• «Зачем ви сравниваете нашего советского льотчика “Маестро” з етим Бандерою Миколайчуком»

    ☝️Минулий раз, коли ми виклали це фото, то на нас одразу накинулося кілька коментаторів зі цими словами.

    Але, мабуть, це писали люди, які далекі від біографії цих двох геніїв українського кіно, бо насправді вони були дуже близькими друзями, і їхні долі поламав Радянський Союз.

    🔹СРСР бачив в Іванові Миколайчукові та його відверто національному, автентичному мистецтві загрозу для радянського ладу, через що актора та режисера фактично позбавили можливості повноцінно працювати на піку своєї форми.

    🔹Леонід Биков пережив іншу трагедію. Радянська система взялася за його сина Олеся після конфлікту в армії. На нього чинили психологічний тиск, вигадували психіатричні діагнози, фабрикували документи. Для Бикова це стало страшним ударом. Він переніс кілька інфарктів, залишив кіностудію, але до останнього боровся за свою дитину. Сам же актор пішов із життя на 50-му році за обставин, які й досі викликають багато запитань.

    Якщо вже говорити мовою тих, хто любить розкидатися ярликами, то радянська влада ставилася до обох майже однаково. Тож значно справедливіше було б сказати, що перед нами не «радянський льотчик і Бандера», а двоє «Бандер» для СРСР. Один — Іван Миколайчук із Західної України, другий — Леонід Биков із Донеччини. Два друзі, які народилися в різних куточках країни, але понад усе любили Україну.

    📸Цей кадр прикріплений до допису був зроблений у 1978 році. Познайомилися вони під час роботи над фільмом «Розвідники», і звичайне професійне знайомство швидко переросло у міцну дружбу. Хоча Биков був старший на тринадцять років, це не стало жодною перепоною — між ними виникла довіра, яка з роками лише зміцніла.

    Найкраще про цю дружбу говорить навіть не спільна фотографія, а лист-заповіт Леоніда Бикова. За три роки до своєї загибелі він довірив його лише двом людям — Іванові Миколайчуку та режисерові Миколі Мащенку. У ньому просив не про пам’ятники чи урочистості, а лише про людську простоту й відсутність пафосу після його смерті.

    Ще хлопчиком Биков мріяв стати льотчиком. Він навіть вступив до авіаційного училища, однак його розформували. Нездійснену мрію він переніс на екран, створивши образ «Маестро» у стрічці «В бій ідуть одні старі». Цей фільм став легендою, а його переглянули понад 44 мільйони глядачів.

    Іван Миколайчук також увійшов до історії як один із найвидатніших українських акторів і режисерів. Після «Тіней забутих предків» його ім’я стало відомим далеко за межами України, а самого митця почали називати одним із найяскравіших представників світового кіномистецтва.

    Вони прожили різне життя, але залишили однаковий слід. Радянська влада намагалася обмежити їхню творчість, змусити мовчати або зламати. Не вдалося. Минули десятиліття, Радянського Союзу вже давно не існує, а імена Івана Миколайчука та Леоніда Бикова продовжують жити. Саме так і виглядає справжня перемога пам’яті над імперією.

    Сьогодні ми згадуємо цю історію не випадково. Саме цього дня, 39 років тому, перестало битися серце Івана Миколайчука — людини, чий талант і любов до України залишили глибокий слід в історії. І саме сьогодні особливо важливо говорити про нього чесно, відкриваючи маловідомі сторінки його життя та руйнуючи міфи, які роками нав’язували навколо його імені.
    «Зачем ви сравниваете нашего советского льотчика “Маестро” з етим Бандерою Миколайчуком» ☝️Минулий раз, коли ми виклали це фото, то на нас одразу накинулося кілька коментаторів зі цими словами. Але, мабуть, це писали люди, які далекі від біографії цих двох геніїв українського кіно, бо насправді вони були дуже близькими друзями, і їхні долі поламав Радянський Союз. 🔹СРСР бачив в Іванові Миколайчукові та його відверто національному, автентичному мистецтві загрозу для радянського ладу, через що актора та режисера фактично позбавили можливості повноцінно працювати на піку своєї форми. 🔹Леонід Биков пережив іншу трагедію. Радянська система взялася за його сина Олеся після конфлікту в армії. На нього чинили психологічний тиск, вигадували психіатричні діагнози, фабрикували документи. Для Бикова це стало страшним ударом. Він переніс кілька інфарктів, залишив кіностудію, але до останнього боровся за свою дитину. Сам же актор пішов із життя на 50-му році за обставин, які й досі викликають багато запитань. Якщо вже говорити мовою тих, хто любить розкидатися ярликами, то радянська влада ставилася до обох майже однаково. Тож значно справедливіше було б сказати, що перед нами не «радянський льотчик і Бандера», а двоє «Бандер» для СРСР. Один — Іван Миколайчук із Західної України, другий — Леонід Биков із Донеччини. Два друзі, які народилися в різних куточках країни, але понад усе любили Україну. 📸Цей кадр прикріплений до допису був зроблений у 1978 році. Познайомилися вони під час роботи над фільмом «Розвідники», і звичайне професійне знайомство швидко переросло у міцну дружбу. Хоча Биков був старший на тринадцять років, це не стало жодною перепоною — між ними виникла довіра, яка з роками лише зміцніла. Найкраще про цю дружбу говорить навіть не спільна фотографія, а лист-заповіт Леоніда Бикова. За три роки до своєї загибелі він довірив його лише двом людям — Іванові Миколайчуку та режисерові Миколі Мащенку. У ньому просив не про пам’ятники чи урочистості, а лише про людську простоту й відсутність пафосу після його смерті. Ще хлопчиком Биков мріяв стати льотчиком. Він навіть вступив до авіаційного училища, однак його розформували. Нездійснену мрію він переніс на екран, створивши образ «Маестро» у стрічці «В бій ідуть одні старі». Цей фільм став легендою, а його переглянули понад 44 мільйони глядачів. Іван Миколайчук також увійшов до історії як один із найвидатніших українських акторів і режисерів. Після «Тіней забутих предків» його ім’я стало відомим далеко за межами України, а самого митця почали називати одним із найяскравіших представників світового кіномистецтва. Вони прожили різне життя, але залишили однаковий слід. Радянська влада намагалася обмежити їхню творчість, змусити мовчати або зламати. Не вдалося. Минули десятиліття, Радянського Союзу вже давно не існує, а імена Івана Миколайчука та Леоніда Бикова продовжують жити. Саме так і виглядає справжня перемога пам’яті над імперією. Сьогодні ми згадуємо цю історію не випадково. Саме цього дня, 39 років тому, перестало битися серце Івана Миколайчука — людини, чий талант і любов до України залишили глибокий слід в історії. І саме сьогодні особливо важливо говорити про нього чесно, відкриваючи маловідомі сторінки його життя та руйнуючи міфи, які роками нав’язували навколо його імені.
    1
    3Kviews
  • «Зачем ви сравниваете нашего советского льотчика “Маестро” з етим Бандерою Миколайчуком»

    ☝️Минулий раз, коли ми виклали це фото, то на нас одразу накинулося кілька коментаторів зі цими словами.

    Але, мабуть, це писали люди, які далекі від біографії цих двох геніїв українського кіно, бо насправді вони були дуже близькими друзями, і їхні долі поламав Радянський Союз.

    🔹СРСР бачив в Іванові Миколайчукові та його відверто національному, автентичному мистецтві загрозу для радянського ладу, через що актора та режисера фактично позбавили можливості повноцінно працювати на піку своєї форми.

    🔹Леонід Биков пережив іншу трагедію. Радянська система взялася за його сина Олеся після конфлікту в армії. На нього чинили психологічний тиск, вигадували психіатричні діагнози, фабрикували документи. Для Бикова це стало страшним ударом. Він переніс кілька інфарктів, залишив кіностудію, але до останнього боровся за свою дитину. Сам же актор пішов із життя на 50-му році за обставин, які й досі викликають багато запитань.

    Якщо вже говорити мовою тих, хто любить розкидатися ярликами, то радянська влада ставилася до обох майже однаково. Тож значно справедливіше було б сказати, що перед нами не «радянський льотчик і Бандера», а двоє «Бандер» для СРСР. Один — Іван Миколайчук із Західної України, другий — Леонід Биков із Донеччини. Два друзі, які народилися в різних куточках країни, але понад усе любили Україну.

    📸Цей кадр прикріплений до допису був зроблений у 1978 році. Познайомилися вони під час роботи над фільмом «Розвідники», і звичайне професійне знайомство швидко переросло у міцну дружбу. Хоча Биков був старший на тринадцять років, це не стало жодною перепоною — між ними виникла довіра, яка з роками лише зміцніла.

    Найкраще про цю дружбу говорить навіть не спільна фотографія, а лист-заповіт Леоніда Бикова. За три роки до своєї загибелі він довірив його лише двом людям — Іванові Миколайчуку та режисерові Миколі Мащенку. У ньому просив не про пам’ятники чи урочистості, а лише про людську простоту й відсутність пафосу після його смерті.

    Ще хлопчиком Биков мріяв стати льотчиком. Він навіть вступив до авіаційного училища, однак його розформували. Нездійснену мрію він переніс на екран, створивши образ «Маестро» у стрічці «В бій ідуть одні старі». Цей фільм став легендою, а його переглянули понад 44 мільйони глядачів.

    Іван Миколайчук також увійшов до історії як один із найвидатніших українських акторів і режисерів. Після «Тіней забутих предків» його ім’я стало відомим далеко за межами України, а самого митця почали називати одним із найяскравіших представників світового кіномистецтва.

    Вони прожили різне життя, але залишили однаковий слід. Радянська влада намагалася обмежити їхню творчість, змусити мовчати або зламати. Не вдалося. Минули десятиліття, Радянського Союзу вже давно не існує, а імена Івана Миколайчука та Леоніда Бикова продовжують жити. Саме так і виглядає справжня перемога пам’яті над імперією.

    Сьогодні ми згадуємо цю історію не випадково. Саме цього дня, 39 років тому, перестало битися серце Івана Миколайчука — людини, чий талант і любов до України залишили глибокий слід в історії. І саме сьогодні особливо важливо говорити про нього чесно, відкриваючи маловідомі сторінки його життя та руйнуючи міфи, які роками нав’язували навколо його імені.
    «Зачем ви сравниваете нашего советского льотчика “Маестро” з етим Бандерою Миколайчуком» ☝️Минулий раз, коли ми виклали це фото, то на нас одразу накинулося кілька коментаторів зі цими словами. Але, мабуть, це писали люди, які далекі від біографії цих двох геніїв українського кіно, бо насправді вони були дуже близькими друзями, і їхні долі поламав Радянський Союз. 🔹СРСР бачив в Іванові Миколайчукові та його відверто національному, автентичному мистецтві загрозу для радянського ладу, через що актора та режисера фактично позбавили можливості повноцінно працювати на піку своєї форми. 🔹Леонід Биков пережив іншу трагедію. Радянська система взялася за його сина Олеся після конфлікту в армії. На нього чинили психологічний тиск, вигадували психіатричні діагнози, фабрикували документи. Для Бикова це стало страшним ударом. Він переніс кілька інфарктів, залишив кіностудію, але до останнього боровся за свою дитину. Сам же актор пішов із життя на 50-му році за обставин, які й досі викликають багато запитань. Якщо вже говорити мовою тих, хто любить розкидатися ярликами, то радянська влада ставилася до обох майже однаково. Тож значно справедливіше було б сказати, що перед нами не «радянський льотчик і Бандера», а двоє «Бандер» для СРСР. Один — Іван Миколайчук із Західної України, другий — Леонід Биков із Донеччини. Два друзі, які народилися в різних куточках країни, але понад усе любили Україну. 📸Цей кадр прикріплений до допису був зроблений у 1978 році. Познайомилися вони під час роботи над фільмом «Розвідники», і звичайне професійне знайомство швидко переросло у міцну дружбу. Хоча Биков був старший на тринадцять років, це не стало жодною перепоною — між ними виникла довіра, яка з роками лише зміцніла. Найкраще про цю дружбу говорить навіть не спільна фотографія, а лист-заповіт Леоніда Бикова. За три роки до своєї загибелі він довірив його лише двом людям — Іванові Миколайчуку та режисерові Миколі Мащенку. У ньому просив не про пам’ятники чи урочистості, а лише про людську простоту й відсутність пафосу після його смерті. Ще хлопчиком Биков мріяв стати льотчиком. Він навіть вступив до авіаційного училища, однак його розформували. Нездійснену мрію він переніс на екран, створивши образ «Маестро» у стрічці «В бій ідуть одні старі». Цей фільм став легендою, а його переглянули понад 44 мільйони глядачів. Іван Миколайчук також увійшов до історії як один із найвидатніших українських акторів і режисерів. Після «Тіней забутих предків» його ім’я стало відомим далеко за межами України, а самого митця почали називати одним із найяскравіших представників світового кіномистецтва. Вони прожили різне життя, але залишили однаковий слід. Радянська влада намагалася обмежити їхню творчість, змусити мовчати або зламати. Не вдалося. Минули десятиліття, Радянського Союзу вже давно не існує, а імена Івана Миколайчука та Леоніда Бикова продовжують жити. Саме так і виглядає справжня перемога пам’яті над імперією. Сьогодні ми згадуємо цю історію не випадково. Саме цього дня, 39 років тому, перестало битися серце Івана Миколайчука — людини, чий талант і любов до України залишили глибокий слід в історії. І саме сьогодні особливо важливо говорити про нього чесно, відкриваючи маловідомі сторінки його життя та руйнуючи міфи, які роками нав’язували навколо його імені.
    1
    2Kviews
  • ВИШИВАНКА БУДЕ Й БУДЕ УКРАЇНА

    Батько наш Бандера, мати – Україна,
    По світах лунає наша солов’їна.
    По світах лунає, в піднебесся лине,
    Як роса на сонці воріженько згине.

    Як роса на сонці згине воріженько,
    Не дамо ординцям Україну-неньку.
    Не дамо ординцям – будем захищати,
    Стяг наш буде вітер за́вжди розвівати.

    Стяг наш буде вітер розвівати всюди,
    У ярмі ворожім ненечка не буде.
    У ярмо вороже не дамо ми неньку,
    Ра́зом берегтимо нашу дорогеньку.

    Ра́зом берегтимо, не дамо упасти,
    До кінця ітимо, щоб життя не скласти.
    До кінця ітимо рідною землею,
    Герб і славень будуть навіки́ із нею.

    Герб і славень будуть, й буде вишиванка,
    Молитви́ й Вкраїна будуть до останку.
    Молитви й Вкраїна, і свята землиця,
    На усіх теренах хліб заколоситься.

    На усіх теренах будуть українці,
    Неньку не поставить ворог на колінці.
    Не поставить неньку воріженько клятий,
    В вишиванку будем неньку одягати.

    Одягне́мо неньку в МИР і ПЕРЕМОГУ,
    Вороги забудуть у наш край дорогу.
    Шлях до нас забудуть, вистоїть Вкраїна,
    Вишиванка буде й буде солов’їна!

    21.05.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1062793



    ВИШИВАНКА БУДЕ Й БУДЕ УКРАЇНА Батько наш Бандера, мати – Україна, По світах лунає наша солов’їна. По світах лунає, в піднебесся лине, Як роса на сонці воріженько згине. Як роса на сонці згине воріженько, Не дамо ординцям Україну-неньку. Не дамо ординцям – будем захищати, Стяг наш буде вітер за́вжди розвівати. Стяг наш буде вітер розвівати всюди, У ярмі ворожім ненечка не буде. У ярмо вороже не дамо ми неньку, Ра́зом берегтимо нашу дорогеньку. Ра́зом берегтимо, не дамо упасти, До кінця ітимо, щоб життя не скласти. До кінця ітимо рідною землею, Герб і славень будуть навіки́ із нею. Герб і славень будуть, й буде вишиванка, Молитви́ й Вкраїна будуть до останку. Молитви й Вкраїна, і свята землиця, На усіх теренах хліб заколоситься. На усіх теренах будуть українці, Неньку не поставить ворог на колінці. Не поставить неньку воріженько клятий, В вишиванку будем неньку одягати. Одягне́мо неньку в МИР і ПЕРЕМОГУ, Вороги забудуть у наш край дорогу. Шлях до нас забудуть, вистоїть Вкраїна, Вишиванка буде й буде солов’їна! 21.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062793
    679views
  • #історія #постаті
    Тарас Бульба-Боровець: Отаман, який не грав за чужими правилами.
    Якщо ви вважаєте, що УПА створили лише у 1942 році за рішенням ОУН(Б), то історія Тараса Бульби-Боровця змусить вас переглянути ці погляди. Сьогодні ми згадуємо людину, яка підняла прапор збройної боротьби за українську державність ще тоді, коли великі гравці Другої світової лише розставляли фігури на шахівниці. ⚔️🛡️

    1. Поліська Січ: Держава в лісах

    Народившись на Волині, Боровець із юнацтва був загартований у політичних баталіях (і навіть встиг побувати у польському концтаборі Береза Картузька). Коли у 1941 році німецько-радянська війна розірвала кордони, він не чекав наказів. Створена ним «Поліська Січ» стала унікальним явищем: на величезних територіях Полісся він фактично ліквідував радянську адміністрацію, не допустивши при цьому німецької. Це була справжня партизанська республіка, де діяли українські закони, а отаман Бульба був її визнаним лідером. 🌲🐎

    2. Перша УПА та конфлікт з ОУН

    Саме Боровець першим використав назву Українська Повстанська Армія. Його концепція була чіткою: армія підпорядковується Уряду УНР у вигнанні, а не окремій партії. Це призвело до жорсткого ідеологічного клінчу з ОУН Степана Бандери. Бульба-Боровець був прихильником демократичного устрою майбутньої України та виступав проти партійного диктату. Ця суперечка згодом призвела до трагічного протистояння всередині визвольного руху, але вона ж підкреслює його відданість ідеї широкого національного фронту. 📜⚖️

    3. Проти двох диктатур одночасно

    Боровець був одним із перших, хто зрозумів: для України і гітлер, і сталін — це два обличчя одного й того самого зла. Коли німці почали вимагати від «Поліської Січі» каральних акцій проти цивільного населення або євреїв, отаман відповів категоричною відмовою і розпустив армію, щоб знову піти у підпілля, але вже проти нацистів. Його відомий лист до німецької адміністрації — це взірець дипломатичної зухвалості та національної гідності. 🛡️🚫

    4. Концтабір Заксенгаузен та еміграція

    За свою непокірність Боровець опинився у тому самому «бункері Целленбау» концтабору Заксенгаузен, де сидів і Степан Бандера. Після війни, опинившись в еміграції в Канаді, він не полишив громадської діяльності, видаючи часописи та пишучи мемуари «Армія без держави». Його життя — це приклад того, що навіть у найтемніші часи можна зберігати вірність присязі та здоровому глузду, не піддаючись на радикальний екстремізм. 🇨🇦📖

    Тарас Бульба-Боровець залишається для нас символом «третього шляху» української історії — шляху демократичного, волелюбного та безкомпромісного щодо будь-яких імперських зазіхань, чи то з заходу, чи то зі сходу. Поки в росії намагаються зобразити українських повстанців однобоко, постать Боровця руйнує ці міфи своєю складністю та чесністю. ⚔️🇺🇦
    #історія #постаті Тарас Бульба-Боровець: Отаман, який не грав за чужими правилами. Якщо ви вважаєте, що УПА створили лише у 1942 році за рішенням ОУН(Б), то історія Тараса Бульби-Боровця змусить вас переглянути ці погляди. Сьогодні ми згадуємо людину, яка підняла прапор збройної боротьби за українську державність ще тоді, коли великі гравці Другої світової лише розставляли фігури на шахівниці. ⚔️🛡️ 1. Поліська Січ: Держава в лісах Народившись на Волині, Боровець із юнацтва був загартований у політичних баталіях (і навіть встиг побувати у польському концтаборі Береза Картузька). Коли у 1941 році німецько-радянська війна розірвала кордони, він не чекав наказів. Створена ним «Поліська Січ» стала унікальним явищем: на величезних територіях Полісся він фактично ліквідував радянську адміністрацію, не допустивши при цьому німецької. Це була справжня партизанська республіка, де діяли українські закони, а отаман Бульба був її визнаним лідером. 🌲🐎 2. Перша УПА та конфлікт з ОУН Саме Боровець першим використав назву Українська Повстанська Армія. Його концепція була чіткою: армія підпорядковується Уряду УНР у вигнанні, а не окремій партії. Це призвело до жорсткого ідеологічного клінчу з ОУН Степана Бандери. Бульба-Боровець був прихильником демократичного устрою майбутньої України та виступав проти партійного диктату. Ця суперечка згодом призвела до трагічного протистояння всередині визвольного руху, але вона ж підкреслює його відданість ідеї широкого національного фронту. 📜⚖️ 3. Проти двох диктатур одночасно Боровець був одним із перших, хто зрозумів: для України і гітлер, і сталін — це два обличчя одного й того самого зла. Коли німці почали вимагати від «Поліської Січі» каральних акцій проти цивільного населення або євреїв, отаман відповів категоричною відмовою і розпустив армію, щоб знову піти у підпілля, але вже проти нацистів. Його відомий лист до німецької адміністрації — це взірець дипломатичної зухвалості та національної гідності. 🛡️🚫 4. Концтабір Заксенгаузен та еміграція За свою непокірність Боровець опинився у тому самому «бункері Целленбау» концтабору Заксенгаузен, де сидів і Степан Бандера. Після війни, опинившись в еміграції в Канаді, він не полишив громадської діяльності, видаючи часописи та пишучи мемуари «Армія без держави». Його життя — це приклад того, що навіть у найтемніші часи можна зберігати вірність присязі та здоровому глузду, не піддаючись на радикальний екстремізм. 🇨🇦📖 Тарас Бульба-Боровець залишається для нас символом «третього шляху» української історії — шляху демократичного, волелюбного та безкомпромісного щодо будь-яких імперських зазіхань, чи то з заходу, чи то зі сходу. Поки в росії намагаються зобразити українських повстанців однобоко, постать Боровця руйнує ці міфи своєю складністю та чесністю. ⚔️🇺🇦
    1
    2Kviews
  • #історія #події
    10 лютого 1940 року: Розкол, що народив легенду про Бандеру.
    ​Якщо ви думали, що політичні чвари — це винахід сучасності, то події в Кракові лютого 1940-го доведуть зворотне. Саме в цей день стався великий розкол в Організації Українських Націоналістів, який розділив рух на «мельниківців» (ОУН-м) та «бандерівців» (ОУН-б). Але це був не просто конфлікт амбіцій, а радикальна зміна поколінь та стратегій 🧩.

    ​Конфлікт визрівав давно. Після вбивства радянським агентом полковника Євгена Коновальця організацію очолив Андрій Мельник — людина поміркована, прихильник дипломатії та обережних кроків, що орієнтувався на досвідчену еміграцію. Проте «крайовики» — молоді активісти, які пройшли через польські тюрми та щоденний підпільний терор — прагнули іншого. Їхнім лідером став 31-річний Степан Бандера ⚡.

    ​10 лютого в Кракові було створено Революційний Провід ОУН. По суті, молодь виставила «старій гвардії» ультиматум: організація має бути динамічною, незалежною від сторонніх впливів (зокрема німецьких) і готуватися до негайного збройного повстання на українських землях.

    ​Чому це було важливо?
    ​Революційний дух: Бандерівці відкинули ієрархічну закостенілість. Вони вважали, що доля України вирішується не в кабінетах Європи, а в лісах Галичини та Волині.
    ​Ставка на власні сили: Поки Мельник сподівався на німецьку допомогу у відновленні державності, Бандера та його соратники (Шухевич, Стецько) готували грунт для Акту проголошення відновлення Української Держави, який став для нацистів неприємним сюрпризом вже у 1941 році.
    ​Створення бренду: Саме після цього розколу термін «бандерівці» став загальною назвою для всіх, хто боровся за незалежність, а згодом — головним нічним жахом для москви на десятиліття вперед 👤.

    ​Розкол був болючим і подекуди кривавим, що послабило загальний фронт. Проте саме радикальне крило Бандери створило ту залізну дисципліну та мережу УПА, які дозволили українському підпіллю чинити опір тоталітарним машинам ще довгі роки після завершення Другої світової війни ⚔️.

    ​Іронічно, але росія десятиліттями намагалася демонізувати цю подію, забуваючи, що саме внутрішня енергія «молодих» бандерівців перетворила українське питання з емігрантських дискусій на реальний геополітичний чинник.
    #історія #події 10 лютого 1940 року: Розкол, що народив легенду про Бандеру. ​Якщо ви думали, що політичні чвари — це винахід сучасності, то події в Кракові лютого 1940-го доведуть зворотне. Саме в цей день стався великий розкол в Організації Українських Націоналістів, який розділив рух на «мельниківців» (ОУН-м) та «бандерівців» (ОУН-б). Але це був не просто конфлікт амбіцій, а радикальна зміна поколінь та стратегій 🧩. ​Конфлікт визрівав давно. Після вбивства радянським агентом полковника Євгена Коновальця організацію очолив Андрій Мельник — людина поміркована, прихильник дипломатії та обережних кроків, що орієнтувався на досвідчену еміграцію. Проте «крайовики» — молоді активісти, які пройшли через польські тюрми та щоденний підпільний терор — прагнули іншого. Їхнім лідером став 31-річний Степан Бандера ⚡. ​10 лютого в Кракові було створено Революційний Провід ОУН. По суті, молодь виставила «старій гвардії» ультиматум: організація має бути динамічною, незалежною від сторонніх впливів (зокрема німецьких) і готуватися до негайного збройного повстання на українських землях. ​Чому це було важливо? ​Революційний дух: Бандерівці відкинули ієрархічну закостенілість. Вони вважали, що доля України вирішується не в кабінетах Європи, а в лісах Галичини та Волині. ​Ставка на власні сили: Поки Мельник сподівався на німецьку допомогу у відновленні державності, Бандера та його соратники (Шухевич, Стецько) готували грунт для Акту проголошення відновлення Української Держави, який став для нацистів неприємним сюрпризом вже у 1941 році. ​Створення бренду: Саме після цього розколу термін «бандерівці» став загальною назвою для всіх, хто боровся за незалежність, а згодом — головним нічним жахом для москви на десятиліття вперед 👤. ​Розкол був болючим і подекуди кривавим, що послабило загальний фронт. Проте саме радикальне крило Бандери створило ту залізну дисципліну та мережу УПА, які дозволили українському підпіллю чинити опір тоталітарним машинам ще довгі роки після завершення Другої світової війни ⚔️. ​Іронічно, але росія десятиліттями намагалася демонізувати цю подію, забуваючи, що саме внутрішня енергія «молодих» бандерівців перетворила українське питання з емігрантських дискусій на реальний геополітичний чинник.
    1
    588views
  • Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом.

    С. Бандера


    Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом. С. Бандера
    2
    331views
  • Коли в Одесі 99% скажуть, що Бандера – це видатна українська постать, тоді ми виграватимемо інформаційну війну. В місті ще багато ждунів, – журналіст Андріюк.

    Згодні? 👇
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Коли в Одесі 99% скажуть, що Бандера – це видатна українська постать, тоді ми виграватимемо інформаційну війну. В місті ще багато ждунів, – журналіст Андріюк. Згодні? 👇 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    620views 2Plays
  • ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери.
    В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну.
    Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933.
    Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення.
    Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ✊ 1 січня — День народження Степана Бандери. В кривавому ХХ століття лише збройна боротьба, а не віршики Вінниченка, могла дати шанс на існування. У той час Україна була окупована СРСР та Польщею. Степан Бандера спочатку боровся проти Варшави, потім проти Москви, і врешті-решт проти Берліну. Бандера організув атентат Броніслава Перацького за пацифікацію та Олексія Михайлова за Голодомор 1932-1933. Через радянську пропаганду довгий час не сприймався у центральній та східній Україні. Лише переосмислення власної ідентичності, яке відбулося через гібридну агресію кацапів у 2014 році, змусили суспільство переглянути роль Бандери у процесах націотворення та боротьби за самовизначення. Вже аж у ХХІ століття стало відомо про діяльність ОУН на Донеччині. Нині окупована Красногорівка колись була центром групи ОУН, а осередки відкривалися у Горлівці, Донецьку, Слов'янську, Краматорську та навіть у Таганрозі, який довгий час був поєднаний з Україною. І це все вдавалося йому організовувати, будучи в гітлерівському концтаборі Заксенгаузен. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1
    716views
  • Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р.

    Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

    ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/

    ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/

    ©️ Diaspora.ua 2019

    #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Степана Бандери (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959). На фото він виступає біля могили Євгена Коновальця на цвинтарі у Роттердамі (Нідерланди) під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Травень 1958 р. Наші Герої, провідники українського визвольного руху сьогодні пишалися б українською нацією - нарешті в головному ми єдині, рішучі та відчайдушно боремося за свою державу. Й виборюємо її як і заповідав Степан Бандера: "самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом". І в цій боротьбі нарешті прийшов той істочний час, який він передбачав - "коли один скаже "Слава Україні!", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" ✒️Про Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери у Лондоні: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/578228529349761/ ✒️Меморіал Героям в Елленвілі, США: https://www.facebook.com/516524395520175/posts/874410019731609/ ©️ Diaspora.ua 2019 #УД_Степан_Бандера #УД_1_січня
    WWW.FACEBOOK.COM
    Error
    2Kviews
  • ЩОБ ВИ УСІ, ТВАРЮКИ, ПОЗДИХАЛИ

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали
    За те, що руку ви на нас підня́ли!
    Смердючії убивці ви, раschиsти,
    Вам мариться Бандера і нацисти.

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали
    За те, що ви невинних повбивали.
    За це, убивці, про́щення не буде,
    Вам не прости́ть ні Бог, ні наші люди.

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали
    За те, що із землею все зрівняли,
    За те, що матерів й дітей убили.
    Навіщо вас на світ цей наплоди́ли?

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
    Ніко́го ми із вас тут не чекали.
    Ми сво́ю рідну землю захищаєм
    І з квітами вас тут не зустрічаєм.

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали
    За те, що від життя всіх позбавляли,
    За те, що ви домівки нам спалили
    І геноцид із нами учинили.

    Щоб ви усі, тварюки, поздихали,
    Раschиsтськії потво́ри і шакали.
    Ми неньку-Україну відбудуєм
    Й парад у пекло кожному влаштуєм!

    02.04.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ID: 943944
    ЩОБ ВИ УСІ, ТВАРЮКИ, ПОЗДИХАЛИ Щоб ви усі, тварюки, поздихали За те, що руку ви на нас підня́ли! Смердючії убивці ви, раschиsти, Вам мариться Бандера і нацисти. Щоб ви усі, тварюки, поздихали За те, що ви невинних повбивали. За це, убивці, про́щення не буде, Вам не прости́ть ні Бог, ні наші люди. Щоб ви усі, тварюки, поздихали За те, що із землею все зрівняли, За те, що матерів й дітей убили. Навіщо вас на світ цей наплоди́ли? Щоб ви усі, тварюки, поздихали, Ніко́го ми із вас тут не чекали. Ми сво́ю рідну землю захищаєм І з квітами вас тут не зустрічаєм. Щоб ви усі, тварюки, поздихали За те, що від життя всіх позбавляли, За те, що ви домівки нам спалили І геноцид із нами учинили. Щоб ви усі, тварюки, поздихали, Раschиsтськії потво́ри і шакали. Ми неньку-Україну відбудуєм Й парад у пекло кожному влаштуєм! 02.04.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 943944
    1
    362views
More Results