😂«Ваші співробітники забирають у мене наркотики», «рятуйте, в дім залетів кажан»: найкумедніші причини, чому українці дзвонили в поліцію в 2025.

Слухати до кінця.

🎬
Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

Був 1942 рік.

Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
На борту — 740 польських дітей.
Сироти.
Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
ніхто не хотів їх прийняти.

Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

«Не наша проблема. Пливіть далі».

У дітей закінчувалася їжа.
Ліки.
Час.

Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
Британці контролювали його порти, економіку, армію.
У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
щось у ньому зламалося.

— «Скільки дітей?»
— «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

Махараджа стиснув щелепи.

— «Британці контролюють мої порти.
Але вони не контролюють мою совість.
Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
Готуйте їм прийом».

— «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
— «Значить, я кину виклик».

Він передав кораблю повідомлення:
«Ви тут бажані».

Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

«Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
Вони вже нічого не чекали.
І не вірили.

Махараджа чекав їх на причалі.
У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

— «Ви більше не сироти.
Ви — мої діти.
Я ваш Бапу — ваш батько».

Марія відчула, як тремтить рука брата.
Невже після стількох зачинених дверей це правда?

А далі сталося ще важливіше.

Махараджа не побудував табір біженців.
Він побудував дім.

У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
польські вчителі,
польська кухня,
польські пісні в індійських садах,
різдвяні ялинки під тропічними зорями.

«Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
Але ваша мова, культура, традиції — святі.
Збережіть їх тут».

Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
нарешті відчули дім.

Томек знову почав сміятися.
Аня заговорила.
Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
і згадувала, що таке спокій.

Махараджа приходив часто.
Запам’ятовував імена.
Святкував дні народження.
Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
Викликав лікарів.
Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
у чому імперії відмовили:

гідність, дитинство, майбутнє.

Чотири роки, поки світ палав,
740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

Вони вчилися.
Одужували.
Починали мріяти.
Знову ставали цілісними.

Після війни їм довелося роз’їхатися.
Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
І ніколи не забули.

У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
Школи носять його ім’я.
Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

Це ті самі діти.

Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
і розповідають онукам історію про індійського правителя,
який побачив за політикою просту істину:

740 дітям був потрібен батько.
І він ним став.

У 1942 році, коли всі великі держави сказали
«це не наша відповідальність»,
одна людина сказала:

«Тепер це мої діти».

І врятувала 740 життів.

Не імперії.
Не армії.
А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

Це не просто історія.
Це нагадування:
коли сильні зачиняють двері,
іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
Post Kenguru.ua

⚡️Провал спецслужб рф ― командир РДК Денис Капустін живий, а отримані пів мільйона доларів за його ліквідацію посилять спецпідрозділи ГУР.
“З поверненням!” ― Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна та команду ГУР, яка пошила в дурні спецслужби рф.
Убивство Дениса Капустіна, командира підрозділу “Російський Добровольчий Корпус”, який воює проти москви у складі “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України, замовили спецслужби держави-агресора росії та виділили на реалізацію злочину пів мільйона доларів.
❗️У результаті комплексної спецоперації ГУР МО України, яка тривала понад місяць, збережено життя командира РДК Дениса Капустіна, якого російський диктатор владімір путін вважає особистим ворогом, а також встановлено коло осіб ― замовників злочину у російських спецслужбах та виконавців.
Про це під час доповіді начальнику ГУР МО України генерал-лейтенанту Кирилу Буданову повідомив командир “Спецпідрозділу Тимура”.
“Нашою стороною також була отримана відповідна сума коштів, виділена російськими спецслужбами для реалізації даного злочину. Станом на зараз, командир РДК знаходиться на території України та готується продовжити виконання поставлених завдань”, ― доповів Тимур.
Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна, який також долучився до доповіді через відеозв’язок.

“Перш за все, пане Денисе, вітаю Вас із поверненням до життя. Це завжди приємно. Я радий, що кошти, отримані за замовлення Вашої ліквідації пішли на допомогу нашій боротьбі. Бажаю нам всім і Вам особисто успіхів”, ― заявив начальник ГУР МО України.
Командир РДК Денис Капустін з позивним White Rex відрапортував про готовність продовжити виконання бойових та спеціальних завдань на чолі підрозділу.

“Временное мое отсутствие не повлияло на качество и успех реализации боевых задач. Готов выдвигаться в район выполнения и продолжать командовать подразделением РДК”, — сказав командир РДК.
Начальник ГУР МО України Кирило Буданов подякував Тимуру та команді воєнних розвідників за успішне й чудове виконання спецоперації.
ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter  🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Українка🤶Олександра Олійникова - єдина тенісистка топ-100 WTA, яка зустрічає 2026 рік у Києві

«Вже багато років Новий рік є моїм улюбленим святом.

Зустрічаючи 2012-й ще зовсім маленькою, я вперше задумалась: Новий рік святкує весь світ в один день. А значить, святкують і мої друзі та близькі, які далеко від мене. Це давало відчуття єдності, навіть попри відстань.

Після того, як у 2011 році моя родина була змушена виїхати через погрози від тодішньої правлячої «партії регіонів» (я й досі пам’ятаю, як у 10 років мене розбудили посеред ночі та сказали швидко збирати речі, бо ми їдемо з країни), моє дитинство закінчилося. Моє життя стало самотнім та постійно супроводжувалося сумом за домом. Я була ще надто маленькою, щоб до кінця розуміти свою ідентичність, але точно знала: моя країна й мій дім — далеко, а повернутися туди я не можу, хоч саме цього прагнула найбільше.

Я любила загадувати новорічні бажання, писати всім знайомим теплі привітання, шукати символи у всьому, що відбувалося в новорічну ніч. Це допомагало мені впоратися з душевним болем, який з’явився у 10 років і тільки постійно зростав із часом.

Дорослішаючи, я почала ставити собі запитання: хто я? чого хочу досягти? як прожити це життя і що залишити після себе? Саме тоді я зрозуміла: я маю повернутися на Батьківщину. Інакше все життя проведу в розгубленості, відчуженості й постійному відчутті «я — чужа».

Я поставила собі ціль — повернути собі своє життя, яке колись відібрала проросійська влада.

І 2025 рік я запам’ятаю назавжди, тому що саме цього року я це зробила. Я повернулася додому — у свою країну, у рідний Київ, столицю вільних і незламних людей. Тут у мене є відчуття дому, тут мої близькі й друзі, тут переді мною відкриті всі двері для нових звершень. І для мене було важливо не просто повернутися, а повернутися — сильнішою та дорослішою особистістю.

Я входжу в 2026 рік із відчуттям ґрунту під ногами, цілісною, із кращим розумінням себе, своїх намірів і мотивацій.

Я знаю: у 2026 році я маю продовжувати працювати і творити, щоб бути корисною для України. Це й є мій глобальний план — «Цілі 2026». А в деталях, сподіваюся, кожен зможе побачити це, коли мої плани та задуми втілюватимуться.

Бажаю всім щасливого Нового року! ✨»
#tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

БЛАГОСЛОВЕННЯ НАМ НА ЦІЛИЙ РІК

Благословення нам на ці́лий рік,
Благословення всюди і в усьо́му,
Щоразу щастю збільшувався лік.
Складім подяку Господу Святому.

Щоб за́вжди множились добра́ плоди,
Минали негаразди і невдачі,
Щоб щастя залишало скрізь сліди,
Не меншало твори́ть добро́ в нас вдачі.

До інших щоби щирими були́,
Раділи й за чужії перемоги,
Щоб все здолать у цім житті змогли,
Й ніколи, щоб не знали ми тривоги.

Щоб верхово́дить стало в нас добро́,
Нена́висть й злоба в корені пропали,
Щоб радості все більше в нас було́,
І в ній щоразу й всюди потопали.

Щоб болю нам ніхто не завдавав,
І сльози-рі́ки плинули від щастя,
Щоб світлий слід з нас кожен залишав,
Сягнуть висот задуманих хай вдасться.

Тому́ за все ми Господа молім,
Не тратьмо віри й не губім надії,
В країну щастя по́думки спішім
Й плекаймо про прекрасне наші мрії.

02.01.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

НЕХАЙ ЗАСІЄ

Нехай Госпо́дь засіє всіх добром,
По всій країні хай засіє миром,
Родина хай збере́ться за столом,
Здоров’ям хай засіється всім щиро!

І радістю засіється хай скрізь,
Все всіяне хай стане буйноцвітом,
Гірких щоби ніхто не мав більш сліз,
Їх, мов полову, видує хай вітер.

Нехай засіє світлії думки́,
Тепла у ду́ші кожному насіє,
До щастя хай відімкне всі замки́,
Зерня́т добра́ ніко́ли не малі́є.

Довіру хай посіє поміж нас,
Хай між людьми посіє розуміння,
Бо черствість домінує повсякчас…
Нехай засіє чистеє сумління.

Хай людяністю всипле, як піском,
І мудрістю хай густо всім засіє,
Хай все візьме́ться дивоколоско́м,
Серця́ холодні хай любов зігріє.

То ж щедрою хай буде та сівба,
І густо хай усе це проростає,
Багатими щоб були ті жнива́,
Хай без упину чесністю всіває.

14.01.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 1002079

#історія #цікаве
Світло в темряві: як електрична гірлянда запалила наші свята.
​Уявіть собі Різдво до появи електрики: свічки на ялинках, що мерехтять небезпечним вогником, постійна загроза пожежі та сумлінний дорослий, що чергує поруч із відром води. Саме так виглядала святкова ялинка більшу частину історії. До 1882 року, коли Едвард Джонсон, колега самого Томаса Едісона, вирішив покласти край цій пожежонебезпечній традиції та створив першу в світі електричну ялинкову гірлянду. Його дім у Нью-Йорку став першим у світі, де ялинка сяяла вісімдесятьма кольоровими лампочками, наче маленькими самоцвітами 💡.

​Поява електричної гірлянди була не просто технічним нововведенням, а справжньою революцією. Свічки, які були єдиним джерелом світла для різдвяних ялинок, були дорогими, недовговічними і, що найважливіше, надзвичайно небезпечними. Щороку тисячі будинків згорали через необережне поводження з вогнем. Джонсон, демонструючи свою електричну гірлянду, фактично запропонував безпечну та довговічну альтернативу, яка дозволяла насолоджуватися сяйвом ялинки без постійного страху пожежі 🔥.

​Проте, незважаючи на очевидні переваги, електричні гірлянди не одразу стали популярними. Світська публіка, звикла до романтичного мерехтіння свічок, вважала їх надто "індустріальними" та навіть вульгарними. До того ж, електрика була розкішшю, доступною лише для багатих. Для підключення перших гірлянд потрібен був генератор і послуги електрика, що робило їх надзвичайно дорогим задоволенням. Навіть президент США Гровер Клівленд, який встановив електричну гірлянду на ялинці Білого дому в 1895 році, викликав здивування у консервативної публіки 🎩.

​Справжній прорив стався на початку XX століття, коли компанії почали виробляти лампочки менших розмірів і доступніші за ціною. У 1903 році компанія General Electric почала продавати готові набори гірлянд, які можна було легко підключити до домашньої електромережі. Це зробило електричні гірлянди доступними для широкого загалу, і вони швидко завоювали популярність. До середини XX століття більшість родин вже не уявляли собі Різдва без яскравих електричних вогників на ялинці, які стали символом безпеки, свята та затишку 🌟.

​Історія електричної гірлянди — це історія інновацій, яка змінила спосіб святкування Різдва. Від пожежонебезпечних свічок до мільйонів мерехтливих вогників — ця трансформація дозволила нам насолоджуватися святом з більшою радістю та спокоєм. Тож, запалюючи свою гірлянду цього року, згадайте про винахідливого Едварда Джонсона, який подарував нам безпечне та яскраве світло на найулюбленіше свято 🎄.

#історія #події
Оксамитове розлучення: Як Чехословаччина стала Чехією та Словаччиною.
31 грудня 1992 року світ спостерігав за унікальним історичним актом: о 23:59 за центральноєвропейським часом Чехословаччина офіційно припинила своє існування, поступившись місцем двом абсолютно новим, незалежним державам — Чеській Республіці та Словацькій Республіці. Ця подія, відома як "Оксамитове розлучення", стала втіленням мирного та цивілізованого поділу, що різко контрастував із кривавими конфліктами, які спалахували в той час на інших пострадянських територіях.

Коріння розколу сягало глибоких історичних, культурних та економічних відмінностей між чехами та словаками. Хоча вони прожили разом у одній державі з 1918 року (з перервою на роки Другої світової війни), національні ідентичності залишалися сильними. Чехи, з їхньою більш індустріалізованою та західною орієнтацією, та словаки, що мали більш аграрне минуле та сильніші зв'язки зі східноєвропейською культурою, часто мали різні погляди на майбутнє федерації.

Після "Оксамитової революції" 1989 року, яка скинула комуністичний режим, національні питання вийшли на перший план. Політичні лідери, такі як прем'єр-міністр Чехії Вацлав Клаус та прем'єр-міністр Словаччини Владімір Мечіар, не змогли дійти згоди щодо формату майбутньої співпраці. Словаки прагнули більшої автономії або конфедерації, тоді як чеська сторона наполягала на збереженні міцної федерації або повному розлученні.

Переговори тривали місяцями, і зрештою, усвідомивши неможливість компромісу, сторони домовилися про мирний поділ. Цей процес був закріплений конституційним актом про припинення існування Чеської та Словацької Федеративної Республіки, який набув чинності саме 31 грудня 1992 року.

Світ був свідком унікального явища: дві нації розійшлися без жодного пострілу, без насильства, зберігаючи при цьому добросусідські відносини. Це був приклад того, як навіть складні етнополітичні питання можуть бути вирішені шляхом діалогу та взаємної поваги. Обидві держави успішно інтегрувалися в європейську та світову спільноту, стали членами Європейського Союзу та НАТО, довівши життєздатність "Оксамитового розлучення".

МОЛІМОСЬ

Молімось всі, молімось, люди добрі,
За воїнів моли́тви ми молім,
Вони – відважні, мужні і хоробрі,
За них моли́тви всі свої́ складім.

Молімось всі, молімось без упину,
Із вірою молімось защораз,
Щоб нам зберіг Всевишній Україну,
Хай з нами йде й веде за руку нас.

Молімось всі, молімось, я благаю,
Всі молитви́ сплете Госпо́дь в вінець,
Ординець щоб забравсь з святого кра́ю,
Аби війні прийшов уже кінець.

Молімось всі, посилюймо молитву,
За неї просять хлопці на війні,
Із нею виграю́ть запеклу битву,
Де рветься все й палає у вогні́.

Молімось всі, молімось особливо,
Плетім ланцюг із наших молитов,
Бо зараз, як ніко́ли, це важливо.
Сильніший він від будь-яких оков.

Молімось всі, Госпо́дь усіх почує,
Рукою вкаже ПЕРЕМОЗІ путь,
А кожен воїн захист цей відчує,
Її, священну, скоро приведу́ть.

20.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 945611

Мешканців Валдаю, які заявили, що не чули жодних дронів у ніч, про яку розповів Владімір Путін, почали притягати до відповідальності за дискредитацію… президентського слуху. 👂🚁🇷🇺
Як повідомляють наші джерела, силовики дійшли висновку: якщо президент почув дрони, а громадяни — ні, то хтось із них явно підриває державні основи 🏛️💥. І це, звісно, не президент ❌👑.
За новою правовою логікою, відсутність звуку тепер прирівнюється до поширення фейків 🔇➡️📰.
«Громадянин не просто нічого не чув, — пояснив співробітник, близький до розслідування, — він сумнівається в органах чуття верховного головнокомандувача. А це вже екстремізм» ⚖️🚓.
Окремим пунктом у протоколах фігурує «підрив акустичного суверенітету» 🔊🛡️. Порушникам загрожує примусове прослуховування виступів президента в навушниках на повній гучності 🎧📢 до моменту, поки вони «чітко не почують усе, що треба» 👂📈.
Підпишись на ТГ ХУЙЛО.

https://t.me/Ukraineaboveallelse