Як кияни святкували Різдво понад 100 років тому?

На початку ХХ століття Різдво в Києві мало особливу, дуже теплу атмосферу. Місто прикрашали ялинками — їх ставили вдома, у клубах і навіть просто на вулицях. На Городецького взимку облаштовували ковзанку, куди приходили і дорослі, і діти.

Перед святами в місті працювали різдвяні ярмарки — на Софійській та Контрактовій площах. Там продавали ялинкові прикраси, солодощі й подарунки. Найбільше купували скляні іграшки, паперові фігурки, декоративні намиста та цукерки.

Різдвяний стіл був простим, але символічним. Готували кутю, пироги, узвар. Уся родина збиралася разом на Святвечір, дотримуючись звичаїв, які передавалися з покоління в покоління.

Обов’язковою частиною свята були колядники. Діти й дорослі ходили від дому до дому, співали колядки й бажали господарям добра та достатку. Це створювало справжнє відчуття спільності й радості в місті.

Попри складні часи та політичні зміни, кияни берегли різдвяні традиції — і саме завдяки цьому вони дійшли до нас.

✨ З Різдвом! Нехай у домі буде тепло, спокій і світло — так, як це було колись у зимовому Києві.
#history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

🏒🐻Матч української команди призупинили через плюшевих ведмедиків на льоду, – liepajniekiem.lv.

22 грудня у Відкритому чемпіонаті Латвії команда "Лієпая" перемогла "Київ Кепіталз" з рахунком 3:2. 🏆

🧸 Перший період перервали через акцію "Lāči lido" (Ведмеді літають). Уболівальники викинули на лід плюшеві іграшки, коли господарі закинули першу шайбу.

📌 Хокеїсти обох команд прибрали іграшки з льоду, а згодом їх мають передати латвійським та українським дітям у Лієпаї та Ризі.

У 1942 році офіцер Вермахту Альберт Баттель побачив вантажівки СС, що прямували до єврейського гетто, аби депортувати звідти сотні людей. Він перегородив міст озброєними солдатами й просто сказав: «Сьогодні — ні». Те, що сталося далі, змінило все.
Літня спека тиснула на Перемишль, наче її неможливо було витримати.
Німецькі прапори безсило висіли на кожній будівлі. Єврейський квартал уже багато місяців був оточений колючим дротом. І всі чудово знали, що насправді означає «переселення».
Альберт Баттель стояв того ранку на мосту через Сян, спостерігаючи, як наближається колона СС. Вантажівка за вантажівкою, двигуни ревіли, наближаючись прямо до гетто.
Йому було сорок дев’ять. Юрист до війни. Офіцер Вермахту, що зазвичай виконував накази і не висовувався.
Але цього дня в ньому щось зламалося.
Коли перша вантажівка під’їхала до мосту, Баттель підняв руку. Його солдати опустили шлагбаум.
«Міст закритий», — сказав він офіцеру СС.
Обличчя того почервоніло. «На якій підставі?»
«На моїй».
У Баттеля не було жодних підстав так діяти. Абсолютно жодних. Він зупиняв виконання офіційного наказу власного уряду.
Але він залишився на місці. І його солдати — теж.
Офіцер СС кричав, погрожував, вимагав пропустити.
Баттель не зрушив.
«Будь-хто, хто спробує перейти, буде заарештований», — спокійно сказав він.
Уявити цей момент майже неможливо. Тиша, що мала опуститися на міст. Колона СС із працюючими двигунами, заблокована німецькими ж солдатами, які направили зброю на інших німецьких солдатів.
Командиру СС нічого не залишалося. Він наказав вантажівкам розвертатися.
Але Баттель на цьому не зупинився.
Він сам сів у військову вантажівку й поїхав у гетто. У самісіньке серце того, що всі називали «єврейським кварталом».
Сім’ї сиділи по домах, чекаючи. Знаючи. Матері притискали дітей. Старі дивилися у вікна.
Баттель почав стукати у двері.
«Сідайте у вантажівку, — казав він. — Зараз».
Він завантажував десятки людей у машини Вермахту. Дідусів і бабусь, які ледве ходили. Матерів із немовлятами. Дітей, що трималися за іграшки, яких більше ніколи не побачать.
Він привіз їх до казарм Вермахту. Нагодував. Поставив охорону, щоб їх захистити.
Годинами він вивозив єврейські сім’ї з гетто під приводом «військової необхідності».
Щохвилини він ризикував бути розстріляним за зраду.
Кожне рішення могло стати останнім.
Але до ночі десятки людей, які мали б бути у вагонах смерті, спали в ліжках німецьких солдатів.
Новина вдарила по Берліну, як грім.
Генріх Гіммлер особисто заніс ім’я Баттеля до своїх картотек. Він назвав його дії «недопустимим братанням з євреями».
Його занесли в чорний список нацистської партії. Розпочали процедуру військового трибуналу. Зруйнували його кар’єру.
Баттель ніколи не вибачився. Жодного разу.
Коли хвороба змусила його залишити службу, він повернувся додому — до зруйнованого життя — але без тіні жалю.
Після війни вижилі почали його шукати. «Офіцер, який нас врятував», — казали вони. «Німець, який сказав „ні“».
У 1963 році Ізраїль вшанував Альберта Баттеля званням Праведника народів світу — найвищою нагородою для неєвреїв, які ризикували всім, аби рятувати євреїв.
Він не дожив, щоб дізнатися про це. Баттель помер у 1952 році, забутий у Німеччині, що відбудовувалася.
Він не написав жодної книги про той день. Не давав інтерв’ю. Не шукав слави.
Але те, що він зробив на тому мосту, доводить дуже важливу істину.
Сміливість — це не відсутність страху. Це вміння дивитися в обличчя неможливому й казати: «Мені байдуже».
Це коли одна людина вирішує, що накази не варті більше, ніж людські життя.
Це вміння підняти голову, коли всі інші її опускають.
У світі, що здавався безнадійно зламаним, Альберт Баттель показав, що людяність може перемогти.
Навіть якщо на тобі неправильна форма.
Навіть якщо ти стоїш абсолютно сам.
І іноді цього достатньо, щоб змінити все.
Один міст.
Один офіцер.
Одне слово: «ні».

#Свято_наближається

ПРО НОВОРІЧНУ КРАСУНЮ

Перші прикрашені ялинки з'явилися на територіях сучасної Франції в Ельзасі 1605 року. Літопис свідчить: «На Різдво тут встановлюють у домах ялинки, а на їхні гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру».

На початку ХІХ століття вічнозелені красуні почали регулярно з'являтися у королівських та царських палацах Данії, Франції, Німеччини, Норвегії, а досяжною для простого люду ялинка стала лише наприкінці століття.

У революційні 20-ті роки ХХ ст. святкування Різдва, а разом із ним і ялинку в Союзі заборонили. Але вже в 30-ті це деревце стало символом Нового року. У 1935 році в москві відбувся перший дитячий новорічний ранок. Зробили це на противагу Різдву.

#Цікаво_знати

Першу новорічну кульку зробили в Тюрингії (Саксонія) ще в XVI столітті, але промислове виготовлення ялинкових іграшок почалося тіль ки в середині минулого століття, так само, до речі, в Саксонії. Майстри робили іграшки зі скла, а з картону вирізали дзвіночки, сердечка, птахів і тварин, шишки і розфарбовували.

Перша електрична гірлянда запалала у 1895 році на ялинці перед Білим домом у США.

Найвища новорічна ялинка заввишки 67,36 м була встановлена у Вашингтоні. Це записано в Книзі рекордів Гінесса.

З відривного календаря "Український народний календар" за 15 грудня.
----------

#Свято_наближається

ПРО НОВОРІЧНУ КРАСУНЮ

Перші прикрашені ялинки з'явилися на територіях сучасної Франції в Ельзасі 1605 року. Літопис свідчить: «На Різдво тут встановлюють у домах ялинки, а на їхні гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру».

На початку ХІХ століття вічнозелені красуні почали регулярно з'являтися у королівських та царських палацах Данії, Франції, Німеччини, Норвегії, а досяжною для простого люду ялинка стала лише наприкінці століття.

У революційні 20-ті роки ХХ ст. святкування Різдва, а разом із ним і ялинку в Союзі заборонили. Але вже в 30-ті це деревце стало символом Нового року. У 1935 році в москві відбувся перший дитячий новорічний ранок. Зробили це на противагу Різдву.

#Цікаво_знати

Першу новорічну кульку зробили в Тюрингії (Саксонія) ще в XVI столітті, але промислове виготовлення ялинкових іграшок почалося тіль ки в середині минулого століття, так само, до речі, в Саксонії. Майстри робили іграшки зі скла, а з картону вирізали дзвіночки, сердечка, птахів і тварин, шишки і розфарбовували.

Перша електрична гірлянда запалала у 1895 році на ялинці перед Білим домом у США.

Найвища новорічна ялинка заввишки 67,36 м була встановлена у Вашингтоні. Це записано в Книзі рекордів Гінесса.

З відривного календаря "Український народний календар" за 15 грудня.
----------

Луцький пенсіонер організував бордель у своїй квартирі

У Луцьку 66-річний чоловік перетворив свою квартиру на місце для надання інтимних послуг. Під час обшуку поліція вилучила у нього інтимні іграшки, презервативи та жіночу білизну. Він самостійно знаходив клієнтів, серед яких були як чоловіки, так і жінки.

Суд призначив йому штраф у розмірі 17 тисяч гривень, а також зобов'язав сплатити майже 5,5 тисяч гривень за проведення експертиз.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

Варто нагадати, що наприкінці червня 1917 року тодішній військовий і морський міністр Алєксандр Керенський віддав наказ про військовий наступ на Східному фронті Першої світової війни. Наступ почався на початку липня, російські солдати спочатку перемагали австро-угорські війська, заскочивши їх зненацька. Вже скоро німецькі війська почали контрнаступ, який знищив російську армію. А оскільки напередодні наступу Керенський наказав стягнути сюди найкращі літаки для вирішального удару, після поразки вони залишились на території України.

У наших степах тепер базувалася не лише авіатехніка, а й елітні бойові російські авіагрупи. Але одна біда — не було єдиної чіткої військової структури, яка б чітко ними розпоряджалась. Як результат, літаки просто роздавали корпусам та арміям, як мішки з борошном — мовляв, робіть з ними, що хочете. Але командири на місцях часто не уявляли, як ефективно використовувати ці дорогі «іграшки», а тому літаки підіймали в небо коли для розвідки, а коли просто для проформи — щоб зарахувати пілоту години польотів і списати пальне.

День калейдоскопа
11 грудня відзначають День калейдоскопа.

Історія заснування Дня калейдоскопа
Це свято співпадає з днем народження винахідника цього незвичайного приладу-іграшки сера Девіда Брюстера, що народився у 1781 році. Певний час він вивчав теологію в університеті Единбургу, який успішно закінчив у 1800 році. Пізніше Девід Брюстер прийняв сан священника та був біля витоків Вільної шотландської церкви. З 1801 року він активно займався наукою, був фармацевтом, доктором правознавства, адвокатом, захоплювався вивченням оптичних явищ, що і дозволило Брюстеру створити калейдоскоп.


Світова популярність калейдоскопа
Оптичний пристрій отримав популярність в усьому світі, адже він дозволяє простим дотиком руки створювати оригінальні калейдоскопічні образи. Всередині спеціальної трубки формуються неймовірні симетричні візерунки, за якими не набридає спостерігати. Спочатку калейдоскопами захопилася вся Європа, а потім іграшка потрапила в інші країни. Створенням та вдосконаленням оптичних пристроїв займаються й досі. У 1986 році винаходи в цій галузі стали справжнім мистецтвом та було навіть створено товариство шанувальників калейдоскопів Brewster Kaleidoscope Society.