... і вона була саме такою, як передбачав Мікеланджело! Геній, що тут скажеш. 🧠🎨 Знайдення «Лаокоона» стало точкою відліку для епохи Високого Відродження. Вона навчила художників, що камінь може передавати не лише спокій богів, а й граничне людське страждання. Сьогодні цей шедевр прикрашає Ватиканські музеї, продовжуючи лякати та захоплювати відвідувачів своїми холодними мармуровими кільцями. 🏛️🐍
    Like
    1
    367views
  • У Львові досі не розпочали відбудову Музею Романа Шухевича.

    Мер Львова Андрій Садовий і компанія не хотіли, щоб це зробив лідер "Європейської Солідарності" Петро Порошенко.

    Про це повідомив нардеп Олег Синютка, пише Четверта студія.

    “Два роки байдужості, нехтування національної пам’яті та просто цинізму.

    За моєю спиною руїни музею Романа Шухевича. Знищений московською ордою музей, який був місцем, де прийняв свою останню битву генерал-хорунжий УПА.

    На жаль, два роки ми маємо конкурси, проекти, погодження, але нічого не зроблено, щоб розпочати відбудову цього музею. Садовий і
    компанія не хотіли, щоб це зробив лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко.

    Але і самі не хочуть. Бо це місце чуже для них. Це місце не є для них символом українського відродження і української перемоги”, – сказав Олег Синютка.
    У Львові досі не розпочали відбудову Музею Романа Шухевича. Мер Львова Андрій Садовий і компанія не хотіли, щоб це зробив лідер "Європейської Солідарності" Петро Порошенко. Про це повідомив нардеп Олег Синютка, пише Четверта студія. “Два роки байдужості, нехтування національної пам’яті та просто цинізму. За моєю спиною руїни музею Романа Шухевича. Знищений московською ордою музей, який був місцем, де прийняв свою останню битву генерал-хорунжий УПА. На жаль, два роки ми маємо конкурси, проекти, погодження, але нічого не зроблено, щоб розпочати відбудову цього музею. Садовий і компанія не хотіли, щоб це зробив лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко. Але і самі не хочуть. Бо це місце чуже для них. Це місце не є для них символом українського відродження і української перемоги”, – сказав Олег Синютка.
    197views
  • #історія #постаті
    Зоряний корсар українського духу: Олесь Бердник 🌌
    25 грудня 1927 року народився Олесь Бердник — людина-легенда, чиє життя нагадувало фантастичний роман, а помисли завжди сягали далеко за межі земної орбіти. Письменник-футуролог, філософ, правозахисник і засновник Української Духовної Республіки, він став символом незламності українського інтелекту ✍️.

    Чим унікальна постать Олеся Бердника?

    🚀 Фантастика як шлях до свободи

    Бердник був найпопулярнішим українським фантастом радянської епохи. Його твори, як-от «Зоряний корсар» чи «Шляхи титанів», читалися «до дірок». Але це була не просто розважальна література — через образи майбутнього та космічних подорожей він транслював ідеї духовної свободи, любові та виходу людини за межі нав’язаних режимів систем 🪐.

    🛡️ Лицар правди та в’язень сумління

    Його шлях не був легким. За свої переконання та участь в Українській Гельсінській групі Бердник провів довгі роки в радянських таборах. Проте навіть за колючим дротом він продовжував писати, залишаючись вільним духом. Його правозахисна діяльність була невід’ємною від його віри у високе призначення людини ⚖️.

    🏛️ Українська Духовна Республіка

    Бердник мріяв про створення «Духовної Республіки» — спільноти людей, об’єднаних не кордонами, а спільними цінностями, культурою та прагненням до самовдосконалення. Він вірив, що Україна має особливу місію у світі — стати центром духовного відродження людства 🌍✨.

    🌿 Повернення до коріння

    Філософія Бердника базувалася на глибокому знанні української міфології та народної мудрості. Він майстерно поєднував архаїку з футуризмом, доводячи, що без знання свого минулого неможливо побудувати гідне майбутнє 🔱.

    Олесь Бердник залишив нам у спадок не лише десятки книг, а й заклик ніколи не припиняти свій «політ» до світла, правди та внутрішньої волі 🕊️.
    #історія #постаті Зоряний корсар українського духу: Олесь Бердник 🌌 25 грудня 1927 року народився Олесь Бердник — людина-легенда, чиє життя нагадувало фантастичний роман, а помисли завжди сягали далеко за межі земної орбіти. Письменник-футуролог, філософ, правозахисник і засновник Української Духовної Республіки, він став символом незламності українського інтелекту ✍️. Чим унікальна постать Олеся Бердника? 🚀 Фантастика як шлях до свободи Бердник був найпопулярнішим українським фантастом радянської епохи. Його твори, як-от «Зоряний корсар» чи «Шляхи титанів», читалися «до дірок». Але це була не просто розважальна література — через образи майбутнього та космічних подорожей він транслював ідеї духовної свободи, любові та виходу людини за межі нав’язаних режимів систем 🪐. 🛡️ Лицар правди та в’язень сумління Його шлях не був легким. За свої переконання та участь в Українській Гельсінській групі Бердник провів довгі роки в радянських таборах. Проте навіть за колючим дротом він продовжував писати, залишаючись вільним духом. Його правозахисна діяльність була невід’ємною від його віри у високе призначення людини ⚖️. 🏛️ Українська Духовна Республіка Бердник мріяв про створення «Духовної Республіки» — спільноти людей, об’єднаних не кордонами, а спільними цінностями, культурою та прагненням до самовдосконалення. Він вірив, що Україна має особливу місію у світі — стати центром духовного відродження людства 🌍✨. 🌿 Повернення до коріння Філософія Бердника базувалася на глибокому знанні української міфології та народної мудрості. Він майстерно поєднував архаїку з футуризмом, доводячи, що без знання свого минулого неможливо побудувати гідне майбутнє 🔱. Олесь Бердник залишив нам у спадок не лише десятки книг, а й заклик ніколи не припиняти свій «політ» до світла, правди та внутрішньої волі 🕊️.
    Like
    2
    693views
  • #історія #події
    Відродження Імперії: Як Карл Великий змінив хід історії 25 грудня 800 року 👑
    Різдвяний ранок у Римі 800 року став моментом, який буквально перекроїв карту та майбутнє Європи. У соборі Святого Петра, коли король франків Карл схилився в молитві, Папа Лев III несподівано (хоча історики й досі сперечаються щодо "сюрпризу") поклав на його голову золоту корону. Вигуки натовпу «Карлу, найчеснішому Августу, коронованому Богом, великому і миролюбному імператору римлян!» ознаменували появу нової політичної реальності 🏛️.

    Чому ця подія була настільки важливою?

    📍 Відродження ідеї Заходу
    Понад три століття після падіння Риму Західна Європа була роздробленою. Коронація Карла офіційно відродила титул імператора, створивши противагу Візантії та заявивши про єдність європейських народів під егідою християнства.

    📚 Каролінзьке відродження

    Карл Великий не лише воював. Ставши імператором, він перетворив свій двір на інтелектуальний центр. Завдяки його реформам почали створюватися школи, переписуватися стародавні манускрипти та розвиватися латинська писемність. Саме тоді сформувався фундамент сучасної європейської освіти 📖.

    ⚔️ Політичний союз меча і хреста

    Цей акт закріпив союз між папством і монархією. Церква отримувала військовий захист, а правитель — божественну легітимність. Саме з цієї миті почалася довга історія Священної Римської імперії, яка визначала долю континенту протягом наступних тисячу років 🤝.

    Сьогодні Карла Великого називають «Батьком Європи» (Pater Europae). Його коронація — це не просто дата в підручнику, а точка відліку для формування європейської ідентичності, права та культури, які ми знаємо сьогодні 🌍✨.
    #історія #події Відродження Імперії: Як Карл Великий змінив хід історії 25 грудня 800 року 👑 Різдвяний ранок у Римі 800 року став моментом, який буквально перекроїв карту та майбутнє Європи. У соборі Святого Петра, коли король франків Карл схилився в молитві, Папа Лев III несподівано (хоча історики й досі сперечаються щодо "сюрпризу") поклав на його голову золоту корону. Вигуки натовпу «Карлу, найчеснішому Августу, коронованому Богом, великому і миролюбному імператору римлян!» ознаменували появу нової політичної реальності 🏛️. Чому ця подія була настільки важливою? 📍 Відродження ідеї Заходу Понад три століття після падіння Риму Західна Європа була роздробленою. Коронація Карла офіційно відродила титул імператора, створивши противагу Візантії та заявивши про єдність європейських народів під егідою християнства. 📚 Каролінзьке відродження Карл Великий не лише воював. Ставши імператором, він перетворив свій двір на інтелектуальний центр. Завдяки його реформам почали створюватися школи, переписуватися стародавні манускрипти та розвиватися латинська писемність. Саме тоді сформувався фундамент сучасної європейської освіти 📖. ⚔️ Політичний союз меча і хреста Цей акт закріпив союз між папством і монархією. Церква отримувала військовий захист, а правитель — божественну легітимність. Саме з цієї миті почалася довга історія Священної Римської імперії, яка визначала долю континенту протягом наступних тисячу років 🤝. Сьогодні Карла Великого називають «Батьком Європи» (Pater Europae). Його коронація — це не просто дата в підручнику, а точка відліку для формування європейської ідентичності, права та культури, які ми знаємо сьогодні 🌍✨.
    Like
    1
    279views
  • #дати #свята
    ​Модранігт: Загадкова «Ніч матерів» та витоки зимових свят 🌑🔥
    ​Задовго до того, як сучасні календарі зафіксували 24 грудня як Святвечір, давні англосакси відзначали Модранігт (давньоанглійською Mōdraniht) — «Ніч матерів». Це свято, яке припадало на час зимового сонцестояння, було присвячене жіночому началу, родючості та пошані до матерів-прародительок. 🤱✨

    ​Єдине письмове свідчення про це свято залишив англійський чернець та історик Беда Преподобний у VIII столітті. Він писав, що язичники-англосакси починали свій новий рік саме з цієї ночі, яку вони називали «ніччю матерів» через особливі ритуали, що проводилися в цей час. 📜🏛️

    ​Хоча точні деталі обрядів загубилися у віках, історики припускають, що Модранігт був пов’язаний із культом Диза (Disir) — божеств-жінок або духів предків, які оберігали родину та рід. У цю ніч запалювали вогнища, готували спільну вечерю та приносили жертви, щоб забезпечити гарний врожай і захист сім'ї на наступний рік. 🔥🌾

    ​Це свято підкреслювало особливу роль жінки як берегині життя та сполучної ланки між поколіннями. Цікаво, що Модранігт збігався за часом із великим германським святом Йоль, яке також прославляло відродження сонця та повернення світла після найдовшої ночі в році. ☀️❄️

    ​З приходом християнства багато давніх звичаїв трансформувалися або стали частиною святкування Різдва. Образ «Матері», якій поклонялися в давнину, органічно переплівся з шануванням Діви Марії. 🕊️🙏 Вивчення Модранігту допомагає нам зрозуміти, наскільки глибоким є коріння наших зимових традицій і як важливо було для людей у всі часи відчувати підтримку свого роду в найтемнішу пору року.
    #дати #свята ​Модранігт: Загадкова «Ніч матерів» та витоки зимових свят 🌑🔥 ​Задовго до того, як сучасні календарі зафіксували 24 грудня як Святвечір, давні англосакси відзначали Модранігт (давньоанглійською Mōdraniht) — «Ніч матерів». Це свято, яке припадало на час зимового сонцестояння, було присвячене жіночому началу, родючості та пошані до матерів-прародительок. 🤱✨ ​Єдине письмове свідчення про це свято залишив англійський чернець та історик Беда Преподобний у VIII столітті. Він писав, що язичники-англосакси починали свій новий рік саме з цієї ночі, яку вони називали «ніччю матерів» через особливі ритуали, що проводилися в цей час. 📜🏛️ ​Хоча точні деталі обрядів загубилися у віках, історики припускають, що Модранігт був пов’язаний із культом Диза (Disir) — божеств-жінок або духів предків, які оберігали родину та рід. У цю ніч запалювали вогнища, готували спільну вечерю та приносили жертви, щоб забезпечити гарний врожай і захист сім'ї на наступний рік. 🔥🌾 ​Це свято підкреслювало особливу роль жінки як берегині життя та сполучної ланки між поколіннями. Цікаво, що Модранігт збігався за часом із великим германським святом Йоль, яке також прославляло відродження сонця та повернення світла після найдовшої ночі в році. ☀️❄️ ​З приходом християнства багато давніх звичаїв трансформувалися або стали частиною святкування Різдва. Образ «Матері», якій поклонялися в давнину, органічно переплівся з шануванням Діви Марії. 🕊️🙏 Вивчення Модранігту допомагає нам зрозуміти, наскільки глибоким є коріння наших зимових традицій і як важливо було для людей у всі часи відчувати підтримку свого роду в найтемнішу пору року.
    Love
    1
    253views
More Results