#архів Робітники під навісом пивзаводу Ріхтера. ▪️ Фото зроблене у 1900-ті роки. Сам завод побудували протягом 1892-1895 років на замовлення купця 2-ї гільдії Михайла Ріхтера. ▪️ До складу будівлі головного корпусу входило 6 частин: сушильна башта, солодовня, варильня, льодовня, склад та котельня. ▪️ Цей завод - одна з найстаріших промислових садиб Подолу. На другому фото видно трубу (вул. Кирилівська, 35) - найстаріша заводська труба міста, яка збереглася.

На 15 років посадили зрадника, який допомагав РФ зайти на Сумщину Зрадник потрапив у поле зору російських спецслужбістів під час своїх комерційних поїздок до росії ще до 24 лютого 2022 року. Після початку повномасштабної агресії РФ з чоловіком зв'язався співробітник ФСБ, який визначив йому агентурні завдання. Щоб виконати їх, зловмисник обходив прикордонну місцевість, відстежував позиції українських оборонців, позначав їх на гугл-картах та «звітував» кураторові Також на 15 років посадили зрадника, який наводив російські «КАБи» на Костянтинівку. Вороже завдання виконував завербований окупантами 23-річний вантажник із місцевого ринку. У поле зору російської спецслужби він потрапив через власні прокремлівські коментарі у Телеграм-каналах. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

😬 Українець у Польщі відзначився неординарною поведінкою, погрожуючи співвітчизникам В Мазовецькому воєводстві 28 вересня стався інцидент, про який повідомляє RMF24. Підігрітий алкоголем українець погрожував своїм співвітчизникам, що змусило поліцію втрутитися. Патруль затримав чоловіка і посадив його в поліцейське авто. Проте, під час затримання, він відкусив частину ущільнювача дверей машини і подряпав її покриття. Йому пред'явили звинувачення у погрозах і пошкодженні майна. Поліцейські зазначають, що з таким неочікуваним способом "боротьби" з технікою вони зіткнулися вперше.

Сьогодні Уряд за поданням Міноборони ухвалив рішення щодо переведення військовослужбовців до інших військових частин — Шмигаль. ▪️Унормовуємо порядок реагування командирів на кадрові переведення. ▪️Мінімізуємо випадки ігнорування або затягування рішень. ▪️Розпорядження про переведення командир зобов’язаний виконати протягом 30 днів, а протягом 72 годин — вжити заходів щодо початку здачі посади військовослужбовцем ▪️Визначені чіткі підстави, які унеможливлюють переведення. Для вирішення спірних питань створюється спеціальна робоча група.

#рослини #сади 🌼 Ботанічний сад на Печерську у вересні . Розпочався сезон хризантем: жоржини й соняхи вже відходять, а справжнє буяння хризантем очікується в жовтні! Не забудьте зробити неймовірні фото та відвідати локацію у цю пору! 📍 Де? вул. Садово-Ботанічна,

#Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------

#Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------

Я на сцені у Крефельді біля Ретхаусу нашого.Ми теж збираємо гроші на потреби ЗСУ Україна,а мене спочатку нехотіли зі Львова з України випускати ТЦК Україна та Поліція України у Львівській Області України у місті Яворів де знаходився три місяці на допризивній комісії у місті Яворів і тоді мене хотіла Поліція України у місті Яворів заарештувати та посадити до вязниці нізащо,а зараз на наших концертах я вообще міг би незбирати гроші на потреби ЗСУ Україна,а міг би зараз співати ,,Калінка-Малінка Моя" ЗСУ Росія.

З цими консервативними сезонами геть проклацала, що час нут збирати? Як я і передбачала, жодного нуту не знайшла!:))) Навіть його кущі посохли!:))) Але бурʼяни там повисмикала!:) На тій ділянці!:) Синочок забороняв? Казав, що викосить увесь той безлад? А я ж втриматися не можу!:) Мені ж конче потрібно бігти та щось терміново звершувати?:) Щириця спочатку була мені по щиколотку, потім по коліна, пооооо... вище колін, коротше, до пояса, по цицьки, по плечі, по зіниці, сьогодні дерла таку, що мені вже по брова була!:) Квасолю ще знайшла!:) Штук десять стручків!:) На яблуні!:) Там і залишила!:))) Ще визбирала відро сіміренок!:) З однієї деревини! А з другої колись зберу!:) Це ж ті яблуні, які б я під загрозою страти ніколи б не посадила!:))) Але виросло, що виросло?) Колежанки пропонують продавати?:) Та з мене ще той торгаш?:) Я й роздати не вмію!:))) Про надлишки помідорів скільки раз оголошувала в сільській групі: - Безкоштовно! Самозбір-самовинос-самовивіз?:) Хоча б хто навіть не прийшов??? Зателефонував би б?:) Я вам більше скажу?:) Ще й огірки з кабачками у мене в городі є!:))) Колежанка моя Людмила Лазарева з її чоловіком Володимиром якось щепили на ті мої яблуні, які мені не до вподоби, свої! Одна з них щеплена була на червономʼясій яблуньці! Ооооооттакезна гілка нової відросла цьогоріч! Ммммммати Вввввасилева, яке ж смачне яблучко вродило!!! Одне! Щиро вам вдячна, Людмилко!!! Днями вже затяжними дощами синоптики погрожують? Та може ж, ще чогось корисного встигну назвершувати?

НОСТАЛЬГІЯ Україну мені не забути І села, в якім зріс я в біді, Працьовитого, чесного люду... Там літа одцвіли молоді. Там убога, маленька хатина В землю вгрузла по самі шибки, Коло неї розлога калина, Що мене вже чекає роки. Так давно я її посадив, У штанцях полотняних хлопчина, І водою з криниці полив, Прив’язавши її до тичини. Виріс, виром життя закрутивсь, У чужих проживав я країнах, До добрих людей прихиливсь І не зрадив тебе, Україно. Ні, докорів нема, що забув я тебе, Втратив мову і вмерла надія! Боротьбі присвятив я себе, Та пройшли мої роки — старію. Дні отак в чужині доживаю, В чужині вже, напевно, умру, Вузлик землі з рідного краю З собою навік заберу. Сибір я пройшов у тортурах, У муках фашистські катівні, Життя промайнуло у бурях, На душі моїй роздуми гнівні. Пишна, червона калина Перед хатою й досі стоїть, Наче гарна в намисті дівчина, Все журна і мовчить. 1954 Григорій Сагайдак