Українська
English
#історія #особистості
Хронікер пекла та майстер "Нової Речовості".
Отто Дікс (Otto Dix), народжений 2 грудня 1891 року, є однією з найважливіших і найбільш неприємних (у художньому сенсі) фігур німецького мистецтва XX століття. Він не просто малював — він проводив хірургічну операцію над реальністю, оголюючи її травми та потворність. 🎨
🩸 Фронтовий Досвід як Творчий Вибух
Ключ до розуміння творчості Дікса — Перша світова війна. На відміну від багатьох, він пішов на фронт добровольцем, спочатку романтизуючи війну. Однак чотири роки, проведені в окопах на Західному фронті, назавжди перетворили його світогляд.
Його роботи про війну — це не героїчні баталії. Це:
* "Траншеї" (зруйнована, пізніше втрачена робота) та цикл графіки "Війна" (Der Krieg).
* Він зображував гниючі тіла, понівечених інвалідів, солдатів-калік, які повзуть, як черв'яки. Це був жорстокий, неромантичний реалізм, який шокував і став графічним звинуваченням усьому мілітаризму. Його картини — це посттравматичний стресовий розлад, перенесений на полотно.
🎭 "Нова Речовість" і Веймарська Республіка
Після війни Дікс став одним із провідних представників художнього напрямку "Нова Речовість" (Neue Sachlichkeit). Його інтереси змістилися на післявоєнне німецьке суспільство — Веймарську республіку, де за зовнішнім блиском ховалися:
* Соціальна нерівність: Бідність, проституція, ветерани-жебраки.
* Цинізм: Його портрети буржуазії та представників еліти — це сатиричні, майже гротескні карикатури, що викривають їхню моральну деградацію.
Він малював портрети, де обличчя людей були спотворені цинізмом та втомою, часто підкреслюючи фізичні недоліки.
🚫 "Дегенеративне Мистецтво" і Заборона
Коли до влади прийшли нацисти у 1933 році, мистецтво Дікса, яке було надто чесним, стало для них ворожим.
* Його звільнили з Дрезденської академії мистецтв.
* Нацисти включили його роботи до сумнозвісної виставки "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst), де роботи модерністів виставлялися як приклад "єврейсько-більшовицького" розкладу.
* Понад 260 його робіт було конфісковано та знищено або продано за кордон.
Дікс вижив, перейшовши на більш "нешкідливі" пейзажі та релігійні сюжети, хоча його пізні роботи все одно зберігали похмуру, експресіоністичну напругу. Він залишається голосом тієї епохи, яка не дозволила собі забути свої рани. 💔
Хронікер пекла та майстер "Нової Речовості".
Отто Дікс (Otto Dix), народжений 2 грудня 1891 року, є однією з найважливіших і найбільш неприємних (у художньому сенсі) фігур німецького мистецтва XX століття. Він не просто малював — він проводив хірургічну операцію над реальністю, оголюючи її травми та потворність. 🎨
🩸 Фронтовий Досвід як Творчий Вибух
Ключ до розуміння творчості Дікса — Перша світова війна. На відміну від багатьох, він пішов на фронт добровольцем, спочатку романтизуючи війну. Однак чотири роки, проведені в окопах на Західному фронті, назавжди перетворили його світогляд.
Його роботи про війну — це не героїчні баталії. Це:
* "Траншеї" (зруйнована, пізніше втрачена робота) та цикл графіки "Війна" (Der Krieg).
* Він зображував гниючі тіла, понівечених інвалідів, солдатів-калік, які повзуть, як черв'яки. Це був жорстокий, неромантичний реалізм, який шокував і став графічним звинуваченням усьому мілітаризму. Його картини — це посттравматичний стресовий розлад, перенесений на полотно.
🎭 "Нова Речовість" і Веймарська Республіка
Після війни Дікс став одним із провідних представників художнього напрямку "Нова Речовість" (Neue Sachlichkeit). Його інтереси змістилися на післявоєнне німецьке суспільство — Веймарську республіку, де за зовнішнім блиском ховалися:
* Соціальна нерівність: Бідність, проституція, ветерани-жебраки.
* Цинізм: Його портрети буржуазії та представників еліти — це сатиричні, майже гротескні карикатури, що викривають їхню моральну деградацію.
Він малював портрети, де обличчя людей були спотворені цинізмом та втомою, часто підкреслюючи фізичні недоліки.
🚫 "Дегенеративне Мистецтво" і Заборона
Коли до влади прийшли нацисти у 1933 році, мистецтво Дікса, яке було надто чесним, стало для них ворожим.
* Його звільнили з Дрезденської академії мистецтв.
* Нацисти включили його роботи до сумнозвісної виставки "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst), де роботи модерністів виставлялися як приклад "єврейсько-більшовицького" розкладу.
* Понад 260 його робіт було конфісковано та знищено або продано за кордон.
Дікс вижив, перейшовши на більш "нешкідливі" пейзажі та релігійні сюжети, хоча його пізні роботи все одно зберігали похмуру, експресіоністичну напругу. Він залишається голосом тієї епохи, яка не дозволила собі забути свої рани. 💔
#історія #особистості
Хронікер пекла та майстер "Нової Речовості".
Отто Дікс (Otto Dix), народжений 2 грудня 1891 року, є однією з найважливіших і найбільш неприємних (у художньому сенсі) фігур німецького мистецтва XX століття. Він не просто малював — він проводив хірургічну операцію над реальністю, оголюючи її травми та потворність. 🎨
🩸 Фронтовий Досвід як Творчий Вибух
Ключ до розуміння творчості Дікса — Перша світова війна. На відміну від багатьох, він пішов на фронт добровольцем, спочатку романтизуючи війну. Однак чотири роки, проведені в окопах на Західному фронті, назавжди перетворили його світогляд.
Його роботи про війну — це не героїчні баталії. Це:
* "Траншеї" (зруйнована, пізніше втрачена робота) та цикл графіки "Війна" (Der Krieg).
* Він зображував гниючі тіла, понівечених інвалідів, солдатів-калік, які повзуть, як черв'яки. Це був жорстокий, неромантичний реалізм, який шокував і став графічним звинуваченням усьому мілітаризму. Його картини — це посттравматичний стресовий розлад, перенесений на полотно.
🎭 "Нова Речовість" і Веймарська Республіка
Після війни Дікс став одним із провідних представників художнього напрямку "Нова Речовість" (Neue Sachlichkeit). Його інтереси змістилися на післявоєнне німецьке суспільство — Веймарську республіку, де за зовнішнім блиском ховалися:
* Соціальна нерівність: Бідність, проституція, ветерани-жебраки.
* Цинізм: Його портрети буржуазії та представників еліти — це сатиричні, майже гротескні карикатури, що викривають їхню моральну деградацію.
Він малював портрети, де обличчя людей були спотворені цинізмом та втомою, часто підкреслюючи фізичні недоліки.
🚫 "Дегенеративне Мистецтво" і Заборона
Коли до влади прийшли нацисти у 1933 році, мистецтво Дікса, яке було надто чесним, стало для них ворожим.
* Його звільнили з Дрезденської академії мистецтв.
* Нацисти включили його роботи до сумнозвісної виставки "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst), де роботи модерністів виставлялися як приклад "єврейсько-більшовицького" розкладу.
* Понад 260 його робіт було конфісковано та знищено або продано за кордон.
Дікс вижив, перейшовши на більш "нешкідливі" пейзажі та релігійні сюжети, хоча його пізні роботи все одно зберігали похмуру, експресіоністичну напругу. Він залишається голосом тієї епохи, яка не дозволила собі забути свої рани. 💔
53views