Якесь таке?

Не перший раз в житті моя вага виходить з під контролю?

Рочків в шістнадцять я почала рости!:)
Не ввишину, на жаль!:)
Вширшину!:)

Навкруги всі закохувалися!
А я була Юлька - свій в дошку парубок!:)
Зі мною всі товаришували, але як обʼєкт закоханості мене ніхто не сприймав…

Й не сказати, що так вже того кохання мені не вистачало?
Та хотілося ж бути не гіршою за інших?:) Закоханих?:)

Років півтора я взагалі не вживала ніяких хлібу, булок, тістечок, цукру, цукерок!
Без-ре-зуль-тат-но!

Ближче до вісімнадцяти це питання якось вирішилося самостійно!:)
Без будь-якого втручання з мого боку!:)

Другий раз така ситуація склалася на початку вввввійни…

Моїх чесно наїджених кг 75 кудись зненацька поділися…
Вже навесні 2014 я гриміла кістьми й колихалася на кожному протязі…

Евакуація з Донбасу в спокійний регіон, гротескний вивіз з Донбасу моєї матусі, врівноважене життя, знов додали мені кілограмів!:)

Й життя ж мене нічому не навчає?:)
Що я зробила в черговий раз?:)
Впевнено й категорично позбавилася всіх речей, які виявилися для мене замалими!:)

А що?
Я - тітонька серйозного віку!:) У мене відповідна вага!:) Що виросло, то виросло, донашиватиму вже!:)

Не так сталося, як гадалося…
«Доброзичливі» сусіди знов поперли на мою неньку… В цей раз вже не тільки на Донбасі…

Тю.
Тищу разів - тю!
Я ж псссссешу та неррррвуюся в перманентному режимі…
Відповідно, ххххудну…
Більш двадцяти кілограмів як корова язиком злизала!:)

Аааааа гардероб в мене який?:)
Гардероб в мене розрахований на попередню вагу!:)

Я почала губити штани!:)
Вивалювалася зі своїх улюблених худєй та светрів!:)
Та я якось вночі під ковдрою навіть з труселів випала!:)

Нещодавно загубила каблучку.
Втретє вже…
А каблучка ця мені дуже до душі. Мені її якось קטיה פ. подарувала!

Попередила увесь свій гуртожиток!
То й що?
Знайшлася каблучка!!!
В кухні під килимком!!!
Одягла її на вказівний палець!:)
Жодного разу в житті ні на кому каблучок в тому місці не бачила! То тепер буду страшенно оригінальною!:)
Поки тримається.

А штани я мотузкою підвʼязую!:)

#історія #постаті
Федеріко Фелліні: архітектор сновидінь та магістр італійського хаосу 🎬🇮Т
20 січня 1920 року в курортному містечку Ріміні народився Федеріко Фелліні — людина, яка перетворила кінематограф на карнавал, сповідь і сеанс психоаналізу водночас. Він не просто знімав фільми, він створював світи, де реальність так тісно перепліталася з фантазіями, що межа між ними зникала швидше, ніж вино в келихах його героїв. 🍷🎭

Почавши як карикатурист і сценарист неореалізму, Фелліні швидко зрозумів, що сіра буденність занадто тісна для його уяви. Його «Солодке життя» (La Dolce Vita) стало не лише маніфестом епохи, а й подарувало світові термін «папараці» та зробило фонтан Треві найбільш омріяним місцем для нічних купань. Фелліні майстерно висміював порожнечу еліти, водночас захоплюючись її блиском. ⛲📸

Проте справжній тріумф генія стався у стрічці «Вісім з половиною», де він зняв фільм про... неможливість зняти фільм. Це був безпрецедентний акт творчої відвертості, який приніс йому черговий «Оскар» і статус божества від кіно. Його муза і дружина Джульєтта Мазіна та харизматичний Марчелло Мастроянні стали обличчями його іронічного, сумного і неймовірно життєствердного всесвіту. 🏆🤡

Фелліні терпіти не міг логічних пояснень своїм роботам. Він казав: «Я вигадав себе повністю». Його фільми — це «Амаркорд», сповнений спогадів про дитинство, це гротескні персонажі та вічна музика Ніно Рота. Поки радянське кіно душили цензурою та соцреалізмом, Фелліні доводив, що свобода митця — це право бути незрозумілим, дивним і безмежно щирим у своєму божевіллі. 🎠🎨

Найбільша підводна печера Греції

Одна з найбільших підводних печер в країні знаходиться в
Кастелорізо. На півдні острова знаходиться одна з найбільш вражаючих природних пам'яток Середземномор'я, а також всесвітньо відома своїм багатством і кришталево чистими блакитними водами. У «блакитній печері» Кастелорізо живуть тюлені, які зазвичай невидимі для відвідувачів. Ось чому вона називається «Фокіалі» або інакше відома як «Печера Параста». Крім тюленів в печері живуть тисячі диких голубів, а на дні в її блакитній воді живе унікальний і рідкісний вид риб. Висота печери 35 метрів, ширина 40 метрів, а довжина печери всередині 75 метрів. Однак її вхід між водою і скелею настільки малий, що важко сказати, яка висота буде через деякий час. Високий купол печери покритий білими сталактитами, які є одним з найрідкісніших геологічних явищ на Землі. Коли сонячні промені потрапляють в печеру, сталактити набувають унікальних кольорів, а води печери набувають яскраво-синього кольору, який справляє враження на відвідувача. Найкращий час, щоб насолодитися чудовим видовищем - це ранок. Відвідування печери здійснюється тільки на човні і, звичайно, в гарну погоду, так як заплисти в печеру можна тільки на невеликих човнах.

Джерело https://psahno.com/uk/places/samyi-krupnyi-grot-v-grecii

#кастелоризо #пещера #подводнаяпещера #море #островагреции #отдыхвгреции #пляжигреции #греция #грот #туризм #интересныеместагреции #морскойгрот

#історія #особистості
Хронікер пекла та майстер "Нової Речовості".
Отто Дікс (Otto Dix), народжений 2 грудня 1891 року, є однією з найважливіших і найбільш неприємних (у художньому сенсі) фігур німецького мистецтва XX століття. Він не просто малював — він проводив хірургічну операцію над реальністю, оголюючи її травми та потворність. 🎨

🩸 Фронтовий Досвід як Творчий Вибух

Ключ до розуміння творчості Дікса — Перша світова війна. На відміну від багатьох, він пішов на фронт добровольцем, спочатку романтизуючи війну. Однак чотири роки, проведені в окопах на Західному фронті, назавжди перетворили його світогляд.
Його роботи про війну — це не героїчні баталії. Це:
* "Траншеї" (зруйнована, пізніше втрачена робота) та цикл графіки "Війна" (Der Krieg).
* Він зображував гниючі тіла, понівечених інвалідів, солдатів-калік, які повзуть, як черв'яки. Це був жорстокий, неромантичний реалізм, який шокував і став графічним звинуваченням усьому мілітаризму. Його картини — це посттравматичний стресовий розлад, перенесений на полотно.

🎭 "Нова Речовість" і Веймарська Республіка

Після війни Дікс став одним із провідних представників художнього напрямку "Нова Речовість" (Neue Sachlichkeit). Його інтереси змістилися на післявоєнне німецьке суспільство — Веймарську республіку, де за зовнішнім блиском ховалися:
* Соціальна нерівність: Бідність, проституція, ветерани-жебраки.
* Цинізм: Його портрети буржуазії та представників еліти — це сатиричні, майже гротескні карикатури, що викривають їхню моральну деградацію.
Він малював портрети, де обличчя людей були спотворені цинізмом та втомою, часто підкреслюючи фізичні недоліки.

🚫 "Дегенеративне Мистецтво" і Заборона

Коли до влади прийшли нацисти у 1933 році, мистецтво Дікса, яке було надто чесним, стало для них ворожим.
* Його звільнили з Дрезденської академії мистецтв.
* Нацисти включили його роботи до сумнозвісної виставки "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst), де роботи модерністів виставлялися як приклад "єврейсько-більшовицького" розкладу.
* Понад 260 його робіт було конфісковано та знищено або продано за кордон.
Дікс вижив, перейшовши на більш "нешкідливі" пейзажі та релігійні сюжети, хоча його пізні роботи все одно зберігали похмуру, експресіоністичну напругу. Він залишається голосом тієї епохи, яка не дозволила собі забути свої рани. 💔

#історія #особистості
🌾 Батько української прози: Два обличчя Григорія Квітки-Основ'яненка (1778) 📜
Сьогодні ми згадуємо Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка, людину, яка не просто писала, а фактично створила українську художню прозу. Народившись 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом (звідки й походить його псевдонім), він успадкував старовинне козацьке прізвище і, що важливіше, прагнення до національного самовираження.

Легітимізація "мужицької мови" 🗣️

На початку XIX століття українська мова в літературі вважалася придатною лише для бурлеску, віршування або фарсів. Квітка-Основ’яненко кинув виклик цьому стереотипу. Його мета була амбітною: довести, що українською можна писати не лише про смішне, а й про «ніжне та зворушливе».
Це прагнення він реалізував у повісті «Маруся». Це була перша повноцінна сентиментальна повість українською мовою, де ідеалізовано зображувалися селянські звичаї та побут. Хоча сучасна критика іноді дорікає «Марусі» за надмірну ідеалізацію, її значення для історії літератури неможливо переоцінити: вона легітимізувала українську мову як повноцінну мову прози в очах інтелігенції, включаючи навіть такого критика, як Віссаріон Бєлінський.

Від сентименталізму до гострої сатири 🧙‍♀️

Однак Квітка був не лише майстром сльози та ідеалізації. Його талант мав і протилежне, набагато гостріше, обличчя — сатиричне. Найяскравішим прикладом є «Конотопська відьма» (1833), твір, який на рівні з «Енеїдою» Котляревського став еталоном українського гумору.
У цій повісті Квітка блискуче поєднує народний гумор, демонологію та гостру сатиру на:
* Бюрократію: безглузді й хабарницькі чиновники (сотник Забрьоха).
* Невігластво: віра в забобони та легкість, з якою маніпулюють людьми.
* Церковний фанатизм: гротескні образи дяків та писарів.

Громадський діяч і меценат 🎭

Квітка-Основ'яненко був не лише письменником, але й активним громадським діячем Харкова: директором театру, одним із засновників Харківського університету (хоча навчання там не завершив) та благодійником. Його літературна праця була частиною ширшої мети — утвердження української культури та ідентичності.
Саме ця подвійність — здатність зворушувати та висміювати, ідеалізувати та критикувати — робить Григорія Квітку-Основ'яненка однією з найвпливовіших фігур українського Відродження, яка проклала дорогу для поколінь наступних прозаїків.

Печери Кері

Печери були названі на честь високих білих скель дивної форми, які своєю формою нагадують свічки. Вони розташовані біля мису Маратіас, який також відомий як Кері Акротірі, являє собою глибоке ущелині з невеликими пляжами між скелями і печерами. Печери являють собою рідкісний феномен, де в стрімких скелях утворюються безліч гротів і химерних печер. Одні з них досить великі і на невеликому катері ви зможете подивитися цю красу зсередини, а інші доступні тільки для дайверів і людей, які добре плавають під водою. У печерах мешкають різні види тварин, такі як кажани, тюлені, черепахи Логгерхед, а також різні види риб. Печери недоступні з суші, а тільки з моря на човні або екскурсійному катері. Неподалік розташовані кілька затишних таверн, звідки відкривається чудовий захід сонця. Крім того, біля узбережжя між маяком і мисом можна побачити дві білосніжні скелі Мізітрес, що підносяться з води.

Джерело https://psahno.com/uk/places/peshhery-keri

#ВідкрийГрецію #ЧарівністьІонічногоМоре #ЛюблюГрецію #TravelGreece #DiscoverZakynthos #МорськаПрогулянка # Дайвінг #КатерніЕкскурсії #АктивнийВідпочинок #ВідпочинокНаМорі #ПляжіГреції #Екотуризм #ПодорожГрецією #ПечериКері #Закінтос

⚽️ На Кубку України з футболу встановили рекорд за представництвом команд з нижчих ліг в 1/4 фіналу

До 1/8 фіналу Кубка України з футболу вийшло 16 колективів, з яких лише п'ять клубів УПЛ, тоді як решта представляли Першу та Другу ліги, а «Агротех» став першим в історії представником аматорського чемпіонату України на цій стадії турніру.

А до наступної стадії турніру вийшли лише три клуби УПЛ. Водночас команди, які представляють нижчі дивізіони, встановили новий рекорд за представництвом в 1/4 фіналу Кубка України — п'ять клубів.

Це представник Другої ліги «Локомотив», а також «Чернігів», «Буковина», «Інгулець» та «Фенікс-Маріуполь» з Першої ліги.

Досі максимум чотири представники нижчих ліг пробивались до стадії чвертьфіналів, причому це відбулось лише двічі в історії.

У сезоні 2016/17 до цієї стадії вийшли чотири команди Першої ліги: «Іллічівець», «Миколаїв», «Нафтовик-Укрнафта» і «Полтава». А у сезоні 2013/14 дві команди представляли Першу лігу («Десна», «Нива») та ще дві — Другу («Тернопіль», «Славутич»)
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Стали відомі дати та час матчів 1/8 фіналу Кубку України сезону-2025/2026 🏆

📆 28 жовтня:
12:00 Чернігів – Лісне (Київ)
14:30 Локомотив (Київ) – Нива (Вінниця)
14:30 Буковина (Чернівці) – Нива (Тернопіль)
📆 29 жовтня:
12:00 Вікторія (Суми) – Інгулець (Петрове)
14:30 ЛНЗ (Черкаси) – Рух (Львів)
18:00 Динамо (Київ) – Шахтар (Донецьк)
📆 30 жовтня:
12:00 Агротех (Тишківка, Кіровоградська обл.) – Фенікс-Маріуполь (Маріуполь)
17:00 Металіст 1925 (Харків) – Агробізнес (Волочиськ)
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

День художника України
Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

Історія започаткування Дня художника України
Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Хто такий художник?
Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

Найвідоміші українські художники
Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
Український авангард
Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
Народне мистецтво та неонаїв
Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
Сучасне українське мистецтво
Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.

⚽️«Динамо та «Шахтар» зустрінуться в 1/8 фіналу Кубка України з футболу

Відбулося жеребкування 1/8 фіналу Кубка України:

«Вікторія» – «Інгулець»
«Динамо» – «Шахтар»
«Агротех» – «Фенікс-Маріуполь»
«Буковина» – «Нива» (Тернопіль)
«Лісне» – «Чернігів»
ЛНЗ – «Рух»
«Агробізнес» – «Металіст 1925»
«Локомотив» – «Нива» (Вінниця)
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport