#актори «Вечір двох зірок»: Богдан Бенюк і Андрій Іванюк зустрінуться з глядачами у київському кінотеатрі «Оскар». Захід організовано ГО «Перезавантаження» за підтримки благодійного фонду Nova Ukraine. Усі зібрані кошти з продажу квитків буде спрямовано на підтримку Центру реабілітації та соціального захисту військових ЗСУ «Перезавантаження». Що чекає на глядачів: Відверті розмови про життя, війну, театр, кіно, волонтерство та творчість під час війни. ✍️Проза, поезія, спогади та діалоги двох митців, чиї долі сьогодні поєднані боротьбою за Україну. ✍️Ексклюзивні відеофрагменти з фільмів і кадри з життя, які стануть тлом для глибокої розмови. ✍️У другій частині вечора — живе спілкування з Богданом Бенюком та Андрієм Іванюком, можливість поставити запитання та поділитися власними враженнями. 🎟 Не зволікайте: квиток — це не лише можливість провести незабутній вечір, а й реальний внесок у порятунок життя українських військових: https://kontramarka.ua/uk/vecir-dvoh-zirok-na-ukraini-bogdan-benuk-ta-reziser-vijskovosluzbovec-andrij-ivanuk-105135.html 📆12 червня о 18:30 в кінотеатрі «Оскар» (ТРЦ Gulliver, пл. Спортивна, 1А)

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Коли наша ескадра підійшла ближче, Фернандо наказав спустити шлюпку, у якій разом з Тьягу та ще кількома індіанцями вирушив до берега. Було помітно, що наші кораблі спершу добряче налякали місцевих — очевидно, вони не впізнали ні Фернандо, ні Тьягу. Індіанські човни миттєво пристали до берега, і люди з них кинулися врозсип. Напевно, дехто сховався в чагарниках, щоб дати непроханим гостям гідну відсіч, інші ж стрімголов побігли до селища, щоб попередити своїх про небезпеку. Коли шлюпка з нашим капітаном наблизилася до берега, Тьягу підвівся й голосно вигукнув щось своєю мовою. Після цього з чагарників вийшло кілька індіанців зі списами й попрямували до човна. Після короткої розмови Тьягу разом з одним із них та кількома супутниками рушили вглиб суходолу, а Фернандо повернувся на корабель. Піднявшись на борт, він повідомив, що індіанці щиро зраділи звістці про визволення своїх родичів із полону й запрошують нас у гості. Вони також погодилися допомогти з провізією та ремонтом. Як і обіцяв, Фернандо передасть їм частину вогнепальної зброї та боєприпасів. За пів години я разом із Педро і п’ятьма звільненими чарруа на одному з наших човнів наближався до берега. Індіанців там зустрічали їхні рідні. Неможливо описати словами ту радість, яку вони відчули, побачивши, як їм здавалося, назавжди втрачених чоловіків, дружин, дітей і батьків. До індіанця, що сидів поруч зі мною й нарешті зійшов на берег, підбігли двоє маленьких бешкетників, стрибнули йому на руки й міцно обійняли батька. За ними підійшла індіанка — вочевидь, його дружина й мати цих дітей. Від цієї картини сльози з’явилися не лише в мене, а й на обличчі завжди незворушного дона Криштіану. Ми попрямували до селища чарруа, а я згадував, як опинився тут уперше й скільки всього з того часу зі мною сталося. Там, як нам здалося, готувалися до якогось свята. Загалом усе лишалося таким, яким ми залишили його в той день, коли вирушили звідси. У натовпі індіанців я помітив дівчину, яка подобалась Педро, — Наяру. Він не забував про неї, хоч і не зізнавався в цьому. Вона стояла поруч із високим індіанцем, певно її нареченим Педро також побачив їх, і з виразу його обличчя було зрозуміло, що йому неприємно бачити її в компанії іншого. Хоча він, як і ми всі, розумів, що між ними нічого б не вийшло. Він ледь знав її мову, а вона не розуміла жодного слова португальською. Я бачив, як йому кортіло підійти до неї, не зважаючи ні на її нареченого, ні на можливі наслідки. Я, як ніхто інший, розумів свого старого друга і не знав, як йому допомогти. Тим часом Наяра, помітивши нас, сама підійшла й сказала своєю мовою, що рада нас бачити. Вона тепло усміхнулася Педро. Він спробував узяти її руку, але, побачивши, як її наречений рушає в наш бік, вирішив не загострювати ситуацію. Та я помітив, з якою теплотою вона дивилась на нього. Їхня зустріч була просякнута почуттями, які не потребували слів. Хоч він і був португальським моряком, якому незабаром доведеться залишити ці береги назавжди, а вона — простою індіанською дівчиною, чужою нашому способу життя й цивілізації, між ними в цю мить панувало якесь особливе, зрозуміле лише їм двом єднання. Здавалося, що для них часу й світу довкола не існувало. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/25 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#мистецтво Українській художник мариніст, романтик і поет моря ЗЕБЕК ВОЛОДИМИР ЄВГЕНОВИЧ (18 травня 1931, Миколаїв — 22 лютого 2015, Покровка, Кінбурнська коса, Очаківський район) — У ніч на 16 січня 2015 року, на Кінбурнській косі в селі Покровка згорів будинок відомого художника Володимира Зебека — він гасив пожежу сам, внаслідок чого постраждав від балки, що впала. "Володимир Зебек – один з найбільш знаменитих художників-мариністів другої половини XX століття. Його твори поширені по всьому світу, а їхні щасливі володарі живуть більш ніж в 40 країнах світу. Нема, напевно, такого цінителя або колекціонера живопису, який би не мріяв мати хоча б один твір художника. Це художник від Бога, він творив Божим провидінням. Зебека часто порівнюють з Айвазовським. Айвазовський – геніальний фотограф і прозаїк моря, Зебек – його романтик і поет."

Порошенко: Цю «Дружбу» час зупинити. 20 мільйонів доларів щодня для росії — це не просто гроші. Це ракети по українських містах, це загиблі українці, в тому числі діти… І найбільший абсурд — ці гроші росія отримує через Україну. Через нашу землю. І цей абсурд треба зупинити. Тепер до фактів. Путін відкинув умови перемир’я. Він не хоче миру. Він хоче продовження терору. І ми не можемо далі сприяти цьому терору. Прямо чи опосередковано. Щодня транзитом українською територією йде російська нафта. І щодня — мільйони доларів від цього потоку перетворюються на снаряди, дрони, смерті. Я обговорював це з міністрами закордонних справ Європейського Союзу. Це не лише наша позиція — це позиція Франції, Німеччини, Польщі - наших партнерів, друзів, союзників, всіх, хто готує і підтримує 17 пакет санкцій. Російський режим фінансує війну за рахунок цивілізованого світу. І за рахунок України. І цьому має бути край. Ми вимагаємо негайно, вже цього тижня під час сесійних засідань: • ухвалити спеціальну постанову про припинення транспортування російської нафти територією України, в тому числі нафтопровід «Дружбу» — не після війни, а зараз; • заблокувати діяльність російського Telegram, який перетворився на головний канал інформаційної агресії проти України та зброю психологічного тиску на українців. А також на головний ресурс терористів. • запровадити регуляцію криптовалют в Україні — з контролем за походженням капіталу; запровадити оподаткування криптовалют для наповнення українського бюджету — бо цифрова економіка має працювати на оборону і відновлення країни; • ухвалити Звернення до Конгресу США про надання Україні зброї, грошей та посилення санкцій; • внести зміни до Бюджетного кодексу з метою спрямування всіх додаткових видатків на Збройні Сили України — бо саме сила армії сьогодні вирішує, чи буде в нас завтра. Після зриву переговорного процесу в нас, як і в усього вільного світу, немає іншого вибору, окрім як максимально озброїти Україну; і максимально послабити росію. Всіма можливими засобами - зброєю та санкціями. Бо війна потребує грошей. Це — тест на наш суверенітет. Це — тест на нашу зрілість. Бо українська земля має служити свободі, а не диктатурі. І український парламент має бути не клубом глядачів серіалу, а частиною ефективного спротиву українського народу у війні за виживання. Прозапас)) 📩 Telegram 😎 Facebook 🕊

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами. Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт. — До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним. Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети. Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців. Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну. У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти. — Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав. У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі. Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними. Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном. Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і... Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту. Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия. Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/26 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Український Vogue випускає другий том колекційного видання "Сучасна українська проза та поезія". До нього увійшли нові твори шістнадцяти видатних письменників і письменниць. Книга двомовна: усі тексти написані спеціально для Vogue Ukraine українською мовою і перекладені англійською. Як ми любимо в часи війни? Цьому питанню присвячена друга збірка "Сучасна українська проза та поезія". Перша, робота над якою тривала у 2022-му, наповнена документальними свідченнями подій початку російського вторгнення і стала бестселером Книжкового Арсеналу – 2023. У другому томі, що виходить за підтримки Sense Bank* у травні, редакція свідомо фокусується на творах, які дарують надію. https://vogue.ua/article/culture/knigi/vogue-ukraine-predstavlyaye-novu-knigu-suchasnoji-ukrajinskoji-prozi-ta-poeziji-59348.html

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза — Гвен народилася в Англії, у знатній родині. У якій саме — історія, звісно, замовчує, та й прізвище Харлоу — не справжнє, як ви вже здогадалися. — Та це й медузам зрозуміло, — перебив його Стів. — Давай краще щось цікавіше. — Отже, як і годиться дівчатам її кола, вона виховувалася в суворості. Батько мріяв, щоб улюблена донька вийшла за якогось багатого вельможу, сиділа вдома й доглядала дітей. Але в неї був характер. Вона таємно брала уроки фехтування, обожнювала кінні прогулянки. І ще — закохалася у звичайного моряка. Познайомилася з ним, коли, перевдягнувшись у просту дівчину, нишпорила портом, роздивляючись кораблі. Сказати, що батько не схвалив її вибір — нічого не сказати. Він лютував, погрожував відправити її до монастиря. Зрештою, вирішив видати за літнього вельможу — то був чи то граф, чи герцог, та це вже не так важливо. Та Гвен виявилась зухвалішою, ніж він гадав. За кілька днів до весілля вона втекла, перевдяглася хлопцем і влаштувалася на корабель до свого коханого. Довгий час їм вдавалося зберігати таємницю. Коли все розкрилось — вони вже були у Вест-Індії. І знаєш що? Їх не вигнали. Залишили на кораблі. А згодом її коханий вирішив стати морським розбійником — і вона не лише не заперечувала, а й сама підштовхнула його до цього. Минув час. Його спіймали та стратили. Але Гвен не зламалася — вона продовжила справу, мстячись за його смерть. У певний момент вона командувала ескадрою з п’яти кораблів з трьома сотнями людей. — Оце жінка, — промовив Стів. — Але до чого тут її історія? — Якби мене не перебивали, ти б уже знав, — буркнув Діогу. — Гаразд, пробач, друже, — примирливо відповів Стів. — Якось вони пограбували невеликий форт в Африці. Більшу частину здобичі відвезли на корабель, а решту закопали в лісі неподалік берега. Вони гадали, що погоні нема, тож згодом вирішили повернутися. Припливли на те саме місце, просочилися через хащі — а скарбу нема. — Хтось стежив за ними та потім забрав усе собі, — гмикнув Гільєрме й зареготав. — Якби просто забрали — не так уже й страшно, адже того, що вже вивезли, їм вистачало. Та виявилося: солдати таки гнались за ними. Не встигли наздогнати, але якийсь селянин бачив, що вони щось закопували, доповів їм та показав місце. Вони відшукали схованку, викопали усе та влаштували засідку. Коли люди Гвен повернулися і почали копати, по них відкрили вогонь. З дванадцяти, включно з самою капітанкою, п'ятеро загинули одразу. Решту, серед яких був і мій товариш, схопили, щоб відправити у форт, а потім — під суд. Мій товариш, каже, що в ту мить вже уявив себе на шибениці. Добре озброєні солдати тримали їх на прицілі. А їхній капітан сипав в бік Гвен таке, що не кожна портова повія чує на свою адресу. Як гадаєте, що зробила Гвен? — Навіть не уявляю. Їй, мабуть, було нестерпно, — сказав я щиро. — Більшість шляхетних дам зомліли б. А вона зухвало скинула одяг та постала перед капітаном у всій своїй красі. Потім підійшла впритул і промовила, що він їй припав до душі, що вона готова йти з ним хоч на край світу. Той остовпів. Як і всі навколо... І саме в цю мить вона вихоплює в нього мушкет та стріляє! Поранила самого капітана та кількох солдатів, які з відкритим ротом спостерігали за нею. Решта піратів, скориставшись панікою, кинулися до човна, й відпливли. Солдати отямилися, почали переслідувати втікачів. Мого товариша поранили, але все ж їм вдалося дістатися корабля й підняти вітрила. Навздогін вирушив озброєний фрегат, але "Примара" Гвен зуміла відірватися. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/22 Приємного читання!!! #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри #піратськаісторія #сильніжінки #пригоди #уривок_з_твору

#поезія Ідеальна родина – зображення На малюнку між посмішок стислих, Наче шкіру, сльозу пересаджено, Наче дату у втрачених числах, Що у часі себе загубила. Всі докупи – онуки і правнуки, Перелітні птахи і ворони, Наче гості всесвітнього саміту, Що зібралися у Вавилоні – Восьма брама Іштар на долоні. У пастелі – ні краплі забруднення. У мазках і розтягнутих барвах Тільки поглядами, ледь відчутними, Озирається страчена справжність, Що сліди залишає назавжди. Все було, відбулося ще засвітла, Відбувалося в стінах і поза, Розчинялися, чули і бачили, Зігрівали теплом у морози, Та життя – це нестримана проза. Чорна крапка і вибух зсередини, І назовні – загрози з повітря. Полотном вони знову об'єднані, Переплетеним витвором зійдуть, Не зірватися щоб у підтримці. Все пусте. Виявляється, труднощі, Що здавалися зливами з криком, Стали зведеним випуклим куполом, Що за звичкою й досі, як блискіт. Металевий оточує присмак. Перервався зв'язок із молодшими. «У полоні вони, їх не вбито», – Так бабуся говорить до кожного, Із довірою, несамовито. Молитвами вона через сито… Сипле, сипле вона зауваження Своїм голосом лагідно-сиплим. Наче шкіру, сльозу пересаджено, Та сльоза просочилась у жили І зв’язок із життям загубила. Оксана Мовчан

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Коли «Блискавка» вийшла з укриття, над морем уже впала ніч. Ми тримали курс за ледь помітною баркентиною, що маячіла попереду, немов примара в темряві. Відстань між нами скорочувалась поволі, але впевнено. Ми вважали себе непоміченими — принаймні на це сподівались. Корабель попереду йшов рівно, не змінюючи курсу, ніби нічого не підозрював. Фернандо, що стояв на шканцях і пильно вдивлявся у темряву крізь підзорну трубу, порушив тишу: — Можливо, це лише маска спокою. Противник чекає слушного моменту: або раптово змінить курс, або, підпустивши нас ближче, завдасть удару. Іншого судна ми не побачили. Можливо, воно відстало — що було б нам на руку, Або ж марсові просто не змогли його розгледіти у темряві. Погоня тривала кілька годин. За цей час ми привели гармати до повної бойової готовності... Раптом вітер зрадницьки змінив напрямок, що ускладнило маневрування. За наказом боцмана матроси кинулись до канатів. Вони мали повертати реї, щоб якомога скоріше знову спіймати вітер. Це вимагало від команди злагодженості. Серед скреготу шківів та свисту натягнутих снастей чулась лайка боцмана, та вигуки матросів. Не пройшло й п'яти хвилин, як вітрила знову наповнились і "Блискавка" впевнено пішла новим курсом, майже не відпустивши супротивника. Фернандо, як і раніше, стояв на шканцях, спокійний і зосереджений. — Здається, вони щось запідозрили! На палубі почався рух. Гадаю, саме час змінити прапор — нехай знають, з ким мають справу! Одразу ж на щоглі замайорів чорний стяг із зображенням скелета з шаблею в руках. — Можливо, ще рано? — обережно озвався Естебан. — Трохи таємниці не завадило б... — Та вони вже здогадались, — урізав Фернандо. — Цей корабель стояв у порту, зовсім поруч із нашим бригом. Дурити їх довго не вийде. — Не здивуюсь, якщо він і справді вирушив за нами, — додав боцман. — Цілком можливо, Майку, — кивнув Фернандо, не відводячи погляду від супротивника Коли ми наблизилися ще більше, зрозуміли, що наше судно має перевагу в маневровості. Баркентина повертала занадто повільно, хоч і встигла випустити кілька гарматних ядер у наш бік. На щастя, вони впали надто далеко, щоб завдати шкоди Ми не забарилися з відповіддю. Загриміли наші гармати — і ворожий корабель втратив частину бізані, а обшивка корпусу отримала кілька помітних ушкоджень. — Стіве, не гарячкуй! — гукнув Фернандо. — Інакше пустимо цю посудину на дно раніше, ніж потрібно! Ми скористалися втратою маневровості ворога й підійшли майже впритул. Наш корабель став носом до його корми — і вже перші абордажні кішки полетіли через борт. Нас накрив шквальний вогонь картечі, але ми відповіли тим самим. Невдовзі частина нашої команди на чолі з Тьягу вже вела запеклий бій на палубі супротивника. Ми запропонували здатися, та ворог відмовився. Нас чекала жорстока сутичка — не на життя, а на смерть. Усюди лунали постріли, лязкіт сталі, крики поранених. Справжню відвагу проявили чарруа, проте найбільшого удару ворогові завдавав наш капітан. Він бився шаблею з такою легкістю, що кількома точними ударами раз за разом вражав суперників. Пліч-о-пліч із ним бився Гільєрме, який виявився напрочуд вправним воїном. Невдовзі Фернандо зійшовся у двобої з капітаном баркентини — і ним виявився наш старий знайомий, Фонсека. Як з’ясувалося пізніше, цей корабель також належав йому. Щойно ми залишили порт, він зібрав нову команду й вирушив у погоню. Понад усе він прагнув не лише повернути барк, а й жорстоко помститися нам. — Гадав, знову підкрадешся, немов щур? — загарчав Фонсека. — Побачимо, хто з нас залишиться живим. — Не варто було гнатись за нами, — спокійно відповів Фернандо. — Загубиш людей і сам підеш на дно. — Тільки після тебе! — прошипів той і кинувся з шаблею, але його удар не досяг цілі. Сутичка складалася не на користь Фонсеки. Більшість його команди, не витримавши нашого натиску, склала зброю й благала про милість. Чимало наших моряків були ладні розірвати ворогів на шматки, прагнучи помститися за загиблих товаришів, та Естебан наказав зупинитися. Капітани усе ще бились. Здавалося, що Фернандо трохи розслабився й почав втрачати ініціативу. Один з ударів Фонсеки ледь не досяг цілі, та Фернандо в останню мить відбив атаку. А потім контратакував, зробивши різкий випад. Тіло контрабандиста бездушно впало на палубу. Фернандо витягнув закривавлену шаблю з мертвого ворога, нахилився над ним і, помовчавши кілька секунд, наказав віддати тіло океану — як і тіла всіх загиблих. Полонених моряків загнали до трюму. Їм пообіцяли зберегти життя та висадити на берег, щойно з’явиться така можливіст Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/23 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля