#книжковий_відгук #Лана_читає
“Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
Видавництво Богдан
Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.
Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.
Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.
Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
#книжковий_відгук #Лана_читає
“Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
Видавництво Богдан
Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.
Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.
Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.
Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
Українська
English
