• #будинок #зима #ніч
    #будинок #зима #ніч
    22переглядів
  • #природа #квіти #будинок
    #природа #квіти #будинок
    23переглядів
  • Важко це коментувати. Молодь взагалі не вміє думати. Живуть одним днем.
    СБУ затримала двох завербованих агентів ФСБ — 25 і 15 років, які орендували будинок за містом і розмістили в Telegram-каналах запрошення на вигадану «благодійну» вечірку для військових. Під час вечірки вони планували підсипати у напої отруту, а потім підірвати 🏠. Для цього вони готували вибухівку масою 10 кг
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #вороги_України
    Важко це коментувати. Молодь взагалі не вміє думати. Живуть одним днем. СБУ затримала двох завербованих агентів ФСБ — 25 і 15 років, які орендували будинок за містом і розмістили в Telegram-каналах запрошення на вигадану «благодійну» вечірку для військових. Під час вечірки вони планували підсипати у напої отруту, а потім підірвати 🏠. Для цього вони готували вибухівку масою 10 кг #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #вороги_України
    1
    57переглядів
  • ⚡Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон представив документальний фільм про російсько-українську війну. Для цього він таємно приїздив безпосередньо в район проведення бойових дій, — The Telegraph.

    90-хвилинну стрічка під назвою «Борис Джонсон: У зону бойових дій в Україні» вже показали на британському телеканалі Channel 5.

    💪 У фільмі експрем’єр закликає західних союзників посилити військову підтримку України, зокрема шляхом передачі сучаснішого озброєння.

    😔 Фільм починається трагічними кадрами російської атаки безпілотником на цивільний потяг, унаслідок якої загинуло шестеро людей.

    Заради безпеки поїздка Джонсона на фронт проходила в режимі суворої секретності. Колишній британський прем’єр подекуди приховував обличчя під балаклавою. Проте його все одно видала зачіска.

    За даними журналістів, уже в першу ніч на передовій Джонсон прокинувся від потужного вибуху — російський дрон влучив у житловий будинок неподалік.
    ⚡Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон представив документальний фільм про російсько-українську війну. Для цього він таємно приїздив безпосередньо в район проведення бойових дій, — The Telegraph. 90-хвилинну стрічка під назвою «Борис Джонсон: У зону бойових дій в Україні» вже показали на британському телеканалі Channel 5. 💪 У фільмі експрем’єр закликає західних союзників посилити військову підтримку України, зокрема шляхом передачі сучаснішого озброєння. 😔 Фільм починається трагічними кадрами російської атаки безпілотником на цивільний потяг, унаслідок якої загинуло шестеро людей. Заради безпеки поїздка Джонсона на фронт проходила в режимі суворої секретності. Колишній британський прем’єр подекуди приховував обличчя під балаклавою. Проте його все одно видала зачіска. За даними журналістів, уже в першу ніч на передовій Джонсон прокинувся від потужного вибуху — російський дрон влучив у житловий будинок неподалік.
    44переглядів
  • ⚡Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон представив документальний фільм про російсько-українську війну. Для цього він таємно приїздив безпосередньо в район проведення бойових дій, — The Telegraph.

    90-хвилинну стрічка під назвою «Борис Джонсон: У зону бойових дій в Україні» вже показали на британському телеканалі Channel 5.

    💪 У фільмі експрем’єр закликає західних союзників посилити військову підтримку України, зокрема шляхом передачі сучаснішого озброєння.

    😔 Фільм починається трагічними кадрами російської атаки безпілотником на цивільний потяг, унаслідок якої загинуло шестеро людей.

    Заради безпеки поїздка Джонсона на фронт проходила в режимі суворої секретності. Колишній британський прем’єр подекуди приховував обличчя під балаклавою. Проте його все одно видала зачіска.

    За даними журналістів, уже в першу ніч на передовій Джонсон прокинувся від потужного вибуху — російський дрон влучив у житловий будинок неподалік.
    ⚡Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон представив документальний фільм про російсько-українську війну. Для цього він таємно приїздив безпосередньо в район проведення бойових дій, — The Telegraph. 90-хвилинну стрічка під назвою «Борис Джонсон: У зону бойових дій в Україні» вже показали на британському телеканалі Channel 5. 💪 У фільмі експрем’єр закликає західних союзників посилити військову підтримку України, зокрема шляхом передачі сучаснішого озброєння. 😔 Фільм починається трагічними кадрами російської атаки безпілотником на цивільний потяг, унаслідок якої загинуло шестеро людей. Заради безпеки поїздка Джонсона на фронт проходила в режимі суворої секретності. Колишній британський прем’єр подекуди приховував обличчя під балаклавою. Проте його все одно видала зачіска. За даними журналістів, уже в першу ніч на передовій Джонсон прокинувся від потужного вибуху — російський дрон влучив у житловий будинок неподалік.
    47переглядів
  • Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін.

    "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор.

    Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни,
    а «відповідала на дії України,
    яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу».

    Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців

    Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися:
    «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією».

    Ні.

    Це не марення.

    Це державна ідеологія Росії.

    І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей.

    Вони воюють не за Донбас.

    Не за Крим.

    Не за НАТО.

    Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі.

    Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна»,
    який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині,
    він не займається історичними вправами.

    Він запускає механізм делегітимізації української держави.

    Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор.

    Наступна теза ще небезпечніша.

    «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія».

    Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності.

    Це вже навіть не пропаганда.

    Це спроба переписати саму реальність.

    Але найстрашніше пролунало майже між іншим.

    Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією».

    Саме ця фраза є ключем до всієї війни.

    Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом.

    А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу.

    Саме тому Кремль роками повторює:

    «один народ»;

    «штучна Україна»;

    «історична Росія»;

    «денацифікація».

    Усе це - одна і та сама концепція.

    Не військова.

    Ідеологічна.

    Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах.

    Вона б’є по історії.

    По культурі.

    По мові.

    По пам’ятниках.

    По музеях.

    По книжках.

    По школах.

    По архівах.

    По українській пам’яті.

    Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри.

    Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація.

    І саме тут виникає незручне питання вже до української влади.

    Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів?

    Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій.

    В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах.

    Це боротьба списом проти артилерії.

    Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив.

    Не реактивно.

    На випередження.

    Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом.

    Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі.

    Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти.

    Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності.

    Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови.

    Адже Кремль атакує не абстрактне населення України.

    Його головна мішень - українська нація як носій державності.

    Не чиновники.

    Не політичні технологи.

    Не окремі посадовці.

    Їх не прийшли «перевиховувати».

    Їх не оголошували неіснуючим народом.

    Не їхню історію називають вигаданою.

    Не їхню мову десятиліттями висміюють.

    Не їхню культуру системно намагаються стерти.

    Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ.

    Саме тому відповідь України має бути не лише військовою.

    Вона повинна бути світоглядною.

    Бо ракета руйнує будинок.

    А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ.

    І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує.

    Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    Впевнений, що рано чи пізно Україна втратить свої західні землі - подарунок Сталіна - і все повернеться до Угорщини, Румунії та Польщі - путін. "Єдиним гарантом територіальної цілісності України була росія, але Київ недалекоглядно оголосив Москву своїм ворогом", - заявив російський диктатор. Військовий злочинець також знову розповів російським морякам, що росія «не починала» жодної війни, а «відповідала на дії України, яка розв'язала бойові дії за сприяння Заходу». Крім того, Путін переконаний, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Путін уже оголосив війну не Україні. Він оголосив війну самому існуванню українців Кожного разу, коли Путін відкриває рота, в Україні починають сперечатися: «Це пропаганда», «Не варто звертати увагу», «Він просто знову марить історією». Ні. Це не марення. Це державна ідеологія Росії. І якщо уважно послухати його останні заяви, стає очевидним: Кремль більше навіть не приховує своїх справжніх цілей. Вони воюють не за Донбас. Не за Крим. Не за НАТО. Вони воюють за право вирішувати, чи має право український народ існувати взагалі. Коли Путін говорить, що західні області України - це «подарунок Сталіна», який рано чи пізно повернеться Польщі, Румунії чи Угорщині, він не займається історичними вправами. Він запускає механізм делегітимізації української держави. Мовляв, немає ніякої цілісної України. Є набір випадково складених територій, які можна розібрати назад, як старий радянський конструктор. Наступна теза ще небезпечніша. «Єдиним гарантом територіальної цілісності України була Росія». Тобто агресор, який окупував Крим, розпалив війну на Донбасі, розпочав повномасштабне вторгнення і щодня запускає ракети по українських містах, намагається виставити себе… гарантом української державності. Це вже навіть не пропаганда. Це спроба переписати саму реальність. Але найстрашніше пролунало майже між іншим. Путін заявив, що «росіяни в Україні є титульною нацією». Саме ця фраза є ключем до всієї війни. Бо якщо титульною нацією є росіяни, тоді українці автоматично перестають бути державотворчим народом. А якщо українці не є державотворчим народом - тоді не існує і права на власну державу. Саме тому Кремль роками повторює: «один народ»; «штучна Україна»; «історична Росія»; «денацифікація». Усе це - одна і та сама концепція. Не військова. Ідеологічна. Саме тому сьогодні Росія б’є не лише по енергетиці чи військових складах. Вона б’є по історії. По культурі. По мові. По пам’ятниках. По музеях. По книжках. По школах. По архівах. По українській пам’яті. Тому що головна ціль Кремля - не захопити квадратні кілометри. Головна ціль - зробити так, щоб через покоління ніхто вже не пам’ятав, що існувала окрема українська нація. І саме тут виникає незручне питання вже до української влади. Чому держава, яка четвертий рік веде війну за своє існування, досі не має потужного Національного центру стратегічних наративів? Росія десятиліттями фінансує інститути історичної політики, пропагандистські медіа, псевдоісториків, аналітичні центри та фабрики інформаційних операцій. В Україні ж відповідь на більшість російських інформаційних атак часто зводиться до кількох коментарів посадовців або постів у соціальних мережах. Це боротьба списом проти артилерії. Україні потрібна інституція, яка щодня, системно й професійно розбиратиме та спростовуватиме кремлівські міфи, працюватиме з міжнародними медіа, готуватиме історичні, юридичні й політичні аргументи та формуватиме власний український наратив. Не реактивно. На випередження. Бо інформаційна війна давно стала окремим фронтом. Є ще одна тема, від якої українська політика роками сором’язливо відводить очі. Путін відкрито говорить про знищення саме українського народу як окремої національної спільноти. Отже, Україна повинна мати чітку й сучасну державну політику захисту української ідентичності. Саме тому дедалі частіше звучить дискусія про законодавче визначення українців як державотворчої (титульної) нації із безумовним збереженням рівних конституційних прав для всіх громадян України незалежно від їхнього походження чи мови. Адже Кремль атакує не абстрактне населення України. Його головна мішень - українська нація як носій державності. Не чиновники. Не політичні технологи. Не окремі посадовці. Їх не прийшли «перевиховувати». Їх не оголошували неіснуючим народом. Не їхню історію називають вигаданою. Не їхню мову десятиліттями висміюють. Не їхню культуру системно намагаються стерти. Об’єктом російської політики є саме українці як окремий народ. Саме тому відповідь України має бути не лише військовою. Вона повинна бути світоглядною. Бо ракета руйнує будинок. А імперська ідеологія намагається зруйнувати народ. І якщо першу можна збити системою ППО, то другу здатна зупинити лише сильна держава, яка знає, ким вона є, кого захищає і заради чого існує. Жаль що Україна не має власного наративного центру, жаль що на Банковій 5-6 кочовиків які з потужним, яким нічого не загрожує, займаються набиванням власних кишень, а не ідеологічним наповненням Держави Україна. Які в апріорі не можуть відповісти Кремлю.
    149переглядів
  • 🕯 У Києві вшановують пам'ять 19-річного подружжя Данкуличів, загиблого від російського ракетного удару

    6 липня внаслідок влучання ворожої ракети в житловий будинок у Подільському районі столиці загинула молода пара — Вікторія та Анатолій Данкуличі. Обом було лише по 19 років. Разом із ними ця атака забрала життя ще 6 сусідів.
    Співчуття рідним та близьким загиблих.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🕯 У Києві вшановують пам'ять 19-річного подружжя Данкуличів, загиблого від російського ракетного удару 6 липня внаслідок влучання ворожої ракети в житловий будинок у Подільському районі столиці загинула молода пара — Вікторія та Анатолій Данкуличі. Обом було лише по 19 років. Разом із ними ця атака забрала життя ще 6 сусідів. Співчуття рідним та близьким загиблих. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    180переглядів
  • Війська рф обстріляли АЗС та багатоквартирний будинок у Сумах: двоє людей загинули, троє постраждали, — ОВА
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Війська рф обстріляли АЗС та багатоквартирний будинок у Сумах: двоє людей загинули, троє постраждали, — ОВА #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    68переглядів
  • 😥Внаслідок авіаударів по Запоріжжю травмовано 18 людей, серед яких – 2 дітей, — ДСНС.

    За однією адресою пошкоджені будівля медцентру та припарковані поруч автівки, за іншою — п’ятиповерховий житловий будинок.
    #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    😥Внаслідок авіаударів по Запоріжжю травмовано 18 людей, серед яких – 2 дітей, — ДСНС. За однією адресою пошкоджені будівля медцентру та припарковані поруч автівки, за іншою — п’ятиповерховий житловий будинок.#Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    74переглядів
  • Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.

    Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.
    Він перетворився на захисника своїх полів.

    Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.

    А він заслуговує, щоб його пам’ятали.

    Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.

    Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.

    Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.

    Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.

    Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.

    Чекати було ніколи.

    Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.

    І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.

    Він сам розміновував свої поля.

    День за днем.

    Метр за метром.

    За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.

    Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.

    Вона прилетіла з неба.

    Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.

    Не на військових.

    Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.

    Для окупантів це було справжнє сафарі.

    Олександр не міг із цим змиритися.

    Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.

    Щоранку ще до світанку він виходив у поле.

    З рушницею.

    З двома системами виявлення дронів.

    Одна показувала, де знаходиться безпілотник.

    Друга допомагала визначити момент його атаки.

    Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.

    Він дивився в небо.

    Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.

    Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».

    Це звучить майже як легенда.

    Але це була реальність.

    На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.

    Кожен із них міг убити людину.

    Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.

    Росіяни знали, хто він.

    І мстилися.

    У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.

    Дім згорів.

    Та навіть після цього він не виїхав.

    Не покинув своїх людей.

    Не залишив свою землю.

    5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.

    Він загинув так само, як жив останні роки.

    Захищаючи інших.

    10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).

    Це була заслужена державна відзнака.

    Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.

    Від людей.

    Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.

    Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.

    Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.

    Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.

    І це справедливо.

    Але війна народила й інших героїв.

    Тих, хто не перестав бути лікарем.

    Учителем.

    Рятувальником.

    Фермером.

    Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.

    Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.

    І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.

    Вона щодня дивилася в небо.

    Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.

    Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.

    🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.
    Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.Він перетворився на захисника своїх полів.Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.А він заслуговує, щоб його пам’ятали.Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.Чекати було ніколи.Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.Він сам розміновував свої поля.День за днем.Метр за метром.За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.Вона прилетіла з неба.Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.Не на військових.Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.Для окупантів це було справжнє сафарі.Олександр не міг із цим змиритися.Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.Щоранку ще до світанку він виходив у поле.З рушницею.З двома системами виявлення дронів.Одна показувала, де знаходиться безпілотник.Друга допомагала визначити момент його атаки.Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.Він дивився в небо.Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».Це звучить майже як легенда.Але це була реальність.На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.Кожен із них міг убити людину.Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.Росіяни знали, хто він.І мстилися.У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.Дім згорів.Та навіть після цього він не виїхав.Не покинув своїх людей.Не залишив свою землю.5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.Він загинув так само, як жив останні роки.Захищаючи інших.10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).Це була заслужена державна відзнака.Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.Від людей.Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.І це справедливо.Але війна народила й інших героїв.Тих, хто не перестав бути лікарем.Учителем.Рятувальником.Фермером.Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.Вона щодня дивилася в небо.Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.
    258переглядів
Більше результатів