#технології Безплатний редактор PDF файлів з редактором тексту, графіки і додаванням підпису і без реклами 📄 PDFgear — застосунок та вебсервіс для роботи з PDF⁠ файлами. Дозволяє редагувати текст (за наявності текстового шару), анотувати, заповнювати та підписувати файли, також керувати сторінками (сортувати, додавати, видаляти), розділяти⁠ та об’єднувати файли, конвертувати в/з різні(их) формати(ів), розпізнавати відсканований текст (на жаль без української) тощо ℹ️ Також є ШІ⁠-функції (куди ж без них), підсумовування тексту, "спілкування" з файлом, пошук інформації природньою мовою тощо. Таких сервісів багато, тому саме в цій програмі сильно не тестували. Українською відповідає, працюють при наявності інтернету. Нічого не вказано про ліміти. https://www.pdfgear.com/

Корейський аніме-фільм «Твої листи» вийде 1 жовтня цього року Це аніме-адаптація манхви «Листи Йона», яка розповідає про дівчинку Со-рі, котра нещодавно перевелась до нової школи. Правда, однокласники не дуже тепло прийняли нову ученицю. Одного разу Со-ра знайшла дивний лист, який веде дівчинку у магічний квест крізь прихований світ, що існує просто під оболонкою її нової середньої школи. Виробництвом аніме займались дві корейські студії: Studio N & Studio LICO. Як на мене — виглядає красиво, соковито і чарівно. До слова, українською манхву вже можна придбати у видавництва Varvar Publishing. Взято у MangUA: https://t.me/mangua42/749

#культура #історія Цього дня 1886 року в США вийшов перший номер українськомовної газети діаспорян «Америка». Наші співвітчизники, які емігрували за океан в другій половині ХІХ століття, мали потребу комунікації між земляками та створення організацій і спільнот, які б виражали нашу національну ідентичність. Формування української діаспори в Америці супроводжувалося заснуванням громадських організації та створенням україномовних періодичних видань (на той час газети були основним джерелом новин та іншої інформації). Засновником газети “Америка” був перший греко-католицький священник в США Іван Якович Волянський. Він перетнув океан у 1884 році та оселився у Пенсильванії. Тут священник ініціював створення «Об’єднання братств руських», а також сприяв консолідації українських громад та формування культурного життя українців Америки. «Америка» регулярно видавалася з 1886 року. Спочатку газету друкували щомісячно, потім раз на 2 тижні, а пізніше стала тижневиком.В газеті публікувалися новини українською мовою, а також різноманітні статті релігійної тематики. Редакцією газети з 1887 року була доручена журналісту і лікарю Володимиру Сіменовичу. За нею через кілька років почали друкувати «Свободу» (газета виходить і сьогодні) та «Народну волю». В роки Першої світової війни та національно-визвольних змагань саме на сторінках «Свободи» американські українці могли дізнатися новини з України. Загалом з часу виходу у світ першого українського часопису “Америка” і до Першої світової війни на теренах США видавалось понад 30 часописів українською мовою Усі вони відіграли певну роль у житті та консолідації нації. Українці в Америці отримали можливість не лише читати новини, що стосувалися власних громад, але й читати їх рідною мовою. Це було важливо для збереження української культури та ідентичності.

#література Лібрето Сергія Жадана «Вишиваний. Король України» вийде друком у видавництві «Білка» німецькою та українською мовами. Кошти від продажу спрямують 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія", у якій служить письменник. Детальніше: https://suspilne.media/culture/1082915-zavitsa-dvomovne-vidanna-libreto-sergia-zadana-visivanij-korol-ukraini-kosti-vid-prodazu-jtimut-na-zsu/

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ

🔥 Серія, що підкорила серця мільйонів, тепер українською! Фентезі, шьонен, культова серія із шанувальниками по всьому світу, а також неймовірно кумедна історія із купою пригод... Зустрічайте — першим том Fairy Tail!🔥 За словами автора, манґа Fairy Tail — про молодих людей, які знаходять своє покликання, наприклад, роботу. Але події відбуваються у світі чарівників і магічних істот. Хіро Машіма прагнув створити дотепну манґу із купою веселощів. Так зародилася історія про чарівника Нацу, який керує вогнем, не любить користуватися транспортом і подорожує із напарником, балакучим котиком на імʼя Геппі😼 Дізнайтеся про пригоди цих двох, а також інших учасників магічної гільдії «Хвіст Феї». Це трохи небезпечна, весела, украй божевільна та невгамовна гільдія! Також за серією було створено однойменне популярне аніме😎 ✍🏻 Переклад Аліни Кудіної 🗓 Очікуємо у вересні 💸 Ціна за передзамовленням — 215 грн замість 240 📖 192 с., м'яка та суперобкладинка з клапанами 🎁 БОНУС: листівка до 1000 передзамовлень ПЕРЕДЗАМОВИТИ: https://artbooks.ua/Fairy-Tail-tom-1

Всім привітик) Хочу розбавити контент рекомендацією однієї дорами (серіалу) 👇 Виходь заміж за мого чоловіка 2025 японська версія https://uafix.net/serials/vihod-zamizh-za-mogo-cholovika/season-01-episode-07/ Міса отримує шокуючий діагноз – рак, і їй доводиться лягти в лікарню. Але справжній удар чекає на неї вдома: вона застає свого чоловіка, який зраджує з її найкращою подругою. Ця ситуація швидко переростає у бійку, під час якої Міса гине. Неймовірно, але вона повертається на 10 років у минуле. Тепер дівчина має можливість повністю переписати своє життя і помститися за зраду. Щоб більш менш зрозуміти, чи це ваше, рекомендую глянути це https://youtube.com/playlist?list=PLBiA_YySS9tQgLiOckVSSimd0FNQ-x6cN&si=SBRC-g4U_QFx3rLJ Як читала мангу, по якій знято цю атаптацію, також я дивилась корейську версію, і можу сказати наступне: Ця дорама сильно відійшла від оригіналу. Героїня більш дурненька й соплива. Взаємодія з ггч, моментами мене так бісила, що хотілось битись головою об стінку. На один раз можна глянути, але щоб я сказала вав круто ні. Моментами все так драмитично, що виглядає дуже не реалістично, і не цікаво. Корейська версія краще, ось тут цікаво все. Дивились? Як вам? #щоподивитись #MarryMyHusband #WatashinoOttotoKekkonShite #одружисьзмоїмчоловіком #виходьзаміжзамогочоловіка #Dorame #дораматоп #дорама #дорамаукраїнською #дорамапрокохання #кохання #подорожучасі #переносучасі #помста #дорамапропомсту #дорамиукраїнською #дорами #дорамаукраїнською #українськоюмовою

Калейдоскоп @irina_virna Ukrainian У мельканні днів минає життя: Злітає, мерехтить, спадає Чарує калейдоскоп маяття: Яскравіє, зблискує, манить, зітхає. Дитяча зАбавка-забАва. Орнамент різних кольорів. Мінлива таємнича зваба - Калейдоскоп дзеркальних відчуттів. Життєві дні летять птахами, Ясніють зорями мрійливі сни. Чарують, мерехтять, мелькають Орнаменти калейдоскопу днів. Музичний супровід @RosaBand2 https://youtu.be/UOUIY0rv8zs?si=8Q0MdInpxy3t_gNi #авторськівірші #віршотерапія #українська поезія #вірші українською #поезія #віршпісня #відеопоезія #suno #суно #рок #віршідля душі

В місті Прудентополіс у Бразилії українську мову визнано офіційною, а 75% його жителів мають українське походження. Українська громада тут почала формуватися близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини. Цей район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина на честь походження його жителів. Саме місто офіційно засноване в 1894 р., тож українці від самого початку були важливою частиною його історії, долучилися до його розвитку. Сьогодні Прудентополіс добре знаний в Бразилії та всій Південній Америці як "українське" місто, українська культура і традиції глибоко інтегровані в його простір та життя. Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата. В місті понад пів століття діють козацьке братство «Українські козаки» та асоціації українських митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко». В місті діє український «Музей тисячоліття», який знайомить із українською історією та культурою. Відомий Прудентополіс і як українська кулінарна столиця Бразилії - саме аби скуштувати тут борщ, вареники, голубці, солонину та ковбаси з свинини приїздять цілі натовпи туристів. З 2019 року Прудентополіс є містом - побратимом Тернополя. У школах та вишах штату Парана, одним з найбільших міст якого є Прудентополіс, вже давно викладають українську мову. Загалом у штаті Парана проживає майже 500 тисяч етнічних українців, а по всій Бразилії - понад мільйон.

Цього дня 1886 року в США вийшов перший номер українськомовної газети діаспорян «Америка». Наші співвітчизники, які емігрували за океан в другій половині ХІХ століття, мали потребу комунікації між земляками та створення організацій і спільнот, які б виражали нашу національну ідентичність. Формування української діаспори в Америці супроводжувалося заснуванням громадських організації та створенням україномовних періодичних видань (на той час газети були основним джерелом новин та іншої інформації). Засновником газети “Америка” був перший греко-католицький священник в США Іван Якович Волянський. Він перетнув океан у 1884 році та оселився у Пенсильванії. Тут священник ініціював створення «Об’єднання братств руських», а також сприяв консолідації українських громад та формування культурного життя українців Америки. «Америка» регулярно видавалася з 1886 року. Спочатку газету друкували щомісячно, потім раз на 2 тижні, а пізніше стала тижневиком.В газеті публікувалися новини українською мовою, а також різноманітні статті релігійної тематики. Редакцією газети з 1887 року була доручена журналісту і лікарю Володимиру Сіменовичу. За нею через кілька років почали друкувати «Свободу» (газета виходить і сьогодні) та «Народну волю». В роки Першої світової війни та національно-визвольних змагань саме на сторінках «Свободи» американські українці могли дізнатися новини з України. Загалом з часу виходу у світ першого українського часопису “Америка” і до Першої світової війни на теренах США видавалось понад 30 часописів українською мовою Усі вони відіграли певну роль у житті та консолідації нації. Українці в Америці отримали можливість не лише читати новини, що стосувалися власних громад, але й читати їх рідною мовою. Це було важливо для збереження української культури та ідентичності.