Всім привітик)

Хочу розбавити контент рекомендацією однієї дорами (серіалу) 👇

Виходь заміж за мого чоловіка 2025 японська версія
https://uafix.net/serials/vihod-zamizh-za-mogo-cholovika/season-01-ep...

Міса отримує шокуючий діагноз – рак, і їй доводиться лягти в лікарню. Але справжній удар чекає на неї вдома: вона застає свого чоловіка, який зраджує з її найкращою подругою. Ця ситуація швидко переростає у бійку, під час якої Міса гине. Неймовірно, але вона повертається на 10 років у минуле. Тепер дівчина має можливість повністю переписати своє життя і помститися за зраду.

Щоб більш менш зрозуміти, чи це ваше, рекомендую глянути це
https://youtube.com/playlist?list=PLBiA_YySS9tQgLiOckVSSimd0FNQ-x6cN&...


Як читала мангу, по якій знято цю атаптацію, також я дивилась корейську версію, і можу сказати наступне:

Ця дорама сильно відійшла від оригіналу. Героїня більш дурненька й соплива.
Взаємодія з ггч, моментами мене так бісила, що хотілось битись головою об стінку.

На один раз можна глянути, але щоб я сказала вав круто ні. Моментами все так драмитично, що виглядає дуже не реалістично, і не цікаво.

Корейська версія краще, ось тут цікаво все.

Дивились? Як вам?



#щоподивитись
#MarryMyHusband #WatashinoOttotoKekkonShite
#одружисьзмоїмчоловіком #виходьзаміжзамогочоловіка
#Dorame #дораматоп #дорама #дорамаукраїнською #дорамапрокохання
#кохання #подорожучасі #переносучасі #помста #дорамапропомсту #дорамиукраїнською #дорами #дорамаукраїнською #українськоюмовою

🔥 Серія, що підкорила серця мільйонів, тепер українською!

Фентезі, шьонен, культова серія із шанувальниками по всьому світу, а також неймовірно кумедна історія із купою пригод...

Зустрічайте — першим том Fairy Tail!🔥

За словами автора, манґа Fairy Tail — про молодих людей, які знаходять своє покликання, наприклад, роботу. Але події відбуваються у світі чарівників і магічних істот. Хіро Машіма прагнув створити дотепну манґу із купою веселощів.

Так зародилася історія про чарівника Нацу, який керує вогнем, не любить користуватися транспортом і подорожує із напарником, балакучим котиком на імʼя Геппі😼

Дізнайтеся про пригоди цих двох, а також інших учасників магічної гільдії «Хвіст Феї». Це трохи небезпечна, весела, украй божевільна та невгамовна гільдія!

Також за серією було створено однойменне популярне аніме😎

✍🏻 Переклад Аліни Кудіної
🗓 Очікуємо у вересні
💸 Ціна за передзамовленням — 215 грн замість 240
📖 192 с., м'яка та суперобкладинка з клапанами
🎁 БОНУС: листівка до 1000 передзамовлень

ПЕРЕДЗАМОВИТИ: https://artbooks.ua/Fairy-Tail-tom-1

#література
Лібрето Сергія Жадана «Вишиваний. Король України» вийде друком у видавництві «Білка» німецькою та українською мовами.

Кошти від продажу спрямують 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія", у якій служить письменник.
Детальніше: https://suspilne.media/culture/1082915-zavitsa-dvomovne-vidanna-libre...

Ще читаю в електронному форматі, таку книгу, Катерина Щоткіна "Любомир Гузар: Хочу бути людиною". Як на мене, цікава біографія. Блаженніший Любомир Гузар жив в церковному середовищі і це вплинуло на його рішення і бажання з самого дитинства стати священиком. Під час наступу радянських військ у 1945 році він з батьками був змушений емігрувати за кордон. Спочатку жили деякий час в одному з європейських країн в таборі для біженців. Я вже забула, де саме. А потім, завдяки друзям батьків, вони остаточно переселилися до США. Він описував, як українці намагалися адаптуватися в США. Дехто одразу намагався просто забути минуле і старався стати американцем, а дехто навпаки, хотів все-таки залишити українцем, триматися разом, не забувати про те, звідки вони родом, хто вони є і мати надію, що колись повернуться до України. Також описується про деякі непорозуміння між тими священниками які вже давно прибули до США, і давно жили в США, і тими священниками, які нещодавно прибули до США. Потім, через деякий час Любомир Гузар переїхав до Італії і вступив до семінарію, щоби стати у майбутньому священиком. І тут починається найцікавіше. Як нам відомо, радянська і РПЦ влада в Україні ліквідувала УГКЦ. Тому УГКЦ в Україні довелося жити і працювати нелегально. А Патріарха Йосипа Сліпого взагалі заарештували й тримали у концтаборі в Сибірі. З часом, завдяки переговорам Римської Церкві й радянської влади їм вдалося звільнити Йосипа Сліпого з концтабора і привести до Ватикану. Але була лише одна домовленість, щоби про звільнення з концтабору знали якомога менше людей, щоби Йосип Сліпий не розповідав там, що робиться в радянському союзі і щоби УГКЦ не мала право на існування по всьому світу. Звісно, Римокатолицька Церква заради звільнення Йосипа Сліпого пообіцяла все це радянській владі, але як тільки Йосип Сліпий потрапив до Ватикану, то майже всі домовленості були порушені. Ватикан і УГКЦ раділи звільненню з концтабору Йосипа Сліпого, це сприймалося як чудо, вони не могли ще довго в це повірити. І звісно Блаженніший Патріарх Йосип Сліпий не став мовчати і так увесь світ дізнався про злочини в радянському союзі. А от єдине про що пообіцяла Римська Церква, та те що УГКЦ не мала деякі права на існування, та самостійно керувати своєю УГКЦ. Бо попередній Папа Римський був трохи лояльний до радянського союзу. З часом, незадовго до своєї смерті, Йосип Сліпий став шукати собі надійного наступника, і така людина знайшлася, це був майбутній Патріарх Любомир Гузар. Довелося робити все таємно, у колі найбільш вірних соратників. З часом, коли вже після смерті Йосипа Сліпого та Папи Римського вже став Папою Римським Іван Павло II, який взагалі був нелояльним до радянської влади, справедливість відновили, УГКЦ стали визнавати, дали право керувати самостійно, визнали Любомира Гузара, як наступника Йосипа Сліпого. Настав час коли має відбутися святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України. Радянська і РПЦ хотіла привернути це свято на свою користь, а тут про своє бажання і право святкувати це свято в Україні заявила і УГКЦ.

Взагалом, з цієї книги можна зрозуміти, що не зважаючи на те що УГКЦ кілька століть тому назад приєдналася до Римської Церкві, вона завжди була, залишалася, і є Українською Церквою за східним обрядом, який нагадує православні обряди. І саме через те що ця УГКЦ була суто Українською Церквою, радянська і РПЦ боялися її існування.

#технології
Безплатний редактор PDF файлів з редактором тексту, графіки і додаванням підпису і без реклами
📄 PDFgear — застосунок та вебсервіс для роботи з PDF⁠ файлами. Дозволяє редагувати текст (за наявності текстового шару), анотувати, заповнювати та підписувати файли, також керувати сторінками (сортувати, додавати, видаляти), розділяти⁠ та об’єднувати файли, конвертувати в/з різні(их) формати(ів), розпізнавати відсканований текст (на жаль без української) тощо

ℹ️ Також є ШІ⁠-функції (куди ж без них), підсумовування тексту, "спілкування" з файлом, пошук інформації природньою мовою тощо. Таких сервісів багато, тому саме в цій програмі сильно не тестували. Українською відповідає, працюють при наявності інтернету. Нічого не вказано про ліміти.
https://www.pdfgear.com/

Корейський аніме-фільм «Твої листи» вийде 1 жовтня цього року

Це аніме-адаптація манхви «Листи Йона», яка розповідає про дівчинку Со-рі, котра нещодавно перевелась до нової школи. Правда, однокласники не дуже тепло прийняли нову ученицю.

Одного разу Со-ра знайшла дивний лист, який веде дівчинку у магічний квест крізь прихований світ, що існує просто під оболонкою її нової середньої школи.

Виробництвом аніме займались дві корейські студії: Studio N & Studio LICO. Як на мене — виглядає красиво, соковито і чарівно.

До слова, українською манхву вже можна придбати у видавництва Varvar Publishing.

Взято у MangUA: https://t.me/mangua42/749

В місті Прудентополіс у Бразилії українську мову визнано офіційною, а 75% його жителів мають українське походження.

Українська громада тут почала формуватися близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини.

Цей район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина на честь походження його жителів.

Саме місто офіційно засноване в 1894 р., тож українці від самого початку були важливою частиною його історії, долучилися до його розвитку.

Сьогодні Прудентополіс добре знаний в Бразилії та всій Південній Америці як "українське" місто, українська культура і традиції глибоко інтегровані в його простір та життя.

Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата.

В місті понад пів століття діють козацьке братство «Українські козаки» та асоціації українських митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко».

В місті діє український «Музей тисячоліття», який знайомить із українською історією та культурою.

Відомий Прудентополіс і як українська кулінарна столиця Бразилії - саме аби скуштувати тут борщ, вареники, голубці, солонину та ковбаси з свинини приїздять цілі натовпи туристів.

З 2019 року Прудентополіс є містом - побратимом Тернополя.

У школах та вишах штату Парана, одним з найбільших міст якого є Прудентополіс, вже давно викладають українську мову.

Загалом у штаті Парана проживає майже 500 тисяч етнічних українців, а по всій Бразилії - понад мільйон.

Цього дня 1886 року в США вийшов перший номер українськомовної газети діаспорян «Америка».

Наші співвітчизники, які емігрували за океан в другій половині ХІХ століття, мали потребу комунікації між земляками та створення організацій і спільнот, які б виражали нашу національну ідентичність. Формування української діаспори в Америці супроводжувалося заснуванням громадських організації та створенням україномовних періодичних видань (на той час газети були основним джерелом новин та іншої інформації).

Засновником газети “Америка” був перший греко-католицький священник в США Іван Якович Волянський. Він перетнув океан у 1884 році та оселився у Пенсильванії. Тут священник ініціював створення «Об’єднання братств руських», а також сприяв консолідації українських громад та формування культурного життя українців Америки.

«Америка» регулярно видавалася з 1886 року. Спочатку газету друкували щомісячно, потім раз на 2 тижні, а пізніше стала тижневиком.В газеті публікувалися новини українською мовою, а також різноманітні статті релігійної тематики. Редакцією газети з 1887 року була доручена журналісту і лікарю Володимиру Сіменовичу.

За нею через кілька років почали друкувати «Свободу» (газета виходить і сьогодні) та «Народну волю». В роки Першої світової війни та національно-визвольних змагань саме на сторінках «Свободи» американські українці могли дізнатися новини з України.

Загалом з часу виходу у світ першого українського часопису “Америка” і до Першої світової війни на теренах США видавалось понад 30 часописів українською мовою Усі вони відіграли певну роль у житті та консолідації нації. Українці в Америці отримали можливість не лише читати новини, що стосувалися власних громад, але й читати їх рідною мовою. Це було важливо для збереження української культури та ідентичності.

#культура #історія
Цього дня 1886 року в США вийшов перший номер українськомовної газети діаспорян «Америка».
Наші співвітчизники, які емігрували за океан в другій половині ХІХ століття, мали потребу комунікації між земляками та створення організацій і спільнот, які б виражали нашу національну ідентичність. Формування української діаспори в Америці супроводжувалося заснуванням громадських організації та створенням україномовних періодичних видань (на той час газети були основним джерелом новин та іншої інформації).

Засновником газети “Америка” був перший греко-католицький священник в США Іван Якович Волянський. Він перетнув океан у 1884 році та оселився у Пенсильванії. Тут священник ініціював створення «Об’єднання братств руських», а також сприяв консолідації українських громад та формування культурного життя українців Америки.

«Америка» регулярно видавалася з 1886 року. Спочатку газету друкували щомісячно, потім раз на 2 тижні, а пізніше стала тижневиком.В газеті публікувалися новини українською мовою, а також різноманітні статті релігійної тематики. Редакцією газети з 1887 року була доручена журналісту і лікарю Володимиру Сіменовичу.

За нею через кілька років почали друкувати «Свободу» (газета виходить і сьогодні) та «Народну волю». В роки Першої світової війни та національно-визвольних змагань саме на сторінках «Свободи» американські українці могли дізнатися новини з України.

Загалом з часу виходу у світ першого українського часопису “Америка” і до Першої світової війни на теренах США видавалось понад 30 часописів українською мовою Усі вони відіграли певну роль у житті та консолідації нації. Українці в Америці отримали можливість не лише читати новини, що стосувалися власних громад, але й читати їх рідною мовою. Це було важливо для збереження української культури та ідентичності.

Ще читаю в електронному форматі, таку книгу, Катерина Щоткіна "Любомир Гузар: Хочу бути людиною". Як на мене, цікава біографія. Блаженніший Любомир Гузар жив в церковному середовищі і це вплинуло на його рішення і бажання з самого дитинства стати священиком. Під час наступу радянських військ у 1945 році він з батьками був змушений емігрувати за кордон. Спочатку жили деякий час в одному з європейських країн в таборі для біженців. Я вже забула, де саме. А потім, завдяки друзям батьків, вони остаточно переселилися до США. Він описував, як українці намагалися адаптуватися в США. Дехто одразу намагався просто забути минуле і старався стати американцем, а дехто навпаки, хотів все-таки залишити українцем, триматися разом, не забувати про те, звідки вони родом, хто вони є і мати надію, що колись повернуться до України. Також описується про деякі непорозуміння між тими священниками які вже давно прибули до США, і давно жили в США, і тими священниками, які нещодавно прибули до США. Потім, через деякий час Любомир Гузар переїхав до Італії і вступив до семінарію, щоби стати у майбутньому священиком. І тут починається найцікавіше. Як нам відомо, радянська і РПЦ влада в Україні ліквідувала УГКЦ. Тому УГКЦ в Україні довелося жити і працювати нелегально. А Патріарха Йосипа Сліпого взагалі заарештували й тримали у концтаборі в Сибірі. З часом, завдяки переговорам Римської Церкві й радянської влади їм вдалося звільнити Йосипа Сліпого з концтабора і привести до Ватикану. Але була лише одна домовленість, щоби про звільнення з концтабору знали якомога менше людей, щоби Йосип Сліпий не розповідав там, що робиться в радянському союзі і щоби УГКЦ не мала право на існування по всьому світу. Звісно, Римокатолицька Церква заради звільнення Йосипа Сліпого пообіцяла все це радянській владі, але як тільки Йосип Сліпий потрапив до Ватикану, то майже всі домовленості були порушені. Ватикан і УГКЦ раділи звільненню з концтабору Йосипа Сліпого, це сприймалося як чудо, вони не могли ще довго в це повірити. І звісно Блаженніший Патріарх Йосип Сліпий не став мовчати і так увесь світ дізнався про злочини в радянському союзі. А от єдине про що пообіцяла Римська Церква, та те що УГКЦ не мала деякі права на існування, та самостійно керувати своєю УГКЦ. Бо попередній Папа Римський був трохи лояльний до радянського союзу. З часом, незадовго до своєї смерті, Йосип Сліпий став шукати собі надійного наступника, і така людина знайшлася, це був майбутній Патріарх Любомир Гузар. Довелося робити все таємно, у колі найбільш вірних соратників. З часом, коли вже після смерті Йосипа Сліпого та Папи Римського вже став Папою Римським Іван Павло II, який взагалі був нелояльним до радянської влади, справедливість відновили, УГКЦ стали визнавати, дали право керувати самостійно, визнали Любомира Гузара, як наступника Йосипа Сліпого. Настав час коли має відбутися святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України. Радянська і РПЦ хотіла привернути це свято на свою користь, а тут про своє бажання і право святкувати це свято в Україні заявила і УГКЦ.

Взагалом, з цієї книги можна зрозуміти, що не зважаючи на те що УГКЦ кілька століть тому назад приєдналася до Римської Церкві, вона завжди була, залишалася, і є Українською Церквою за східним обрядом, який нагадує православні обряди. І саме через те що ця УГКЦ була суто Українською Церквою, радянська і РПЦ боялися її існування.