❗️У найближчі два дні Росія може задіяти борти ТУ під час масованого удару - до застосування готові 24 ракети типу Х-101/Х-55, - монітори

Саме ці ракети найчастіше влучали по житлових будинках в Україні - як через пряме наведення на об’єкти в містах, так і через відхилення.
Відомо про споряджені борти: два Ту-95МС і один Ту-160. Ймовірний сценарій - як і минулого разу: вхід ракет із північного та південного напрямків.
Пріоритетні цілі масованого комбінованого удару - Київ і область, а також Полтавщина.
Інтереси ворога незмінні: основний фокус - об’єкти енергетичної інфраструктури. Йдеться про Фастів, Трипілля, Бурштин, Ладижин, Вишгород, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Кременчук, Наливайківку, Вороновицю та Конотоп.
Також не виключаємо ударів по об’єктах водопостачання - зробіть запас води щонайменше 3–5 літрів на людину на добу мінімум на 2–3 дні.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Спочатку наш предок, щоб утамувати голод, викопував коріння диких рослин. Поступово почав саджати й доглядати найбільш корисні й поживні культури. Праукраїна - це батьківщина землеробів-рільників. Праця на хлібній ниві зумовила осідлий спосіб життя оріїв-орачів, усвідомлення ними того, що вони краяни - мешканці певної, визначеної в просторі та часі, території, краю-країни. Сталося це в V-III тисячолітті до н. е., у добу так званої трипільської культури (назва походить від с. Трипілля на Київщині) - колиски українства. Трипільські орії густо заселяли дніпровські береги, мешкали у великих поселеннях і мали досить насичену й барвисту культуру - одну з первісних, а можливо, і найстародавнішу на Землі. Потім були довгі темні віки кочового розладу, занепаду. Але зв'язок не перервався. Нащадки оріїв-расенів, і ті, що залишилися на берегах Дніпра-Славути, і ті, що з різних причин їх покинули, а потім знову повернулися до свого краю-країни, змішувалися з кочівними скотарськими племенами й продовжували будувати храм землеробської життєстверджувальної української культури.

З відривного календаря "Криниченька" за 19 лютого.
----------

НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Спочатку наш предок, щоб утамувати голод, викопував коріння диких рослин. Поступово почав саджати й доглядати найбільш корисні й поживні культури. Праукраїна - це батьківщина землеробів-рільників. Праця на хлібній ниві зумовила осідлий спосіб життя оріїв-орачів, усвідомлення ними того, що вони краяни - мешканці певної, визначеної в просторі та часі, території, краю-країни. Сталося це в V-III тисячолітті до н. е., у добу так званої трипільської культури (назва походить від с. Трипілля на Київщині) - колиски українства. Трипільські орії густо заселяли дніпровські береги, мешкали у великих поселеннях і мали досить насичену й барвисту культуру - одну з первісних, а можливо, і найстародавнішу на Землі. Потім були довгі темні віки кочового розладу, занепаду. Але зв'язок не перервався. Нащадки оріїв-расенів, і ті, що залишилися на берегах Дніпра-Славути, і ті, що з різних причин їх покинули, а потім знову повернулися до свого краю-країни, змішувалися з кочівними скотарськими племенами й продовжували будувати храм землеробської життєстверджувальної української культури.

З відривного календаря "Криниченька" за 19 лютого.
----------

Увага "Очікується масована комбінована шахедно-ракетна атака.
Основні цілі атаки
м. Київ, м. Біла церква, Вишгород, Трипілля, Бровари, Бориспіль.
Може бути задіяно
БПЛА 400-800
Калібр - до 20
Кинджал - до 11
Балістика - до 25
Іскандер К - до 20
Х101 (малоймовірно через погодні умови) до 84 штук"
Останні два дні йде дорозвідка об'єктів(гес,тец,пс) які функціонують і відновлюються, по маршруту(Вишгород, Оболонь,Поділ,Печерськ,Видубичі,Бортничі,рембаза,дврз,Биківня,Погреби,Хотянівка,Нижча Дубечня). У зв'язку з цим нагадую про своєчасне реагування на сигнали повітряної тривоги, оповіщення особового складу, непокидання укриттів до відбою повітряної тривоги, вжиття всіх необхідних заходів по збереженню життя та здоров'я особового складу і ОВТ.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія
Заклик до Роду. Стою ногами босими на землі, І підключаюся до світла зорі,
Стою на рідній землі непорушно,
І кличу предків роду відчайдушно!

Від рідної землі отримую силу,
Під'єднуюсь до сонця, нашого світила !
Всіх предків, що тут жили та ходили,
Благаємо, щоб землю рідну захистили!

Я на своїй землі стою під синім небом,
Зву дух свого роду, що витає степом,
Всіх, хто трави цілющі у лісах збирав,
Тих, хто пшеницю сіяв і хліб випікав!

Ждем помочі від роду, з яким в нас єдиний код,
Тих, хто з часів Трипілля існував вже як народ !
Всіх Предків закликаю: родові вогні запаліть,
Загарбників, які прийшли з війною спопеліть!

Жанна Франчук.

Чим більше слухаєш румунську, тим сильніше ловиш себе на думці: це ж майже українська! І справа не тільки в настрої чи звучанні — корені слів насправді дуже близькі.

Румунська мова формально належить до романської сім’ї (латина і компанія), але душа її набагато ближча до нас, ніж до італійців чи іспанців. І це видно на кожному кроці:

sluji — служити
iubi — любити
răsplăti — відплатити
postiți — постити
izbăvești — визволити, позбавити
dă — дай

Вони звучать майже як українські, правда? Це вже не просто випадковість — це жива пам'ять спільного кореня, який проріс через століття.

Румунська — це мова на перехресті світів: латинський стовбур на слов'янському ґрунті. І наші предки, які ділили поля, обряди і саме життя у часи Трипілля–Кукутень, залишили свій слід глибше, ніж будь-які імперії чи мови завойовників.

Тож коли чуєте румунське iubi — це не чужа романтика. Це те саме наше українське любити, що проросло через тисячі літ у своїй м’якій і теплінній версії.

Мови пам’ятають більше, ніж підручники. Іноді треба просто слухати серцем. #Трипілля #румунська #лінгвістика

А чи знали ви, що сама комора — це теж артефакт нашої спільної спадщини?

У румунській мові comoară означає... скарб! Так-так, скарб, дорогоцінність. А комора — це місце, де цей скарб зберігають.

І в українській — те саме: комора — це сховище найціннішого. Ніби мова сама зберегла давнє відчуття: усе, що вирощено працею на землі, усе, що дарує життя, — це справжній скарб.

І знову перед нами виринає давня нитка — Трипілля–Кукутень. Спільні хати, спільні поля, спільні комори. І навіть після тисячоліть мова тримає це тепло, цю пам'ять у простих словах.

Отакі скарби мови: вони заховані не під землею, а просто у щоденних словах, у кожному нашому дотику до землі й традиції.

Наступного разу, заходячи до комори, згадайте: ви входите не просто у сарай, а в маленький храм прадавнього скарбу. #Трипілля #румунська #лінгвістика

Почався городній сезон — час, коли в руках з’являються сапки, а в повітрі чути знайомий ритм сапання. З дитинства ми знаємо ці слова, але чи задумувались ви, звідки "сапати"?

Виявляється, сапати — це не просто "українське". Це мовний слід спільного кореня, що тягнеться ще з часів, коли українці й румуни жили на одному культурному полі. Буквально! У румунській мові a săpa означає — копати. А в нас? Сапка, сапання, сапати — все те саме, тільки з українським акцентом.

І тут відкривається цілий пласт історії. Бо наші землі — це Трипілля–Кукутень, найдавніша хліборобська цивілізація Європи. Люди з однаковими жестами копали землю, садили, згрібали бур’яни — і, можливо, вже тоді казали щось на кшталт "сапати". Спільні поля — спільні слова.

Тож наступного разу, коли візьмете до рук сапку — згадайте, що це не просто інструмент. Це артефакт цивілізації, якій понад 6 тисяч років. А кожен рух — як шепіт предків із родючого чорнозему: "Сапай — і пам’ятай". #Трипілля #румунська #лінгвістика