• ❄️ В Карпатах на горі Піп Іван вирує справжня снігова буря — сильний вітер здіймає все в повітря, а видимість майже нульова
    ❄️ В Карпатах на горі Піп Іван вирує справжня снігова буря — сильний вітер здіймає все в повітря, а видимість майже нульова
    34переглядів 2Відтворень
  • День Червоної планети
    День Червоної планети (Red Planet Day) відзначається щорічно 28 листопада в пам’ять про запуск космічного зонду “Марінер-4” 28 листопада 1964 року і на честь нашої сусідньої планети – Марса. Ця подія – вшанування планети Марс та, власне, досліджень й дослідників космосу. Цей день дає можливість ентузіастам космосу та всім людям поспілкуватися з Марсом, одним з найближчих друзів Землі в Сонячній системі, і дізнатися про нього більше.

    Марс, четверта планета від Сонця, завжди приваблював дослідників, науковців та допитливих людей. Його червонуватий відтінок, видимий навіть неозброєним оком, подарував йому прізвисько “Червона планета”. Цей колір зумовлений оксидом заліза(ІІІ) (ми називаємо його іржа), який пронизує марсіанський ґрунт.

    Фізичні характеристики Марса
    Марс – планета з розрідженою атмосферою, що складається переважно з вуглекислого газу.
    Вона має два супутники, Фобос і Деймос.
    Марс має поверхневі особливості, такі як найбільший вулкан у Сонячній системі, Олімп Монс, і величезний каньйон Валлес Марінеріс.
    Поверхня планети зазнає температурних коливань від холодних -110°C (-166°F) до теплих 35°C (95°F).
    Марсіанський день трохи довший за земний і становить приблизно 24,5 години. 1
    Марс геологічно активний, є свідчення марсотрясінь, пилових дияволів і, можливо, давніх водних потоків. Його геологічну історію можна розділити на три періоди: ноахійський, гесперійський та амазонський, причому останній є сучасним періодом, коли вітер відіграє значну роль у формуванні марсіанського ландшафту.

    Марсіанський ландшафт
    Ландшафт Марса різноманітний:

    полярні крижані шапки
    пересохлі русла річок
    величезні пустелі.
    Геологія поверхні розкриває історію вулканічної активності, зіткнень і, можливо, водних потоків. Географія планети включає як гладкі рівнини, так і перетнуту місцевість, з особливостями, названими на честь різних джерел, включаючи міфологію, вчених і місця на Землі.

    Атмосфера Марса набагато тонша за земну і не має глобального магнітного поля, яке впливає на стан поверхні. Атмосфера складається переважно з вуглекислого газу, з домішками азоту, аргону, кисню та водяної пари.

    Марсіанське небо часто здається ірисковим або рожевим через пил і частинки оксиду заліза, зважені в повітрі.

    Майбутнє дослідження Марса
    Інтрига Марса продовжує зростати в міру того, як місії стають більш досконалими. Мета відправки людей на Марс вже на горизонті, і такі агентства, як NASA, та приватні компанії працюють над цим монументальним досягненням.

    День Червоної планети – це не лише святкування минулих досягнень, але й погляд у майбутнє міжпланетних подорожей і потенціалу людського поселення на Марсі.

    День Червоної планети – це свято науки й досліджень, це свідчення людської допитливості та бажання вийти за межі нашого світу. Марс продовжує захоплювати та надихати. Ми з нетерпінням чекаємо нових відкриттів, які чекають на нас, і потенціалу людських кроків на марсіанському ґрунті.
    День Червоної планети День Червоної планети (Red Planet Day) відзначається щорічно 28 листопада в пам’ять про запуск космічного зонду “Марінер-4” 28 листопада 1964 року і на честь нашої сусідньої планети – Марса. Ця подія – вшанування планети Марс та, власне, досліджень й дослідників космосу. Цей день дає можливість ентузіастам космосу та всім людям поспілкуватися з Марсом, одним з найближчих друзів Землі в Сонячній системі, і дізнатися про нього більше. Марс, четверта планета від Сонця, завжди приваблював дослідників, науковців та допитливих людей. Його червонуватий відтінок, видимий навіть неозброєним оком, подарував йому прізвисько “Червона планета”. Цей колір зумовлений оксидом заліза(ІІІ) (ми називаємо його іржа), який пронизує марсіанський ґрунт. Фізичні характеристики Марса Марс – планета з розрідженою атмосферою, що складається переважно з вуглекислого газу. Вона має два супутники, Фобос і Деймос. Марс має поверхневі особливості, такі як найбільший вулкан у Сонячній системі, Олімп Монс, і величезний каньйон Валлес Марінеріс. Поверхня планети зазнає температурних коливань від холодних -110°C (-166°F) до теплих 35°C (95°F). Марсіанський день трохи довший за земний і становить приблизно 24,5 години. 1 Марс геологічно активний, є свідчення марсотрясінь, пилових дияволів і, можливо, давніх водних потоків. Його геологічну історію можна розділити на три періоди: ноахійський, гесперійський та амазонський, причому останній є сучасним періодом, коли вітер відіграє значну роль у формуванні марсіанського ландшафту. Марсіанський ландшафт Ландшафт Марса різноманітний: полярні крижані шапки пересохлі русла річок величезні пустелі. Геологія поверхні розкриває історію вулканічної активності, зіткнень і, можливо, водних потоків. Географія планети включає як гладкі рівнини, так і перетнуту місцевість, з особливостями, названими на честь різних джерел, включаючи міфологію, вчених і місця на Землі. Атмосфера Марса набагато тонша за земну і не має глобального магнітного поля, яке впливає на стан поверхні. Атмосфера складається переважно з вуглекислого газу, з домішками азоту, аргону, кисню та водяної пари. Марсіанське небо часто здається ірисковим або рожевим через пил і частинки оксиду заліза, зважені в повітрі. Майбутнє дослідження Марса Інтрига Марса продовжує зростати в міру того, як місії стають більш досконалими. Мета відправки людей на Марс вже на горизонті, і такі агентства, як NASA, та приватні компанії працюють над цим монументальним досягненням. День Червоної планети – це не лише святкування минулих досягнень, але й погляд у майбутнє міжпланетних подорожей і потенціалу людського поселення на Марсі. День Червоної планети – це свято науки й досліджень, це свідчення людської допитливості та бажання вийти за межі нашого світу. Марс продовжує захоплювати та надихати. Ми з нетерпінням чекаємо нових відкриттів, які чекають на нас, і потенціалу людських кроків на марсіанському ґрунті.
    92переглядів
  • 🏔❄️Гора Піп Іван продовжує зимувати. Там сьогодні хмарно, температура повітря –2°C, а вітер – південно-східний до 5 м/с.

    Проте така погода досить оманлива, тож у ДСНС застерігають, що туман різко знижує видимість, а легкий мороз робить стежки слизькими☝🏼

    📷: ДСНС, Василь Фіцак.
    Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🏔❄️Гора Піп Іван продовжує зимувати. Там сьогодні хмарно, температура повітря –2°C, а вітер – південно-східний до 5 м/с. Проте така погода досить оманлива, тож у ДСНС застерігають, що туман різко знижує видимість, а легкий мороз робить стежки слизькими☝🏼 📷: ДСНС, Василь Фіцак. Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    68переглядів 2Відтворень
  • #поезія
    Вигоріла. Вицвіла. Поблякла.
    І пішла полями до зими.
    Десь на перехресті, ніби вклякла,
    шпортаючись в сàвані імли...
    Мерзли руки, коси розвівались,
    вітер шарпав плахту раз у раз.
    А вона до неба сповідалась,
    слухаючи давній парастас...

    Затужила. Одцвіла. Одпахла.
    Роздала тепло, любов, плоди.
    За життям була ще трохи спрагла.
    Навіть гарна... А тепер куди?
    Перейшла пора. Одзолотилась.
    Догоріли свічі аж до краю...
    Пані Осінь, ти була чи снилась?
    А услід — не знаю, ой, не знаю...


    Людмила Галінська
    #поезія Вигоріла. Вицвіла. Поблякла. І пішла полями до зими. Десь на перехресті, ніби вклякла, шпортаючись в сàвані імли... Мерзли руки, коси розвівались, вітер шарпав плахту раз у раз. А вона до неба сповідалась, слухаючи давній парастас... Затужила. Одцвіла. Одпахла. Роздала тепло, любов, плоди. За життям була ще трохи спрагла. Навіть гарна... А тепер куди? Перейшла пора. Одзолотилась. Догоріли свічі аж до краю... Пані Осінь, ти була чи снилась? А услід — не знаю, ой, не знаю... Людмила Галінська
    Like
    2
    58переглядів
  • #поезія
    З колишнього...

    Останні дні... І прийде пані
    На гострих, срібних ковзанах,
    У білосніжному жупані,
    І з білим зайцем у руках.
    І наведе свої порядки:
    У сани вітер запряже,
    Почепить снігурям краватки,
    У коси іній заплете.
    І диво-квіти намалює
    По шибках пензликом тонкúм.
    Вуста і щоки зацілує
    Цілунком пристрасно-п'янким.
    Зведе собі палаци з льоду,
    Наліпить сніжних бовванів.
    Задивиться на свою вроду
    У дзеркало для чаклунів.
    Останні дні...
    І прийде пані.


    Людмила Галінська
    #поезія З колишнього... Останні дні... І прийде пані На гострих, срібних ковзанах, У білосніжному жупані, І з білим зайцем у руках. І наведе свої порядки: У сани вітер запряже, Почепить снігурям краватки, У коси іній заплете. І диво-квіти намалює По шибках пензликом тонкúм. Вуста і щоки зацілує Цілунком пристрасно-п'янким. Зведе собі палаци з льоду, Наліпить сніжних бовванів. Задивиться на свою вроду У дзеркало для чаклунів. Останні дні... І прийде пані. Людмила Галінська
    Like
    1
    66переглядів

  • ПІД ДОЩЕМ

    Ми цілувались під дощем,
    Співав нам вітер про кохання,
    Став світ невидимим плащем,
    Де не існує розставання.

    І краплі падали з небес,
    Як ніжні дотики до скроні,
    Вони змивали смуток, стрес,
    Даруючи нам світ гармоній.

    Ми йшли по вулиці нічній,
    Де світло ламп тремтіло тихо,
    І в кожнім русі, як вві сні,
    Живе кохання та утіха.

    Дощ обіймав нас, мов тепло́,
    Він шепотів про вічні миті,
    І серце в серці розцвіло́,
    Щоб назавжди́ разо́м світити.

    І пам’ять ніжно берегла
    Ті миті, що не знають скону,
    Вона, мов зірка, пролягла
    У глибину́ душі́ бездонну.

    У мріях знову ми удвох,
    Де дощ малює світ прозорий,
    І кожен подих, кожен крок
    Освічують і місяць, й зо́рі.

    Ми цілувались під дощем,
    Були́ ці миті незабутні,
    Разо́м в житті з коханням йдем,
    Бо почуття у нас присутні.

    26.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1052183
    ПІД ДОЩЕМ Ми цілувались під дощем, Співав нам вітер про кохання, Став світ невидимим плащем, Де не існує розставання. І краплі падали з небес, Як ніжні дотики до скроні, Вони змивали смуток, стрес, Даруючи нам світ гармоній. Ми йшли по вулиці нічній, Де світло ламп тремтіло тихо, І в кожнім русі, як вві сні, Живе кохання та утіха. Дощ обіймав нас, мов тепло́, Він шепотів про вічні миті, І серце в серці розцвіло́, Щоб назавжди́ разо́м світити. І пам’ять ніжно берегла Ті миті, що не знають скону, Вона, мов зірка, пролягла У глибину́ душі́ бездонну. У мріях знову ми удвох, Де дощ малює світ прозорий, І кожен подих, кожен крок Освічують і місяць, й зо́рі. Ми цілувались під дощем, Були́ ці миті незабутні, Разо́м в житті з коханням йдем, Бо почуття у нас присутні. 26.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052183
    Like
    1
    134переглядів
  • #поезія

    Похнюпився ліс у брунатних кольóрах.
    Облізла коралево-жовта краса.
    Сховались звірята в печерах та зворах.
    Злетіли ключами птахи в небеса.

    Морозяний вітер кришталить серпанок..
    І сипле агати між зоряних трав.
    А сонце запалює зимний світанок
    Фарбує блакить в колориті заграв.

    Пожухли жоржини..
    Заплакали айстри.
    Багряні коралі жаріють в саду.
    Побляклий татарник з сумної галайстри..
    Розкинув колючки на чорну гряду.

    У серці сховались таємні печалі..
    І ниють..і плачуть..бо скоро зима.
    Листóпад записує смуток в скрижалі.
    Вже осінь відходить...
    Лишаюсь сама.


    Оксана Лесик-Падучак
    #поезія Похнюпився ліс у брунатних кольóрах. Облізла коралево-жовта краса. Сховались звірята в печерах та зворах. Злетіли ключами птахи в небеса. Морозяний вітер кришталить серпанок.. І сипле агати між зоряних трав. А сонце запалює зимний світанок Фарбує блакить в колориті заграв. Пожухли жоржини.. Заплакали айстри. Багряні коралі жаріють в саду. Побляклий татарник з сумної галайстри.. Розкинув колючки на чорну гряду. У серці сховались таємні печалі.. І ниють..і плачуть..бо скоро зима. Листóпад записує смуток в скрижалі. Вже осінь відходить... Лишаюсь сама. Оксана Лесик-Падучак
    Like
    1
    84переглядів

  • РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ

    Віночок сплету́ я із білих ромашок,
    Ще й в ко́си ромашки собі заплету́,
    І пісня полине з душі́… до мурашок,
    Й молитву ́змолю від душі́ я святу́.

    У полі, де жайвір співає про ниву,
    Там серце моє́ оживає в тиші́,
    І кожна ромашка шепоче щасливо:
    Любов розцвітає в душі́ й на землі.

    Та й лагідний вітер торкнеться обличчя,
    Прине́се він пахощі трав і зерна́,
    А сонце у небі, мов щира зірниця,
    У то́му промінні любові струна.

    Сріблястою хвилею річка заграє,
    Піде́ віддзеркалення мрій у воді,
    А серце ще й пісню свою́ заспіває,
    І виллється слово в рядочки прості.

    Ще й щастя розквітне, як квітка у полі,
    Зігріє коханням у серці весна,
    Вінок із ромашок – мов спогад від долі,
    Де лірика ніжно звучить крізь літа.

    У погляді милому світ розквітає,
    У слові коханому – музика мрій,
    Ще й кожна ромашка думки́ прикрашає,
    І світиться щастям між кожною з вій.

    Вінок із ромашок – мов символ єднання,
    І множить бажання щоразу сповна́,
    І він зберігатиме вічно кохання,
    Й заграє про щастя душевна струна.

    І вічність кохання у серці палає,
    Як зо́рі, що світять на небі вночі,
    Надія в ромашках ніде́ не щезає,
    Бо в ній заховались від щастя ключі.

    Ромашкове сяйво душі́ розквітає,
    Як сонце у серці, як пісня жива,
    Воно крізь роки́ і віки не згасає,
    Любов і надія тримають слова.

    24.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
    ID: 1052088
    РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ Віночок сплету́ я із білих ромашок, Ще й в ко́си ромашки собі заплету́, І пісня полине з душі́… до мурашок, Й молитву ́змолю від душі́ я святу́. У полі, де жайвір співає про ниву, Там серце моє́ оживає в тиші́, І кожна ромашка шепоче щасливо: Любов розцвітає в душі́ й на землі. Та й лагідний вітер торкнеться обличчя, Прине́се він пахощі трав і зерна́, А сонце у небі, мов щира зірниця, У то́му промінні любові струна. Сріблястою хвилею річка заграє, Піде́ віддзеркалення мрій у воді, А серце ще й пісню свою́ заспіває, І виллється слово в рядочки прості. Ще й щастя розквітне, як квітка у полі, Зігріє коханням у серці весна, Вінок із ромашок – мов спогад від долі, Де лірика ніжно звучить крізь літа. У погляді милому світ розквітає, У слові коханому – музика мрій, Ще й кожна ромашка думки́ прикрашає, І світиться щастям між кожною з вій. Вінок із ромашок – мов символ єднання, І множить бажання щоразу сповна́, І він зберігатиме вічно кохання, Й заграє про щастя душевна струна. І вічність кохання у серці палає, Як зо́рі, що світять на небі вночі, Надія в ромашках ніде́ не щезає, Бо в ній заховались від щастя ключі. Ромашкове сяйво душі́ розквітає, Як сонце у серці, як пісня жива, Воно крізь роки́ і віки не згасає, Любов і надія тримають слова. 24.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1052088
    116переглядів


  • ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

    В ставку купається верба
    І віти-ко́си в ньому мо́чить,
    Взяла́ її чому́сь журба,
    Давно заве́сти пісню хоче.

    Заснути в хвилях, як дитя,
    Й проснутись з сонечком раненько,
    А місяць гладить почуття
    Й на воду світло ллє тихенько.

    І тиша плине між гіллям,
    Немов молитва безсловесна,
    І пахне м’ятою земля,
    І ніч стає така чудесна.

    Ставок тремтить, мов серця звук,
    Що в снах шукає давню втому,
    А вітер, вірний справжній друг,
    Прилинув так, немов додому.

    І зорі, мов пташки малі,
    Із неба світять й не тривожать,
    Вони, як спогади в імлі,
    Їх ніч на віях тихо множить.

    Верба схилилась до води,
    Їй грають коники на лузі,
    А на землі чиїсь сліди,
    І тінь тремтить в нічному крузі.

    21.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
    ID: 1051885


    ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ В ставку купається верба І віти-ко́си в ньому мо́чить, Взяла́ її чому́сь журба, Давно заве́сти пісню хоче. Заснути в хвилях, як дитя, Й проснутись з сонечком раненько, А місяць гладить почуття Й на воду світло ллє тихенько. І тиша плине між гіллям, Немов молитва безсловесна, І пахне м’ятою земля, І ніч стає така чудесна. Ставок тремтить, мов серця звук, Що в снах шукає давню втому, А вітер, вірний справжній друг, Прилинув так, немов додому. І зорі, мов пташки малі, Із неба світять й не тривожать, Вони, як спогади в імлі, Їх ніч на віях тихо множить. Верба схилилась до води, Їй грають коники на лузі, А на землі чиїсь сліди, І тінь тремтить в нічному крузі. 21.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1051885
    146переглядів
  • #поезія

    Осінній день за овидом розтанув,
    І стелить ніч туман, як молоко,
    І місяць, наче у безодню канув,
    І сіре небо, ніби відцвіло.
    Співає вітер, наче свище в сурми,
    Розхристаний літає по землі,
    І осені він навіває думи,
    Що листями лягають на траві.
    А осінь плаче тихими дощами,
    Невідворотності змиває гіркоту,
    Стоїть самотньо біля тої брами,
    Поза якою стежка в пустоту.
    Вже скоро полетить назустріч зимі,
    Яка все снігом білим замете,
    А поки що стоїть на тім килимі,
    Що настелило листя золоте.
    #поезія Осінній день за овидом розтанув, І стелить ніч туман, як молоко, І місяць, наче у безодню канув, І сіре небо, ніби відцвіло. Співає вітер, наче свище в сурми, Розхристаний літає по землі, І осені він навіває думи, Що листями лягають на траві. А осінь плаче тихими дощами, Невідворотності змиває гіркоту, Стоїть самотньо біля тої брами, Поза якою стежка в пустоту. Вже скоро полетить назустріч зимі, Яка все снігом білим замете, А поки що стоїть на тім килимі, Що настелило листя золоте.
    Love
    Like
    3
    292переглядів 1 Поширень
Більше результатів