Петро Порошенко: Вибори в Україні зараз — це вбивство єдності. Це завжди суперництво, яке суперечить єдності. Про це знає будь-яка демократія. Так відповів на запитання про необхідність виборів від наших французьких друзів. Хто ж переможе на цих виборах? Порошенко? Зеленський? Сумніваюся. У них переможе одна людина — путін. У нього вже є вибудувана кампанія з дезінформації та п’ята колона. Він скористається цим моментом, тому ми не маємо цього допустити. Наше завдання зараз — виграти війну. І коли ви запитуєте: «Що ви думаєте про вибори? Чи плануєте балотуватися?» Відповідаю. Я мрію про перемогу на виборах. На виборах, коли я стану кандидатом у депутати Європарламенту від України, коли Україна буде членом Європейського Союзу. Про інші вибори поговоримо в майбутньому.

Влада готується до виборів і планує усунути Петра Порошенка з політичного процесу через активізацію так званої «вугільної справи» – про це заявив адвокат Ілля Новіков. Він наголосив, що незаконні санкції – це один з інструментів блокування політичної діяльності лідера «Європейської Солідарності». «Зеленський, підписуючи санкції 12 лютого, фактично оголосив про початок передвиборчої кампанії. Він забезпечує, щоб Порошенко не міг брати участь у виборах, був прив’язаний до судів, а його активи – заморожені та конфісковані. Так влада створює комфортні умови для переобрання Зеленського», – зазначив Новіков. 🔹 Друга серія виборчої кампанії відбулася у Печерському суді. Суддя почав оголошувати рішення о 16:09, а відео ДБР про «перемогу» записане ще о 15:02. ДБР навіть не могло знати, що суд призначить строк ознайомлення з матеріалами справи до 15 квітня, адже у своєму клопотанні вони просили 31 березня. Адвокат Ігор Головань додав: «Тут навіть не про вибори, а про те, щоб будь-якою ціною утримати владу, методами, характерними для держави-агресора». Він наголосив, що слідство та прокурори відверто маніпулюють процесом, шукаючи «правильних» суддів. ❗ Порошенка намагаються усунути і в парламенті: 30 січня Регламентний комітет ВР рекомендував відсторонити його від засідань на півроку голосами «Слуг народу» та колишньої ОПЗЖ. 📌 Також влада блокує закордонні поїздки Порошенка, щоб він не міг вести переговори із західними партнерами. 📌 12 лютого РНБО запровадила антиконституційні санкції, які Зеленський ввів у дію своїм указом. Документи на офіційних ресурсах підмінили через помилки, фактично сфальсифікувавши їх. ⛔ Санкції можуть призвести до передачі активів Порошенка в управління АРМА, що унеможливить масштабну допомогу ЗСУ. ‼️ З початку війни Порошенко передав на потреби армії 7 млрд грн власних коштів – на дрони, РЕБ та іншу техніку. #Порошенко #ПолітичніРепресії #ДБР #Зеленський #Вибори #ЄвропейськаСолідарність #ЗСУ #Демократія #ЄвропейськаСолідарністьДніпропетровщина

#треш Трамп запустив нескінченний lo-fi стрім на каналі Білого дому — сидить собі, виписує обіцянки під чіллову музичку. І все це під джазовий саксофон та шум дощу. Американська демократія, ти там тримайся. 🙈 https://youtu.be/OLhwIQUE0DU

28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН). Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений. У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності. Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині. На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів. 28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця. У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова. Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939). На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність. 30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.

За про УКРАЇНСЬКУ ПОЗИЦІЮ І ЗА ПРАВДУ ...В екстремісти .Демократія світогляду - боягузів! ТЕБЕ і ТВІЙ НАРОД ЗНИЩУЮТЬ .....А ти буть толерантним , латентним терпілою.Ні в якому разі не розповідай про це...Бо це не комфортна та неприйнятна тема.Ліпше бреши, будь як всі ...І смійся "американською🥳🥴 крейзі посмішкою" ....МОВЧАТИ !(це наказує мені пейсбук).....МОВЧАТИ! ✍️23.05.2025

#поезія Глибока ніч стояла над нами, і зорі світили нам із піднебесся. І ось саме цієї глибокої ночі ми вибирались із бундесу. І коли така ніч і нікого навколо, і по радіо всі говорять лише польською мовою, на крайняк — німецькою, завжди згадуєш усіх рідних і близьких. Ось і я згадував собі, згадував, і не міг згадати. Як же так, думав, все життя – як оце польське радіо: жодної тобі поваги до православних, демократія, думав я, їбав я таку демократію. Що приховувала ця ніч? З чого все почалось? Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою, нормальний курс, гарантія на пів року з правом продовження. І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню, готель, в якому вона працювала, і я шепотів їй – Натаха, твоє серце зараз у моїх руках, я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче, і вона сміялась, відводячи очі – придурок, ну це ж не серце, це силікон, відпусти його, це зовсім не серце, серце у мене тверде і холодне, таке як хокейні шайби. І ось ми разом вибирались із бундесу, з її документами і моїми боргами, наче Марія і Йосип на двох віслюках, купуючи на заправках лише найнеобхідніше – консерви і презервативи. Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли, і радіо глохло від утоми, я почав засинати, підіймаючись у піднебесся. І тоді на трасі з’явився мотель. Вона його помітила першою. Першою вона до нього і увійшла. Натаха, просив я її, тільки не радіо, лише пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону, вимкни на хуй це радіо «Марія», що ти хочеш почути? Які новини можуть бути у католиків? В них немає новин з часу останнього хрестового походу. Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістаючи свої пилки і ножиці, дай йому відпочити. За дві години, прокинувшись, витягнув її з душу і переніс до машини. Ну, думаю, справді – не ховати ж її до багажника, тупо якось: кохану жінку совати в багажник, хай уже сидить поруч зі мною, доїду до Мостиська – поховаю по-людськи. І вже на самому кордоні, не знаю, що зі мною трапилось, ранок був холодний і свіжий, і я на якусь мить відійшов собі відлити. І саме тоді вони й випасли наш мерседес – троє берлінських знайомих, котрі йшли по сліду, винюхували нас серед темних доріг, тепер стояли біля машини і говорили – тихо, говорили один до одного, тьолка спить, він десь поруч, тихо, не розбудіть тьолку, не розбудіть тьолку. Що такий смурний, братішка, — запитав український таксист, вже на виїзді з Мостиська, — що за діла? А що я міг йому сказати? Я ніби пілот Люфтваффе, так ніби юнкерс мій підбили а сам я встиг вистрибнути. Мені б тішитись, а я стою посеред лісу, і лише повторюю: блядь, ну звідки тут стільки білоруських партизанів? Ну що, далі водій почав співати, ясна річ — бандитські пісні, такі поморочені, що їх жодними словами не перекажеш, але приблизно таке: не плач, моє серце, не плач, не муч душу свою картонну, ми ще зустрінемось з того боку кордону. з того боку життя, з того боку державної митниці. ми ще побачимось де-небудь в районі Вінниці. я люблю цю країну навіть без кокаїну, небо це березневе, без тебе, серце, без тебе. кину все, що виніс, перепродам свій бізнес, вийду на берег Дунаю, там і сконаю. Сергій Жадан. Відео — Олександр Швець, Zoo Cinema, 2024 https://youtu.be/hKnsu5d2B0o

В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist. Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання. Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають" Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.

Ага! Готові дізнатись дещо круте про справжніх піратів? Це я, Монкі Д. Луффі, і сьогодні я розповім вам кілька фактів, які змінять ваше уявлення про піратське життя. 🏴‍☠️ Ну що, вирушаймо до пригод! 1. Піратський Кодекс не був міфом 📜 Так, пірати мали свій "Кодекс честі"! Кожен корабель мав власні правила, і всі члени команди їх дотримувалися. Наприклад, кодекс включав такі речі, як розподіл здобичі та справедливість у покаранні. І якщо хтось порушував правила, навіть капітан, то за це жорстко карали. Так що не таке вже це було хаотичне життя, як може здаватися! 2. Пов’язка на око – це не просто прикраса 🏴‍☠️ Багато піратів носили пов’язки не тому, що їм бракувало ока. Існує версія, що так вони швидко звикали до темряви під палубою: одне око було пристосоване до світла, а друге – до темряви. Ось так і підлаштовувались до постійного життя на кораблі! 🦜 3. Жінки-пірати існували! 👩‍✈️ Хто сказав, що піратство — це лише для хлопців? Деякі з найвідоміших піратів були жінками, як-от Енн Бонні та Мері Рід. Вони билися на рівні з чоловіками та були настільки ж нещадними! Так що стережіться жінки-пірата. 4. "Йо-хо-хо" і ром – це не просто вигадка 🥃 Пірати дійсно любили ром! Оскільки прісна вода швидко псувалася, а ром залишався свіжим і міг зберігатися довше, його часто використовували як питво в довгих подорожах. А отже, "пляшка рому" в кожній пісні — зовсім не вигадка! 5. Пірати дуже любили золото, але ще більше – практичні речі 💍🔧 Так, золото — це круто, але пірати також захоплювалися практичними речами, як-от ліки, інструменти та навіть тканини. Адже що може бути ціннішим, ніж здоров’я та зручне облаштування на кораблі? 🛠️ 6. Чорний прапор – це сигнал для страху ☠️ Коли пірати підіймали чорний прапор із черепом і кістками, це був попереджувальний сигнал для інших кораблів. Капітани знали: краще здатися і не боротися, щоб не потрапити у ще гіршу ситуацію. Якщо ж на горизонті з’являвся червоний прапор – це означало, що пощади не буде! Так що вибір був невеликий… 7. Піратські капітани обиралися командою ⚓ Капітан на піратському кораблі був, по суті, обраним лідером. Усі пірати голосували за того, кого вважали найкращим керівником. Але якщо капітан не виправдовував очікувань — його могли замінити! Так от, демократія існувала і на борту. 8. Піратські острови дійсно існували 🏝️ Існували острови, де пірати збиралися для відпочинку, обміну здобиччю та поповнення запасів. Одним з таких був острів Тортуга в Карибському морі. Це було справжнє піратське місто, де не діяли закони та панувала свобода, хоч і з приміткою "для своїх". 9. "Скарби" не завжди були зариті 🏴‍☠️🪙 О, ті легенди про скарби на островах! Насправді, пірати рідко заривали свою здобич, адже швидше хотіли витратити її на ринку або обміняти на необхідні ресурси. Скарби в піратському стилі — це більше вигадка книжок і фільмів, але погодьтесь, крута вигадка! 🌴 10. Пірати дуже цінували медицину 💉 Пірати часто наражались на небезпеку та потребували лікарської допомоги. У команді завжди був "костоправ", тобто медик, який вмів зшивати рани, вправляти кістки та навіть робити ампутації. Першочерговим завданням костоправа було зберегти якомога більше членів екіпажу здоровими та здатними боротися! Ось такі вони, справжні пірати! 🏴‍☠️ Життя на морі було нелегким, але завжди насиченим пригодами. Сподіваюся, вам було цікаво! Ну а тепер, якщо ви хочете стати піратом, шукайте свій корабель і вперед до пригод! 🌊 Завжди вільний і хоробрий, Монкі Д. Луффі #fan_art #супер_порада #супер_факт

Найбільше, що дивує зараз в американській політиці - це мовчання демократів. Відчуття, що вони зникли, сховалися, пересиджують. А може, дали Трампу і його адміністрації традиційні «сто днів» і потім повернуться до опозиційної риторики. Очевидно, зараз демократи зіштовхнулися з проблемою лідерства і шукають нові обличчя і нові меседжі для виборця після програшної кампанії. Але мовчання по ключовим темам, зокрема, щодо цінностей, на яких сформована американська демократія і необхідності збереження трансатлантичної єдності та підтримки України як складової американського лідерства - відверто дивує. Дозволю собі українські паралелі. В нас всі ці 6 років до опозиції традиційно вимоги були вищі, ніж до влади. Від Європейська Солідарність вимагали бути конструктивними, але зупиняти, допомагати, але критикувати, пропонувати альтернативу, але підтримувати:) І треба віддати належне, ми ніколи не мовчали і багато чого зупиняли. Важко уявити собі, що було б з нинішньою ВР, якби не «ЄС». Ну, а щодо США, то попри все, ми залежимо від нашого партнерства. В першу чергу від військової допомоги. Ми залежимо від двопартійної підтримки, тому маємо працювати з республіканцями і демократами, докласти всіх зусиль для її відновлення. Нашу політику мають визначати інтереси ЗСУ, бо вони- головний гарант нашого суверенітету і незалежності. Останні події тільки підтвердили цю аксіому.

В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist. Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання. Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають" Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.