#історія #події #ОУН 18 листопада 1935 року у Варшаві розпочався гучний судовий процес, який увійшов в історію як Варшавський процес Організації українських націоналістів (ОУН). На лаві підсудних опинилися дванадцять членів ОУН, серед яких найважливішу роль відігравав Степан Бандера, на той час Крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях. Звинувачення: Політичний Терор Формальним приводом для судового процесу стало звинувачення у: * Приналежності до ОУН. * Підготовці та здійсненні вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького 15 червня 1934 року. Це вбивство було актом відплати за репресії польської влади проти українського населення. Хоча Бандера не був безпосереднім виконавцем (замах здійснив Гриць Мацейко, якому вдалося втекти), він був головним організатором та керівником цього політичного терористичного акту. Пропагандистська Перемога у Залі Суду 🗣️ Польська влада планувала цей процес як демонстрацію своєї сили та засудження "тероризму". Але натомість члени ОУН на чолі з Бандерою перетворили судову залу на справжню трибуну українського націоналізму. Бандера та його побратими демонстративно відмовлялися давати свідчення польською мовою, вимагаючи права говорити рідною. Їхні виступи були просякнуті ідеєю незалежності України та неприйняттям польської окупації. Кульмінацією стала поведінка підсудних під час оголошення вироків, коли вони хором вигукували «Слава Україні!», чим викликали захоплення серед української громадськості та широкий резонанс у світовій пресі. Вирок, що став символом ⛓️ Процес завершився у січні 1936 року. Степан Бандера, Микола Лебідь та Ярослав Карпинець були засуджені до смертної кари. Проте, згодом, вирок був замінений на довічне ув'язнення на підставі амністії, оголошеної після смерті маршала Юзефа Пілсудського. Варшавський процес став не просто судовим розглядом, а й потужним політичним маніфестом, який зміцнив авторитет ОУН та особисто Бандери серед українського населення, перетворивши його на символ незламної боротьби за державність.