“Афера. І нічого зайвого” Альона Рязанцева Видавництво Темпора Марта працює у відділенні банку, до якого вдерся грабіжник. Жінка проявила героїзм, але потрапила до рук злочинців. І тут-то і з’ясувалося, що за духом вона якраз ближче до грабіжників, ніж до працівників банку. У лігві бандитів Марта захоплено розповіла про свою мрію пограбувати Нацбанк і, так би мовити, пройшла співбесіду в банду. Це моя перша книга у жанрі кримінального роману і напрочуд вдале знайомство. Я не з перших сторінок прониклася персонажами через цю кримінальну складову, але з часом втягнулася. Тим паче що стиль мені дуже сподобався, і авторка постійно додавала якісь гачки, які чіпляли увагу і створювали відчуття, що в цій історії є ще якісь шари. А з другої половини книги додався страх, що не всі персонажі доживуть до фіналу чи переживуть його. А я на цей момент до героїв уже звикла і втрачати нікого не хотіла)) Окрім стилю, мені сподобалася сама Марта, а точніше, її почуття гумору, бо все іронічно-саркастичне - то моя зупиночка. Інколи вона, канєшна, така собі дніпровська Наташа Романова, але чом би й нє) І ще окрема подяка за любовну лінію, я такому завжди рада, хоча у цьому випадку, якщо чесно, вболівала за іншу команду)) Але мені не вистачило фіналу) У книзі багато цікавих ліній, і мені хотілося прям словами на папері прочитати, як там все порєшалося, як ці люди жили далі і як взагалі було насправді. #книжковий_відгук #Лана_читає

❗️У Запоріжжі ТЦК мобілізував батька-одинака прямо на блокпосту, залишивши його 7-річних дітей самих на узбіччі. Сестра чоловіка просила перенести вручення повістки, щоб він міг оформити документи та подбати про дітей. У ТЦК відповіли: «Хай іде воює. А дітей на два тижні в лікарню, а далі — в інтернат». #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

А якби в ЗСУ пішли, то нічого б не було б! Й лікування безкоштовне! 😁 ❗️ У курортному Буковелі масово фіксують випадки отруєнь серед туристів. Люди скаржаться на сильний пронос, блювоту, високу температуру та слабкість, – BBC Україна Відпочивальники зазначають, що лікування дуже складне та дороге: ін’єкції, аналізи, кілька крапельниць та таблетки можуть обійтися до 8 тисяч грн. Наразі Держпродспоживслужба планує перевірки закладів у Буковелі після численних скарг на отруєння. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.

🇺🇦12 жовтня 1917 року есмінець «Завидний» першим серед кораблів Чорноморського флоту підняв український прапор та відмовився його спускати. У ході Української революції 1917-1921 років, у травні 1917, Перший Всеукраїнський військовий з’їзд визнав необхідність повної українізації Чорноморського флоту. Тоді ж уперше було заявлено, що Чорноморський флот має стати частиною збройних сил України. Есмінець «Завидний» став першим кораблем, над яким ще в липні 1917 року піднімали синьо-жовтий прапор. 12 жовтня ж всі кораблі колишнього імператорського флоту на Чорному морі та його берегові частини підняли на один день українські національні прапори на честь українізації кораблів також і Балтійського флоту та сигналізували прапорами "Хай живе вільна Україна". В той же день по всіх газетах був опублікований маніфест команди есмінця.

Сьогодні, 17 жовтня, свій День народження відзначає тренер відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР, президент СК "Гладіатори", відомий боксерський рефері, ЗТУ Вадим Лавренець! Ми вітаємо його зі святом, зичимо богатирського здоров'я, успіхів у тренерські та суддівській діяльності і всього самого найкращого! #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🇬🇧 Видатний прорив, - Стармер привітав результати переговорів України та США Глава британського уряду заявив, що це важливий момент для миру в Україні й усім потрібно подвоїти зусилля, щоб досягти тривалого і безпечного миру якнайшвидше. "Росія також повинна погодитися на припинення вогню та закінчення бойових дій. Цієї суботи (15 березня) я скличу лідерів для обговорення наступних кроків. Ми готові допомогти покласти край цій війні у справедливий і постійний спосіб, який дозволить Україні насолоджуватися своєю свободою",- заявив політик. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

рф шпигувала за поставками зброї в Україну, зламавши 10 тис. камер у країнах НАТО, — The Guardian #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Про дефіцит води каже і нове рішення окупаційної влади обмежити користування водними об’єктами Бердянського району. Людям заборонили набирати воду, купатися, плавати на маломірних судах, водних мотоциклах, вивозити тварин на водопій тощо. Це стосується всіх водойм загального користування в районі: як річок, так і Азовського моря.