БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ В повітрі знову дуже чути дим, І спалахи нам небо розсікають. То чим ми завинили, Боже, чим? За що ординці, Боже, нас вбивають? За що й чому́ ми хрест такий несем, І сатану ніхто не зупиняє? Молю́, Всевишній, зупини нікчем! На кожнім кроці ірод нас вбиває. Бляшанки вражі, наче ті птахи́, Мов коршаки взяли́ся нас накрити… За що це, Боже, за які гріхи? Скажи, Всевишній, як тебе молити? Влучає ворог мотлохом у нас, Горять будинки, все вогнем взяло́ся. Чи буде, Боже, у нас мирний час, Чому́ пізнать це все нам довело́ся? Гуде у небі враже це сміття, Виття сирен вже майже не стихає, Щоразу ворог забира життя, Щоразу чи́ясь свічка догорає. І вибухи лунають зі всібіч, Чи зможеш ти нас, Боже, захистити? Чи Ангел не покине наших пліч? Бо дуже нам всім хочеться ще жити! 21.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036025

ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ Свічу запалили сьогодні усі, Не Святвечір, та свічка палає, Замореній голодом – ліки, душі́, Про той час кожен з нас пам’ятає. Стоїть Україна в скорботній тиші́, І молитва до Неба злітає За тих, хто загинув у темні ті дні, Їхні ду́ші свіча зігріває. Свіча на вікні – наче тінь і журба, І та пам’ять ніко́ли не згасне, Бо в серці народу – свята боротьба, Ну і світло надії не гасне. Запа́лені свічі у кожнім вікні І єднання у спільній молитві, Тридцяті роки́ бу́ли дуже страшні, Де всі з смертю голодною в битві. І тіні робились з людей при житті, Як примарами, люди ставали, В голодному бу́ли вони розп’ятті́, То й від голоду в землю лягали. Земля українська в скорботі мовчить, Нашу правду ніхто не зламає, А стогін тих жертв і сьогодні звучить, Наша пам’ять про них не вмирає. Ми свічку тримаєм в долонях свої́х, Наче є оберегом народу, Щоб більше ніко́ли на землях святих Не зазнали ми голоду й зброду. 22.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052015

СВІЧА (Текст пісні. Муз. Сергія Яррунського) Свічу запали на своєму вікні, Віддай шану всім, хто загинув. В скорботі за ними усі ми ці дні... Про це сповісти доньці й сину. Голодною смертю вони полягли, Бо голодом всіх їх морили, Та й вижить при цьому вони не могли… Якби не цей жах – вони б жили. Запалена свічка – це пам'ять про тих, Хто смертю такою загинув. Ніхто в ті роки не зміг вижити з них, До хліба все думкою линув. Ми шану віддаймо тим жертвам в ці дні І пам'ять про них бережімо. Запалена свічка на кожнім вікні – Всіх жертв саме так пом'янімо. 23.11.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019 ID: 999394

ГОЛОДОМОР Голодомор...голодні муки, жах, Голодна смерть, бажання жити… жити... Всі вікна у запалених свічках, Обов'язком є свічку запалити. Голодомор...і смерть же не одна, І стогін, й плач, й зубів там скреготіння. Так голодом людей вбив сатана... Голодна смерть і муки, і терпіння. Голодомор...багато літ пройшло, Та шану по сьогодні віддаємо. Прокляття це людей наших знайшло, За них в молитві з свічкою стаємо. Голодомор...в минулому давно, Та біль в серцях за це у нас по нині. Ми свічку запалім й поставмо на вікно, Розповідаймо це й малій дитині. Голодомор...мороз аж до кісток. Щоб більше він ніко́ли не вернувся, Щоб більш ніхто не зважився на цей крок, Цей день аби ніко́му не забувся. 23.11.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

🙏 У Свято-Михайлівському золотоверхому соборі вже розпочали освячення великодніх пасок Процес триватиме сьогодні до 23:00, а завтра відновиться з 06:00. Попри негоду, біля собору зібралося багато людей із кошиками та свічками.

ПРИСВЯТА ТИМ, ХТО НЕ ЗУСТРІВ ВЕСНУ (Закатованим ворогом на Київщині) Стоїть наш край, хоч вибухи гримлять, Нема орди і край наш рідний вільний! А йшли потвори від життя звільня́ть… Дай Боже, що і інші зе́млі звільним! Нема орди, але не всі живі, Не всі весни́ тоді ще дочекали, Віками не вкладеться в голові, Скількох убивці в нас закатували. Присвята тим, хто не зустрів весну, Чий голос в ката в горлі захлину́вся, Хто впав у ту безодню крижану І до порога сво́го не вернувся. Для них не пролунав відбій тривог, Їх ранок зупинився на порозі, Лиш вічний спокій і далекий Бог Прийняли ду́ші в лютій тій тривозі. Ім’я́ ми пам’ятаєм кожне й крок, І без хреста закатаних у землю, Для них тепер – лиш тиша між зіро́к І пам’ять наша невмируща, щемна. Кого́ убили, хто живцем згорів… За мрії всі, розстріляні ордою, Ми не пробачим винним цих гріхів, Цей біль від нас не витік із водою. Убиті, закатовані в пітьмі́, І погляди скляні, зв’язані ру́ки… Вони лишились вічно на війні, А в нас лишилась пам’ять від розпуки. Ми не пробачим вирваних життів, Кого́ закатували у підвалах, За сльо́зи матерів, дітей, батьків, Кого́ живцем у лісі розпинали. Як символ незнище́нного буття, Горіти буде за́вжди свічка кожна, Бо в кожнім імені – ціна життя… Не вберегла валіза та тривожна. Травинка кожна правдою зросте, І кожен камінь пам’ять сво́ю має, Бо право на свободу – це святе. Наш край живий і все він пам’ятає. Сади посадим на місцях боїв І відбудуєм спалені оселі, Це не побачать ті, хто онімів… Почуєм знову солов’їні трелі. 03.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1060251

❗️Три роки без золота. Український фехтувальник вперше виграв на Кубку світу 🇺🇦 Український фехтувальник Роман Свічкар завоював першу золоту медаль для країни в сезоні Кубка світу 2025/26. 🔥 Роман дійшов до фіналу на шпагах в Астані (Казахстан), де зустрівся з господарем доріжки та дворазовим бронзовим призером ЧС – Русланом Курбановим. 🏆 Фінальна дуель завершилася перемогою українця з рахунком 15:12 – історичний результат для Романа: він здобув другу медаль на Кубку світу та перше золото на цьому змаганні. 🔝 Востаннє представники української чоловічої шпаги сходили на найвищу сходинку особистого п’єдесталу Кубка світу у травні 2022-го, коли Володимир Станкевич переміг у Тбілісі. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Київ, який приховує збережену красу: особняк Терещенка. На розі вулиць Антоновича й Скоропадського (Льва Толстого) стоїть будинок, який легко прийняти за декорацію до фільму про життя еліти позаминулого століття. Це маєток Олександра Терещенка — місце, де неймовірна розкіш колись зустрілася з інноваціями, а щедрість власників зрештою допомогла зберегти цю красу. Особняк звели наприкінці XIX століття за проєктом архітектора Петра Бойцова, і на той час він був справжнім технологічним дивом. Поки більшість міста ще користувалася свічками, у 33 кімнатах цього маєтку вже сяяла електрика, працювало парове опалення, а між поверхами курсували два ліфти — одні з найперших у Києві. Внутрішнє оздоблення не поступалося техніці: мармурові сходи, венеційські дзеркала та рідкісні китайські вази XVIII століття створювали атмосферу справжнього палацу. Після 1920 року будівлю націоналізували, і її доля могла скластися трагічно, як це часто бувало з київськими пам'ятками. Проте маєтку пощастило. Коли сюди переїхала Національна наукова медична бібліотека, її колектив у 1960–1970-х роках фактично став на захист споруди. Саме бібліотекарі змогли домогтися масштабної реконструкції та офіційного охоронного статусу, врятувавши особняк від поступового руйнування та занепаду. Сьогодні це один із небагатьох київських інтер'єрів, де досі можна побачити автентичну позолочену ліпнину, старовинні меблі та ті самі неймовірні стелі, що бачили ще родину Терещенків. Фото: Rasal Hague #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

#історія #постаті Джозеф Прістлі: Хімік-бунтар, який випустив «повітря» з флакона. Якби не цікавість цього британського священника та природознавця, ми б ще довго вважали, що повітря — це просто однорідна субстанція, а не коктейль із різних газів. Джозеф Прістлі, що народився 13 березня 1733 року, був справжнім «універсальним солдатом» Просвітництва: теолог, лінгвіст, філософ і, звісно, хімік, який зробив революцію в нашому розумінні матерії. 🧪🌬️ Прістлі не був кабінетним вченим. Він експериментував із тим, що було під рукою, і робив це з азартом дитини. Його найвідоміше досягнення — відкриття кисню (який він сам називав «дефлогістованим повітрям») — змінило хід науки назавжди. Три речі, за які ми маємо подякувати Прістлі: Він навчив нас дихати: 1 серпня 1774 року Прістлі сфокусував сонячні промені на оксиді ртуті й отримав газ, у якому свічка горіла яскравіше, а миші ставали надзвичайно жвавими. Він випробував газ на собі та відчув дивовижну легкість у грудях. Це був кисень. Він винайшов газовану воду: Живучи поруч із пивоварнею в Лідсі, Прістлі зацікавився «фіксованим повітрям» (вуглекислим газом), що булькало в чанах. Він знайшов спосіб насичувати ним звичайну воду. Так на світ з'явилася перша содова. Наступного разу, відкриваючи пляшку ігристого напою, згадайте Джозефа. 🥤🫧 Він відкрив фотосинтез (майже): Саме Прістлі помітив, що рослини здатні «виправляти» зіпсоване диханням повітря, роблячи його знову придатним для життя. Це стало першим кроком до розуміння глобального обміну газів на планеті. 🌿 Проте Прістлі був не лише науковцем, а й політичним радикалом. Він підтримував Велику французьку революцію та виступав за свободу совісті, через що розлючений натовп у Бірмінгемі спалив його дім, лабораторію та бібліотеку. Вченому довелося тікати до США, де він став близьким другом Томаса Джефферсона. 🇺🇸🔥 Джозеф Прістлі — це символ того, що справжня наука завжди йде пліч-о-пліч зі свободою думки. Він не боявся ставити під сумнів авторитети, чи то в хімії, чи то в релігії, і завжди шукав істину в чистому залишку.

МЕЖА БУТТЯ Тремтить на межах стиснуте повітря, Творіння ждуть незримого довічно, У грудях влади клекотить століття. Долоні часу знов стискають вічність, Вага ухвал гуде в кістках каміння, Зерно буття колише ріки зміни І кличе вир у темне пекло двічі. Опіка довга берегла як свічка, Давала подих, простір для заміни, Та сумнів точить крицю на відмінно, А осад в серці не багаторічний. Питання тут єдине крізь століття: Закрити всі створіння на довічно, Чи обірвати доступ до повітря? Мирослав Манюк 28.02.2026 #сонет_симетрон