КВІТНИК, ЯКИЙ БОЛИТЬ(Відповідь на коментар Стафанії Терпеливець до вірша «РОСТУТЬ МОГИЛИ»)Ростуть могили, краю їм нема,Садити їх нам ворог помагає,А не росли б, якби не ця війна,Щодня наш цвіт в могили ті лягає.Ростуть могили, дуже прикро нам…Щоб Бог поміг війну цю зупинити,Щоб шлях в могили не лягав синам,Аби наш цвіт щодня не хоронити.Ростуть могили, квітнуть, як квітник,Їх скроплюють сльозами, як водою,Не догляда за ними садівник,І кожна пахне горем і бідою.Ростуть могили, ліку їм нема,Ростуть щодня, стає їх більше й більше,Могили свіжі, но́ві імена,А нам від цього защораз прикріше.Ростуть могили, всюди ж бо ростуть,Та ми хотіли квітники садити,Щодня із фронту ко́гось – та й везуть,Бо він поліг, а мав ще жити й жити.Ростуть могили, цвіт лягає в них,Домівкою стають вони героям,І жоден з них пожити ще не встиг,Їх кожен день наповнювався боєм.28.11.2023 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023ID: 999761

🕯️ 18-річну українську журналістку викрали в окупованому Мелітополі. Тепер Росія ховає її за ґратами на 14 років Її звати Яна Суворова. Коли її викрали в окупованому Мелітополі, їй було лише 18 років. Вік, у якому люди зазвичай вступають до університету, мріють про майбутнє, будують перші дорослі плани й вірять, що життя тільки починається. Але російська окупаційна система вирішила інакше. Після закритого, показового “суду” Яну засудили до 14 років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями в “тероризмі” та “державній зраді”. Її справу засекретили. Її ім’я зникло зі списків на обмін. Її намагаються стерти з публічного простору. Яна описувала умови утримання так: “У камері холодно. Бігають щури. Світло не вимикають ніколи.” Це не правосуддя. Це повільне знищення людини. Її хлопець розповідав, що після переведення до Донецька стан Яни різко погіршився. Її тримали разом із дівчатами, які намагалися накласти на себе руки. Психологічний тиск був постійним. І Яна — не єдина. Росія системно перетворює українських журналістів на “терористів”, щоб не включати їх до обмінів. Так цивільних людей ховають за вигаданими статтями, засекреченими справами й десятками років вироків. Це нова форма заручництва. Не просто посадити людину. А зробити так, ніби її не існує. Не підтверджувати утримання. Не давати зв’язку. Не включати в обміни. Не дозволити світу побачити обличчя полоненого. До 2025 року російські суди вже сфабрикували справи про “тероризм” проти журналістів RIA-Південь. Вироки — від 14 до 16 років. Один із тих, кому вдалося вийти, Марк Калюш, підтвердив: у російських місцях утримання застосовували системні катування. Громадянський журналіст Євген Ільченко документував життя під окупацією. Його викрали в липні 2022 року. Катували, імітували розстріл, змусили знятися в постановочному “зізнанні” в тероризмі, а потім відправили на примусові роботи — копати окопи біля лінії фронту. Його справа стала однією з найжахливіших: журналіста викрали, катували й фактично примусили до рабської праці. Зараз Євгена утримують у таганрозькому СІЗО — під постійним світлом і в нелюдських умовах. Владислав Гершон — 15 років. Георгій Левченко — 16 років. Звинувачення: “участь у терористичній організації”. “Докази”: активність у Telegram. Журналістку Анастасію Глухівську тримають без зв’язку із зовнішнім світом. Росія відмовляється навіть підтверджувати факт її утримання. А українську журналістку Вікторію Рощину закатували до смерті в кізелівському СІЗО. Це не окремі випадки. Це система. Росія сьогодні утримує у в’язницях десятки журналістів. Серед них — багато українців. Їх карають не за злочини, а за професію. За слово. За фото. За повідомлення. За Telegram-дописи. За спробу показати правду про окупацію. Російські “антитерористичні” закони стали зброєю проти цивільних. Вони позбавляють людей правового захисту. Блокують обміни. Дають можливість ховати журналістів у тюрмах на десятиліття. А без окремого механізму повернення цивільних ці вироки можуть фактично стати довічним ув’язненням. Ми маємо називати їхні імена. Яна Суворова. Євген Ільченко. Владислав Гершон. Георгій Левченко. Анастасія Глухівська. Вікторія Рощина. І всі українські журналісти, яких Росія намагається сховати від світу. Бо мовчання — саме те, на що розраховує окупант. Коли журналіста називають “терористом” за правду, це означає лише одне: правда для диктатури небезпечніша за зброю. І поки вони в неволі, ми не маємо права звикати. Не маємо права мовчати. Не маємо права забувати. Свободу українським журналістам. Свободу всім цивільним заручникам Росії. Свободу Україні. 🇺🇦 #ЯнаСуворова #СвободуЖурналістам #УкраїнськіЖурналісти #ПолоненіЦивільні #РосіяТерорист #FreeUkrainianJournalists #StandWithUkraine #СвободуУкраїнцям

ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА Увечері п'ятниці відправляється спеціальна служба - парастас, що в перекладі з грецької означає «клопотання». У цей день Православна Церква молиться за всіх спочилих, єднаючи їх із святом заснування Церкви Христової, оскільки Дух Божий освячує як живих, так і померлих. Традиція панахиди бере початок із катакомбної Церкви, коли перші християни молилися за померлих під час гонінь у Римській імперії. Слово «панахида» грецького похо дження і означає «служіння вночі». Після легалізації християнства панахиди стали службами за покійних, і згодом виникли особливі дні для поминання. Троїцька субота називається батьківською, бо молитви перш за все підносяться за покійних батьків і близьких по плоті. У храмах згадують родичів, які відійшли до вічності з гріхами та недоліками, просячи для них Божого милосердя. Цього дня віряни пишуть поминальні записки з іменами покійних, приносять до храму милостиню: хліб, єлей та інші пожертви. Спільна молитва священика і громади є проявом любові та духовної єдності з тими, хто вже відійшов до іншого світу. З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 травня. ------------

ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА Увечері п'ятниці відправляється спеціальна служба - парастас, що в перекладі з грецької означає «клопотання». У цей день Православна Церква молиться за всіх спочилих, єднаючи їх із святом заснування Церкви Христової, оскільки Дух Божий освячує як живих, так і померлих. Традиція панахиди бере початок із катакомбної Церкви, коли перші християни молилися за померлих під час гонінь у Римській імперії. Слово «панахида» грецького похо дження і означає «служіння вночі». Після легалізації християнства панахиди стали службами за покійних, і згодом виникли особливі дні для поминання. Троїцька субота називається батьківською, бо молитви перш за все підносяться за покійних батьків і близьких по плоті. У храмах згадують родичів, які відійшли до вічності з гріхами та недоліками, просячи для них Божого милосердя. Цього дня віряни пишуть поминальні записки з іменами покійних, приносять до храму милостиню: хліб, єлей та інші пожертви. Спільна молитва священика і громади є проявом любові та духовної єдності з тими, хто вже відійшов до іншого світу. З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 травня. ------------

У ЛОНІ СМЕРТІ У лоні смерті точаться бої́, Його приніс нам ворог з оркостану, Давно там не шумлять уже гаї́... Моли́тви я молить не перестану. Герої наші — стомлені, та б'ють, Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі, За кожен метр святу ціну дають, Де смерть їм заглядає просто в очі. Хай небо береже усіх бійців, Що край тримають наш над краєм прірви, Не змовкне від́голос страшних часів, Народ наш ворог з коренем не вирве. Там, де вогонь засліплює зірки́, Гартується незламна наша воля, Крізь попіл і розбиті сторінки́ Знов пишеться нова вкраїнська доля. Нехай же кожен постріл і удар Наблизить день омріяної тиші, Щоб зник нарешті цей страшний кошмар, І МИР запанував у рідній ніші. Залізна віра в серці проросте, Освітить сонце МИРУ степ широкий, Зерно свободи — чисте і святе — До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком. Впаде́ пітьма́, розвіється туман, Настане час для правди і відплати, Заго́їться на тілі кожна з ран, Бо віру й волю в нас не відібрати. Розквітне знов калина під вікном, Всміхне́ться рідна мати посивіла, Зігріє дім нас лагідним теплом, Бо правда в нас, і в ній — велика сила. Замайорить наш прапор в висоті, Де вільний вітер розганяє хмари, Скінча́ться дні ці чорні непрості, Бо не здолають нас війна і чвари. Пове́рнуться додому із війни, Родина стріне й затишок оселі, Бо честі й слави гідні всі вони, Хай кроки їхні стануть знов веселі. Батьки обі́ймуть сина чи доньку́, Впаде́ сльоза щаслива на долоні, В боях пізнали доленьку гірку І витримали пекло у полоні. Карбуйм в пам'ять імена святі́, Щоб діти знали, як дала́сь свобода, Бо і в страшнім буремному житті Живе незламний дух свого́ народу. Ми відбудуєм спільний світлий храм, Майбутнє мирне будемо творити, На зло усім запеклим ворогам У вільній Україні будем жити! 13.03.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1059009

П’ЄДЕСТАЛ ГІДНОСТІ ПОЗА МЕЖАМИ СТАТУТІВ (Присвячено Владиславу Гераскевичу) Олімпіада війни зупиняє, Ця ж – не дає і пам’ять вшанувать, На старт спортсмена все ж не допускає – Взяла́сь його дискваліфікувать. Та Влад стоїть, тримає пам’ять в серці, Її не знищить сила чи наказ, На шо́ломі ті імена, що в смерті, Їх світлий дух лишився серед нас. Хоч МОК закрив йому до старту вихід, Він не схилив ні погляд, ні чоло, Спортсмени впали, назавжди́ затихли, То ж пам’ять – зброя, вічне знамено́. І світ побачив – правда не зникає, Хоч МОК – стіна глуха і надміцна, А Влад і пам’ять, й гідність захищає Про тих, кого́ забра́ла ця війна. Підтримав світ, та МОК, неначе скеля, Неначе непорушна та стіна, Йому байду́же, що горить оселя, Що в нас щодня лютує сатана. Для них спортсмени — то всього́ лиш цифри, В паперах — «мир», «нейтральність» і «статут», А в нас за кожним кроком — смертні шифри І сотні тих, хто не змагався тут. Бо їхні старти — то сирени звуки, Їх фініш там, де вирва і розрив... Та МОК вмиває від провини ру́ки, Щоб тільки бізнес олімпійський жив. Стає бійцем, хто був колись спортсменом, І замість кубка — автомат в руках. Загорнутий у крівцю, мов в знамено, Бо ворог у домівці й на стежках. Їм ба́йдуже, що стадіони — в попіл, Що тре́нера ворожий вбив снаряд. У них в ціні — лише медальний опій Та «мирний» спокій вихололих дат. Вони плекають «чисту» ту нейтральність, Забувши кров на чистому вбранні. Жорстока і абсурдна ця реальність — Змагатись з тим, хто нищить тво́ї дні. Замість доріжки — вирви і руїни, Замість трибун — мовчання кладовищ. Він не почує більше гімн Вкраїни, Бо злет-життя обірвано колись. Дисква́лять хай — цим честь не відібрати, Бо вища правда в кожного в душі. Справжній олімп — це вміти захищати, А не ховати совість в аркуші́. У списках тих, хто мав іти на старти, Тепер хрести та вирви замість дат. Для МОКу це — лише невдалі жарти, А для Вкраїни — знищений каскад. Але спортсмену, в чиїм серці рана, Не скласти зброї, правди не спини́ть, І не зламає вимога тирана, Бо в ньому дух загиблих гомонить. Він вийде в світ із болем, але гордо, Щоб кожним кроком пам'ять воскресить. І хай чиновники мовчать рекордно — Незламність їм не стерти ні на мить. Він не один — за ним стоять ті фланги Спортсменів тих, хто вирушив у бій, Хто зброю взяв у руки замість штанги, Лишивши вдома тихий спокій мрій. Нехай папір диктує заборони, І чисте поле — совісті межа, Та дух його не знає оборони, Гостріший він від бритви та ножа. Хоч дискваля́ть — не змінять переможця, Бо правда вища за пусті слова. В очах у Влада — промінь того сонця, Яким Вкраїна в пам'яті жива. 18.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1057546

ПОЗИЦІЯ І ПАМ'ЯТІ ШОЛОМ (Владиславу Гераскевичу) Подія війну не спинила, Хоч мала б вона це зроби́ть. То де ж її правда і сила? Випа́док цей як оціни́ть? Ти вже переміг, Владиславе, Ти вже переміг в боротьбі, Ти з честю скупався во славі, Не зрадив убитим й собі. Кар'єрою ти поплатився, Та совість і честь ти зберіг, З байдужістю ти не змирився Й погодитись з ними не зміг. У шоломі Пам'яті – воля, Вкарбовані в нім імена, Жорстоко торкнулася доля, Звіря́че вчинив сатана. Не пам'ять міняв на медалі, Не ба́йдуже бу́ло за тих, Не буде хто на п'єдесталі, Чий голос наза́вжди затих. А й стійкість зумів показати, Зламати тебе не змогли, Відвагу твою́ не здолати – З-за ворога всі полягли. Ти з гідністю, Владе, родився, Її ти несеш крізь життя, Убитим ти з честю вклонився, Це все не піде́ в забуття. Твій вчинок сліди залишає, Про нього говорить весь світ, Лиш МОК він ніяк не торкає, Не кри́шить він кригу й граніт. Серця зачерствілі, мов криця, Бо їх не торкнулась біда, В житті може все ще зміни́ться, Ніхто наперед це не зна. Любов до Вкраїни сьогодні Показана в спосіб такий, Хоч ду́ші у МОКу холодні, Та вчинок у Влада – святий. Позиція й Пам'яті шолом, І гідний Незламної син, А МОКу – ганьба, звісно, й сором. ВКРАЇНА не зігне колін! 14.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1057511

‼️ Захищатиме права людини в рф тепер викрадачка дітей: новою омбудсменкою росії стала Яна Лантратова. Вона змінила на посаді Тетяну Москалькову. Повідомляє російська служба BBC. Чим відома Лантратова? Вона є фігуранткою справи про незаконне вивезення дітей з окупованого Херсона. СБУ ще в березні повідомила їй про підозру. За даними слідства, у серпні 2022 року вона особисто вивезла двох немовлят із місцевого будинку дитини. 👶 10-місячній Маргариті та 2-річному Іллі в росії змінили імена та видали нові документи. Тепер людина, яка причетна до депортації українських дітей, офіційно відповідатиме за «права людини» в країні-агресорці.

📚Випускний у садочку чи початковій школі – це той самий момент, який хочеться зберегти не тільки в пам’яті, а й у речах. Але цукерки з’їли – і забули. Канцтовари – загубились через тиждень. ✨А що залишається? Те, що дитина носить та те, чим користується. І що обов’язково викликає емоцію! Виготовляємо мерч для шкіл і садочків, підберемо тематичні подарунки на будь-який бюджет! 🚀Футболки або худі, ланчбокси або пляшки для води, музичні колонки або павербенки, шопери або рюкзаки з унікальним принтом – з іменами, фотографією класу, важливою датою тощо. Для дітей це важливий подарунок-спогад, який живе далі. І ми щасливі допомогти створити цей спогад! ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг

На Київщині поховали вісьмох невідомих захисників України: як відбувається церемонія – фоторепортаж На території Національного військово-меморіального кладовища відбулася церемонія прощання з вісьмома українськими військовослужбовцями. Воїни віддали свої життя за незалежність України, проте їхні імена наразі залишаються невстановленими. Під час церемонії військові виконали сигнал військової пошани «Шана» та державний гімн України. У кожній домовині ідентифікаційний номер тіла загиблого, що прив’язані до його ДНК, щоб могилу можна було легко знайти. Цей номер також зазначається на тимчасовій намогильній споруді та українському прапорі, з яким ховають загиблого. Станом на сьогодні на Національному військовому меморіальному кладовищі поховано 220 захисників і захисниць України, імена яких тимчасово залишаються невстановленими Фото: Serhii Nuzhnenko/Радіо Свобода #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна