Українська
English
#поезія
Я нині, пане, ваша полонянка,
служниця, що так віддано живе
заради вас од вечора до ранку
і вірить, що без вас усе пусте...
Я ваша доля, кара й нагорода,
я — відчай на межі пустих доріг.
Я ваша зачарована свобода
і амулет на щастя — оберіг...
Я та, заради кого варто вмерти
і перейти до краю всі шляхи.
Я стріну вас в раю, опісля смерті,
аби не заблукали лише ви...
Я, пане, вас давним давно обрала,
у міжсезонні фатумних світів.
Не знали ви? Я сто життів чекала,
аби знайти вогонь поміж вогнів...
А нині ми минулись серед вулиць,
межи людей, у голосній юрбі.
І ви, немов згадавши, обернулись
і ясний усміх кинули мені...
Я знала, що се станеться напевно,
наворожились ви мені у снах,
по зорях і по лініях таємних,
що доля малювала на руках.
Я нині, пане ваша полонянка,
і хай там що, неволя ця п'янка.
Я ваша найсвятіша забаганка...
Тримайте міцно. Ось, моя рука...
Людмила Галінська
Я нині, пане, ваша полонянка,
служниця, що так віддано живе
заради вас од вечора до ранку
і вірить, що без вас усе пусте...
Я ваша доля, кара й нагорода,
я — відчай на межі пустих доріг.
Я ваша зачарована свобода
і амулет на щастя — оберіг...
Я та, заради кого варто вмерти
і перейти до краю всі шляхи.
Я стріну вас в раю, опісля смерті,
аби не заблукали лише ви...
Я, пане, вас давним давно обрала,
у міжсезонні фатумних світів.
Не знали ви? Я сто життів чекала,
аби знайти вогонь поміж вогнів...
А нині ми минулись серед вулиць,
межи людей, у голосній юрбі.
І ви, немов згадавши, обернулись
і ясний усміх кинули мені...
Я знала, що се станеться напевно,
наворожились ви мені у снах,
по зорях і по лініях таємних,
що доля малювала на руках.
Я нині, пане ваша полонянка,
і хай там що, неволя ця п'янка.
Я ваша найсвятіша забаганка...
Тримайте міцно. Ось, моя рука...
Людмила Галінська
#поезія
Я нині, пане, ваша полонянка,
служниця, що так віддано живе
заради вас од вечора до ранку
і вірить, що без вас усе пусте...
Я ваша доля, кара й нагорода,
я — відчай на межі пустих доріг.
Я ваша зачарована свобода
і амулет на щастя — оберіг...
Я та, заради кого варто вмерти
і перейти до краю всі шляхи.
Я стріну вас в раю, опісля смерті,
аби не заблукали лише ви...
Я, пане, вас давним давно обрала,
у міжсезонні фатумних світів.
Не знали ви? Я сто життів чекала,
аби знайти вогонь поміж вогнів...
А нині ми минулись серед вулиць,
межи людей, у голосній юрбі.
І ви, немов згадавши, обернулись
і ясний усміх кинули мені...
Я знала, що се станеться напевно,
наворожились ви мені у снах,
по зорях і по лініях таємних,
що доля малювала на руках.
Я нині, пане ваша полонянка,
і хай там що, неволя ця п'янка.
Я ваша найсвятіша забаганка...
Тримайте міцно. Ось, моя рука...
Людмила Галінська
502переглядів
