Останнім часом усе частіше ловлю себе на думці: як же опускаються руки, коли бачиш масштаби корупції у вищих ешелонах влади. Коли розумієш, що люди, які мають бути прикладом служіння державі, перетворюють це на бізнес. Коли замість відповідальності — цинізм, замість реформ — імітація, замість чесності — подвійні стандарти. Найбільше болить те, що подібні історії виринають не вперше й не вдруге. Кожне таке викриття — як холодний душ для суспільства, яке й так виснажене війною, стресом, постійною боротьбою за виживання. Ми втомилися бути терплячими, втомилися вірити, що «ось тепер точно щось зміниться». Бо зміни завжди наче поруч, але хтось «нагорі» постійно тягне країну назад. І все ж, попри це гірке усвідомлення, важливо пам’ятати: корупція живе там, де є мовчання. А сьогодні мовчання стало менше. Суспільство реагує гостро, жорстко, безкомпромісно. І це вже сила. Так, інколи руки опускаються. Але кожен новий скандал — це водночас і доказ того, що правда просочується назовні, а суспільний контроль стає сильнішим. І хоч шлях повільний і болючий, він усе ж веде до очищення. Бо Україна — це не ті, хто грабує. Україна — це ті, хто не здається. https://t.me/Ukraineaboveallelse

КОТЕ - ТРЕНЕР З БОКСУ

https://youtu.be/2OyFzdKFq-E?si=VKzmD95mbgYMm5_O

#цитати Не все важливе вимовляємо вголос ... Не завжди посмішка відображає те, що всередині ... Мудрість - це не завжди про досвід ... Рідні - це не завжди питання "крові" ... Відповідь - це не завжди про слово, це коли .. мовчать ... Погано - це не завжди ,коли ,,болить". Пізно - це не про час ,а про значимість ... "Втрата" - це не тільки про те, що втрачено ... Це і про "порятунок" ... Найкращий порадник - ваше серце... Слухайте його... І головне...... Душею не замерзайте.........

https://youtu.be/SL9lUB8mc4g?si=1Y9CAvDo7V-drkws

Сьогодні День народження Тараса Петриненка. "Мені казали: "Ти не вмієш жити, Життя прожив – нічого не нажив". Мені казали: "Треба послужити, Щоб і собі ти дещо заслужив". Мені казали поруч з ким стояти, Щоб вистоять собі життя легке. І радили яких пісень співати, І на каком, даруйте, язикє. Та є таке, що я не хочу вміти Й не вмітиму од роду і повік. А доведеться в безвість відлетіти, То й відлечу як чесний чоловік. Я не один, нас все іще багато. Ще тліємо, хоча й не горимо. Нам нікуди вже далі відступати Й несила наступати – стоїмо. Ми стоїмо, ми й досі на помості, Напівзабуті і напівживі. Ми стоїмо – в серцях немає злості. Ось тільки нерви – де там тятиві? Ми стоїмо чужі у власній хаті, Охаяні, обпльовані, німі. Ми стоїмо потужні і затяті, Пильнуєм світло в крижаній пітьмі. Затравлені, змордовані істоти, Жах небуття легенями п’ємо. Бо Україна дихатиме доти, Допоки ми за неї стоїмо". Тарас Петриненко

💔Момент, який розриває серце: Маленька дівчинка в чудовій сукні підходить до батька… героя Це реальність українських родин, які заплатили найвищу ціну... #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни