#історія #постаті
Тарас Шевченко: Людина за межами іконостасу — від денді у білих панталонах до в’язня сумління.
Коли ми говоримо про 9 березня, традиційно згадуємо «пророка» та «батька нації». Але за нашаруваннями радянської та навіть сучасної патетики часто губиться жива людина — пристрасна, талановита, скептична і неймовірно стійка. Тарас Шевченко не народився з кобзою в руках; він вигризав своє право на особистість у системи, яка вважала його лише «майном».

1. Петербурзький період: Академія та «білі панталони»

Після викупу з кріпацтва у 1838 році Шевченко не одягнув одразу селянську свитку. Навпаки, він став зіркою петербурзького бомонду. Учень Карла Брюллова, улюбленець світських салонів, Тарас був справжнім денді: він купував дорогий одяг (легендарні білі панталони та гумове пальто-макінтош, що було піком тогочасної моди), відвідував театри та оперу. Його талант художника цінували на рівні з провідними майстрами Імператорської академії мистецтв. Це був період інтелектуального вибуху, коли колишній «козачок» Енгельгардта став рівним серед найкращих умів епохи.

2. Кирило-Мефодіївське братство: Перехід у політичне поле

Поворотним моментом стала подорож Україною у 1843-1845 роках. Те, що він побачив — руїну, кріпацтво та нищення козацьких вольностей, — змінило його назавжди. Шевченко приєднується до Кирило-Мефодіївського братства. Поки інші учасники дискутували про слов’янську федерацію, Тарас писав «Сон» та «Кавказ» — тексти, які били прямо в обличчя імперській системі. Його сатира на царя миколу І та царицю була настільки гострою, що монарх сприйняв це як особисту образу. Як наслідок — арешт 1847 року та сумнозвісний вирок.

3. Десять років без права малювати: Випробування пустелею

Заслання в Оренбург, Орську фортецю та пізніше в Новопетровське укріплення було спробою інтелектуального вбивства. Резолюція «під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати» була витонченим катуванням для митця. Але саме тут проявився його неймовірний характер. Шевченко малював потайки, ховаючи свої «захалявні книжечки», займався науковими експедиціями (як-от Аральська описова експедиція), де проявив себе як фаховий топограф та дослідник природи. Він не просто виживав — він продовжував творити, попри щоденну муштру та приниження.

4. Скепсис та релігійність: Складні стосунки з Богом

У текстах Шевченка ми бачимо глибокий філософський конфлікт. Він не був «атеїстом», як хотіла показати радянська пропаганда, але й не був смиренним прихожанином. Його звернення до Бога часто звучать як докір за несправедливість, що панує на землі («А до того — я не знаю Бога»). Це була позиція людини, яка шукає вищої правди, але відмовляється миритися з релігією як інструментом поневолення. Такий рівень критичного мислення робить його ближчим до сучасних екзистенціалістів, ніж до середньовічних поетів.

5. Повернення та мрія про «хату над Дніпром»

Останні роки після звільнення (1857) були фізично важкими, але творчо насиченими. Шевченко став першим в імперії, хто отримав звання академіка гравюри — це був тріумф професіоналізму над обставинами. Він мріяв одружитися, купити ділянку землі в Україні та спокійно працювати. Але імперія не дала йому цього шансу: постійний нагляд, заборона жити в Україні та підірване здоров’я призвели до передчасної смерті у 47 років.

Тарас Шевченко залишив нам не просто збірку віршів. Він залишив методологію опору: через освіту, через мистецтво, через гостре слово і, головне, через відмову визнавати себе рабом — чи то поміщика, чи то царя, чи то обставин.

#дати #свята
Більше ніж інстинкт: Чому ми ділимо дім із «хвостиками»?
20 лютого світ відзначає День «Покохай свого домашнього улюбленця». На перший погляд, це свято здається легковажним на фоні великої історії, проте антропологи та психологи твердять: одомашнення тварин стало одним із найважливіших поворотів у розвитку людства. Це був перехід від виключного виживання до емпатії та взаємодопомоги.

Тисячоліттями собаки охороняли наші стоянки, а коти рятували запаси зерна від гризунів. Але сьогодні їхня роль кардинально змінилася. Урбанізація та цифрова ізоляція перетворили тварин на «терапевтів душі». Науково доведено, що проста присутність кота чи собаки в домі знижує рівень кортизолу та допомагає боротися з депресією. Для багатьох самотніх людей чи ветеранів із ПТСР домашній улюбленець стає єдиним містком до емоційної стабільності.

В Україні культура ставлення до тварин переживає справжню еволюцію, навіть під час великої війни. Кадри військових, які рятують кошенят із окопів, або волонтерів, що під обстрілами вивозять притулки, стали символом нашої людяності. Це чіткий маркер цивілізаційного вибору: ми цінуємо кожне життя, на відміну від тих, хто прийшов руйнувати. Ми розуміємо, що відповідальність за слабшу істоту — це і є ознака сили.

Цей день — чудова нагода згадати, що «любов» у контексті тварин — це не лише смаколик, а й вчасний візит до ветеринара, безпечний простір та терпіння до розірваних капців. Адже вони віддають нам свій час повністю, не вимагаючи натомість нічого, крім нашої присутності.

ТАТУСІВ УЛЮБЛЕНЕЦЬ

Неможливо давати знищувати мотивацію добровольців , неприпустимо знищувати мотивацію інтернаціонального легіону!!!!! Прошу максимального поширення.

Описана нижче ситуація вже є критичною в багатьох аспектах.

Як ви вже знаєте, Головком Сирський вирішив розформувати Іноземні Легіони, а бійців відправити в штурмові війська.

Особливо ви чули історію 2-го Іноземного Легіону. Бо там бійці не побоялися публічно говорити.

Настав час мені її доповнити.

1. Іноземні Легіони є унікальним явищем для наших Збройних Сил, і були створені в 2022 році.

Добровольці з різних країн приходили воювати на певні умови. Однією з головних умов була автономність - бо до 2022 року іноземці бачили, що наша армія хоч і змінюється, але совку в ній дуже багато. Ну і знати, що тебе з Легіону нікуди не подінуть - додавало впевненості. Тепер це все перетворюється на гарбуза.

2. У 2025 році, ще навесні прозвучали перші ідеї розформувати Легіони, а бійців кинути в штурмові бати (на той час).

Пізніше було створено Управління штурмових військ ЗСУ, яке очолив улюбленець Сирського - Валентин Манько.

Під нього не тільки створили окрему структуру, яка вже мало кому підпорядковується (окрім особисто Сирського), а ще й видозмінили мобілізацію - пріоритетно комплектувалися частини штурмових військ.

Восени Сирський вже твердо вирішив розформувати Іноземні Легіони.

Подавалося це під соусом "зміцнення керованості на полі бою".

Але ж тут все банальніше - Сирському дуже не подобаються люди, які мають відмінну думку від його особистої.

Коли це не одна людина, а ціла структура - то Сирський першочергово зосередився на демонтажі Іноземних Легіонів.

Результат - до 31.12.2025 всі Легіони розформують, а бійців, офіцерів та все майно перекинуть у визначені штурмові батальйони та/або полки.

Це була передісторія. Тепер до практики.

3. Станом на зараз, половина особлвого складу 2-го іноземного Легіону знаходиться на Вовчанському напрямку.

Іншу половину - примусово вивели в ППД одного зі штурмових батів.

Результат - справи на вовчанському напрямку погіршилися, а 2-й іноземний Легіон несе втрати. До того не було таких втрат.

4. Іноземці ВЖЕ масово (!) розривають контракти та повертаються додому.

Причина - вони не бажають продовжувати службу і будь-якому підрозділі, окрім свого Легіону.

5. Всі Легіони - чи не єдині підрозділи, які могли приймати іноземців-добровольців.

Тепер потік іноземців зупиниться (або в багато разів зменшиться), що вплине на нашу обороноздатність та імідж нашого війська закордоном.

6. 2-й Легіон використовував унікальну тактику ведення війни, яка була затверджена генералом Драпатим та яка показала свою ефективність.

Тепер розумієте? Сирський дуже не любить Драпатого. Зате обожнює Манька.

7. Відношення до бійців у 2-му Легіоні було людським.

Тепер та частина бійців, яких вивели на ППД штурмового бату каже, що до них відносяться, як до рабів.

8. Бойових офіцерів Легіону, які знаходяться на передовій, змушують займатися формальною паперовою роботою та проводити формальні інвентаризації майна на мільйони доларів.

А ви, я думаю, здогадуєтеся, який це великий обсяг роботи. Це фактично паралізує роботу штабу та офіцерів. І вони не воюють, а описують тонни папірців.

9. Бійці та командування батальйону вже зверталися до МО, але звідти жодної відповіді не було.

При цьому, оборонни комітет ВР назвав рішення Сирського недолугим.

***

Нам з вами, любі друзі, потрібно підняти на вуха всю країну, щоб Сирському не дозволили довести цю справу до кінця.

Пане Президенте, вам, як Верховному Головнокомандувачу, настав час особисто втрутитися та припинити свалілля дуету Сирського-Манька.

Ми не можемо собі дозволити за чиєюсь особистою "хотєлкою" втратити тисячі іноземних добровольців.

Ще не все остаточно зроблено, а тому досі є шанс врятувати те, що будувалося майже 4 роки.

4 роки важкої роботи ціною життя та здоровʼя не можуть бути перекреслені одним розчерком пера Головкома, який має особистий "зуб"

Валентин Мірошников .

#історія #події
Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим.
Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку.

Улюбленець пап і творець простору

Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію.

Головні шедеври, які треба побачити:
Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму.
Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури.
Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко.
Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата.

Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело».

"Кота не бери, тут видадуть", - жартують в армії.
Котики стали невід’ємною частиною життя підрозділів 116-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.
Вони не лише дарують тепло й відчуття дому своїм муркотінням, а й допомагають боротися з гризунами, виконуючи своє природне «завдання».
Фактично, у кожному підрозділі є хоча б один пухнастий улюбленець.
Їхня присутність знімає стрес, додає відчуття турботи і та підтримує бойовий дух.

ОСЬ ТАКИЙ ДОМАШНІЙ УЛЮБЛЕНЕЦЬ

ДОМАШНІЙ УЛЮБЛЕНЕЦЬ

УЛЮБЛЕНЕЦЬ РІВНЕНЩИНИ. Принц Борис Поліський власною персоною

Катай за Динамо
#Legend Цього дня народився Славетний гравець Динамо Київ 60-х років Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ.
Потрапивши в Динамо 19-річним юнаком Віктор Петрович відіграв у складі біло-синіх майже 12 років.
Чемпіон срср : 1961, 66, 67, 68.
Володар Кубка срср : 1964, 66.
Заслужений майстер спорту.
Усього за біло-синіх провів 334 матчі та забив 79 голів. ⚽️
Улюбленець динамівських уболівальників "Серебро" славився технікою виконання штрафних ударів. М'яч після його пострілу оминав «стінку», різко змінював висоту, і опинявся саме в «дев'ятці» воріт суперника. "Дуга Серебряникова!"
Відпрацьовував свій удар Віктор Петрович на тренуваннях до знемоги, щоб потім неодноразово радувати забитими м'ячами киян, найкрасивіші з яких шанувальники зі стажем пам'ятають досі. Відсоток влучання в площину воріт був дуже високим, понад 75%.
Віктор Серебряников – своєрідний рекордсмен українського футболу на сьогоднішній день. Він брав участь у фінальних стадіях трьох Чемпіонатів Світу: Чилі в 1962 р., Англії в 1966 р. та Мексиці в 1970 р.
Легендарний півзахисник Команди Віктора Маслова. ⚪️
ПАМ'ЯТАЄМО...
#футбол_football #Український_футбол #україна #ukraine #Brovarysport #Brovary_sport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport