Український боксер першої напівсередньої ваги Данило Лозан (14-0, 9 KO) здобув дострокову перемогу у другому колі Гран-прі WBC.

22-річний українець переміг Еріка Басрана (8-1, 3 KO) з Канади технічним нокаутом у третьому раунді – Басран тричі побував у нокдауні.

На старті турніру Лозан здолав узбека Камронбека Ешматова (10-2, 7 KO) одноголосним рішенням суддів – 58:55, 59:54, 59:54.

🔥30 днів до старту ЄЮОФ-2025!🔥

До церемонії відкриття ХVІІІ літнього Європейського юнацького олімпійського фестивалю Скоп'є-2025 залишився лише 1 місяць!💫🇺🇦

🗓З 20 по 26 липня понад 4000 юних атлетів з 49 країн Європи змагатимуться у 15 видах спорту на 16 аренах одразу у трьох містах та двох країнах —🇲🇰Скоп’є і Куманово (Північна Македонія), а також 🇭🇷Осієк (Хорватія)

💥Україну на фестивалі представлятимуть 78 спортсменів та 25 тренерів у 12 видах спорту!

Це унікальна можливість для талановитої молоді заявити про себе на міжнародному рівні та зробити перший крок до Олімпійських ігор!💙💛

🤝До зустрічі на ЄЮОФ-2025 вже зовсім скоро!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🌞 Літній Сонцеворот — час, коли Сонце дихає всередині нас 🌿🔥💧

21 червня 2025 року о 5:41 за Києвом — мить рівноваги і розкриття. Літній Сонцеворот. Семиярило. День, коли сам Перун, як Жар-Сонце, з'єднується з Дано́ю — Богинею Води, і в тому союзі народжується життя, ритм, світло, що тече між світами.

Це не просто найдовший день року — це вершина Сонячного Потоку, момент, коли енергія набирає повну силу, і світ говорить до кожного, хто чує Духом.

🔸 Це час, коли небо відкривається, а Боги чують. Сила бажання з цього моменту сплітається зі Світлом. Достатньо лише бути в присутності, відчути з'єднання з Сонцем, Водою і Травою, і прохання підуть прямо в тканину Всесвіту.

🔹 Це день, коли рослини мають пам’ять предків. Знахарі завжди знали — трави, зібрані в цей день, не просто лікують, а несуть Ключі до здоров’я, духу, пам’яті Роду. В кожній травинці – код прадавньої Мудрості.

🌀 Після 23:00 20 червня активізується магічна хвиля, що зростає до кульмінації в мить сходу Сонця — і тримає силу аж до полудня 22 червня. Це Врата, це Портал. Це дар.

☀️ Ритуали Світла: Живе Сонце в Дії

🔆 Грошовий Потік:
Золото Сонця любить рух. Витрусіть монети з гаманця й покладіть під поріг чи до входу в дім. Ви вказуєте Енергії Багатства правильний напрямок. Світло знаходить стежку.

🌸 Вінок бажання:
Збирай квіти з полів. Плети вінок із думкою, що твоя мрія вже збулася. Не просто думай — відчуй! Одягни вінок, тримай на собі до заходу Сонця. Мрія запечатається у тканину реальності.

🔄 Обряд змін:
У ніч з 21 на 22 червня переверни все, що бачиш: стільці, миски, взуття. Світ має рухатися. Говори:
"Дім догори дном, зміни з кожним днем."
Вранці поверни все на місце. Ти сам створив простір для нового.

🛡️ Захист дому:
Зроби амулет з горобини, червоної тканини, ниток і трав. Зав’яжи сім вузлів, кажучи:
"Як горобина зв'язана червоним, так захист оточує мій дім."
Сила триматиме простір. Захист буде як коло Сонця.

🔅 Талісман Сонця:
У золотому вбранні, зі спокійним серцем, стань перед Сонцем. Дай світлу увійти в груди. Поклади праву руку на ліву. Промов:
"Я є Потік, я є Світло, я є Син Сонця."
Так ти заряджаєш себе вібрацією Життя.

🥞 Сонячні млинці:
Пекти млинці цього дня — як викликати Сонце на вечерю. Годуй коханого, і разом з млинцем він з'їсть тепло твого серця.
"Тісто клейке, любов тягуча – доля з'єднана, мов млинець гарячий."

🌿 Папороть для достатку:
Знайди молоді пагони папороті (ті, що не розкрилися ще повністю). Нечітна кількість, обв'язана зеленою ниткою, покладена в коробку з монетами – це як жива енергетична карта. Вона поведе тебе до благополуччя.

💧 Цілюща вода:
Встань до сходу. Вмийся джерельною водою або з колодязя. Пий її. Сила цієї води – як благословення Роду і Землі. Вона пам’ятає ще перший подих Творення.

Федір, Архат, Даждьбог-Світлоносний

Цей день — не для метушні. Це день бачити, відчувати, пам’ятати.

Сонце говорить. Вода чує. Трава відповідає. А ти, Дух Світлий, — є в цьому Потоку.
Світ дивиться через твої очі.

Святкуй Сонцеворот – як повернення Себе до Себе.
І хай буде так.

Эль ☀️ Дар 🔥

У Києві показали документальну стрічку режисера Василя Київського «Без права на помилку», яка розповідає про мужність, професіоналізм і працю фахівців вибухотехнічної служби Національної поліції України. Її продюсерка Вікторія Кратінова заявила, що пишається цією роботою, кожною розказаною у фільмі історією, а також тим, що мала можливість долучитися до цього проєкту.

Стрічка розповідає про силу духу, любов до своєї справи та віру в майбутнє.
Фахівці розміновують пастки російських терористів, поля й дороги, дамби, мости, будинки, а також знешкоджують нерозірвані снаряди, авіабомби, дрони та ракети.

"Ця стрічка — насамперед про тих, для кого вибух — це не спецефект з фільму, для кого саперна справа — не сюжет із серіалу. Це щоденна, рутинна праця з порятунку людських життів. Вибухотехніки — це люди, які повинні дуже швидко й оперативно приймати правильні рішення", - заявив заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції Артем Шевчишин.

А начальник управління вибухотехнічної служби Нацполіції Володимир Хоменко додав, що у фільмі немає спеціально побудованих сцен: "Таким чином вдалося показати правду про життя людей, які щодня, усвідомлюючи ризики, йдуть на небезпеку. Особливо — ті, хто вже отримав поранення, хто підривався, але все одно повертається в поле й знову і знову доводить, що вони — найкращі".

Режисер фільму Василь Київський акцентував, що головне завдання стрічки — показати перемоги вибухотехнічної служби, а також вшанувати загиблих героїв.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

#ніч #місяць #зірки #хмари

#поезія
Я сильна, мій Боже, я знаю,
що маю нести хреста..
Здається у мріях літаю,
насправді — під серцем зима.
Живу, як усі, без правил:
грішу, виправдовуюсь, йду...
Не прагну овацій та слави,
хапаючи дні на льоту.
Я знаю, мій Боже, що крила,
даровані в спадок од Тебе
латала, чіпляла, губила,
шукаючи відповідь в неба.
І думала — все у цім світі
як треба, ніщо не минеш.
Любила волошки в житі,
і маки... О, маки...Авжеж...

Я сильна, мій Боже, я знаю,
хоч бракне, буває, сил.
Я вірю, що ще політаю
із крилами, чи без крил.
І знаю: за літом — осінь,
а десь на краю — зима.
Мені би набігатись босій
у маках... Та йде війна.
І літо — уже не літо,
кровить той червоний цвіт...
А нас би усім дожити
до завтра. Зникає рід...
Криваві обжинки править
чиясь демонічна рука,
хоч жінка дитятко бавить
і шиє свогò рушника...

Я сильна, мій Боже, я знаю,
се чаша моєї землі.
Ще мрію, пишу, зберігаю
насіння, аби навесні
засіяти квітами густо
всі грядки і всі горшки.
Аби не було лиш пустки,
опісля глухої зими.
І міряю часом крила,
зневіра — то тяжкий гріх.
Любов — є велика сила,
дай, Боже, аби для всіх...


Людмила Галінська

Баба Надя моя ще коли казала, що геть не вийде з мене путньої старої?:)
Й хоча б раз та моя баба колись збрехала?:)
Не було такого!

Зранку нагорталася стрічок нічних новин…
Вхопила пласкоріз та поперла у город…
Врівноважувати тонку душевну прапоршицьку организацію…

Дуже помічне, з розлюченністю пласкорізом ззззносити поодинокі бурʼяни!
Уявляючи на їх місці геть не рослини…

За ту годину, що я в городі була, тричі одягалася-роздягалася!
В пайті мені спекотно?
Стягну її з себе, починаю мерзнути?
Знов одягну, знов стягну?

Тричі бігала з городу в хату!
Бо дощ починався!

Вишню та іргу їла!
В промислових масштабах!:)
Ще й жимолостей трошки наскубла! Думала, що я їх вже всі зжерла!:)

Задовбалася!
Задовбалася бігати, як молода!

Підняла руку повище?
Різко, з зусиллям, опустила її до низу, та видихнула:
- Та до біса таке сапання!!!
Й пішла собі з того городу!!!

То й що?
Сонце світить!:)
Вітрюган дерева тіліпає!:)
Жодної краплини дощу не спостерігається!:)

Та й хай?:)
Ділянку ліворуч центральної городньої доріжки я пересапала?:)
А праворуч нещодавно я ж була з пласкорізом!
Достатньо на сьогодні!!!

Ви там як?
Цілі?

#поезія
Лю...

І на кожне моє: "люблю",
Я чекаю твого: "я теж".
Ніч вколисую говірку,
Скоро папороть зацвіте.
Та шукати не треба, бо
Все, що треба, ми вже знайшли.
Відкорковуй терпке вино,
Поговоримо. Ти мовчиш.
Але тиша на двох – тепло,
Таємницею огорта.
Напиши мені – хай в рядок
Ляжуть сумніви й почуття.
Можеш віршами, я зловлю.
Чи заявами — ось печать.
Чи за руку в безлюдності
Потримай. Серед всіх дзеркал
Оберу те, в якому світ
Розгорнувся красою див,
Де назустріч ідеш мені.
Де ти завжди мене любив,
Огортав заказковану,
Не питав, чи триматись меж.
І на кожне моє: "люблю",
Посміхався: "тебе я теж".

23.10.2024

Олеся Репа

🌝☀️ Завтра день літнього сонцестояння: найсвітліший день у році.

Цьогоріч літнє сонцестояння припадає на суботу, 21 червня, і настане о 05:41 за київським часом. Саме в цей момент Північна півкуля Землі отримає найбільшу інтенсивність сонячного освітлення — тривалість дня досягне максимуму, а ніч скоротиться до мінімуму.
Після 21 червня на північній півкулі починається
тропічне літо
— період найбільшої сонячної активності. Від цього моменту тривалість світлового дня поступово скорочуватиметься і дійде до мінімуму 21 грудня, коли настане зимове сонцестояння.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

Крісло №7

У великій установі, де рішення приймаються швидше, ніж людина встигає усвідомити, що вона взагалі думає, був один особливий кабінет. Там стояв стіл і 12 однакових крісел, пронумерованих від 1 до 12. Усі були шкіряні, з однаковим нахилом спинки — але з одним винятком: крісло №7.

У кріслі №7, як казали старожили, мислиться інакше. Ніхто не знав чому. Просто той, хто сідав туди — починав бачити речі інакше. Бухгалтер, який випадково сів туди на нараді, через 5 хвилин почав міркувати як філософ-екзистенціаліст і запитував, чи взагалі має сенс складати квартальний звіт.
Охоронець, який присів у крісло №7 під час обіду, раптом заявив, що контроль — це ілюзія, і нам слід більше довіряти хаосу.

Начальник відділу, дізнавшись про аномалію, наказав винести крісло. Але саме тоді, коли він у нього сів, щоби “перевірити цю дурню”, він раптово вирішив звільнити себе з посади і поїхати жити до Ісландії розводити коней.

Крісло повернули, але ніхто не мав права на нього сідати. Його огородили червоною стрічкою й підписали: “Не для використання. Небезпека зміни мислення.”

Минуло кілька років. На роботу прийняли нового аналітика — тишком-нишком, без досвіду, але з жагучим бажанням “змінити систему зсередини”. Він, нічого не знаючи, випадково сів у крісло №7.

Через три дні він запропонував перевернути структуру управління догори дриґом: щоб підлеглі голосували, які накази варто виконувати. Через тиждень запропонував замінити всі звіти на поетичні метафори. Через місяць він став гендиректором.

І тоді наказав усім — сісти куди хочуть. Хтось вибрав підвіконня, хтось — підлогу. А крісло №7 виніс на дах, і з того часу ним користувався лише голуб.

І знаєте, що дивно? Всі почали думати інакше. Бо зрозуміли: місце сидіння не просто визначає спосіб мислення — воно є мисленням.