#поезія
Маєш в цім дні трохи сонця, дитино.
Клаптик блакитний у вікнах скляних.
А попід плотом — коралі з калини,
в дивній оздобі листочків рудих...
Маєш у серці старі переспіви,
хустку барвисту й сорочку в квітки́ —
Чорну з червоним, як бабця веліли,
ту, яку в спадок носили жінки.
Маєш у серці любов сього краю,
пісню пташини й старі спориші.
Тішся, дитино! Ти маєш пів раю.
То українські скарби у душі.
Те, що не втяти. Те, що не вбити.
З крові прадавніх родів. Все твоє.
Вчися, дитино, любити й творити
І шанувати коріння своє.
Маєш в цім дні не так вже і мало—
сонце та небо і Божу любов.
Нині сумяття у світі настало,
ти не страшися. В тобі вільна кров.
Людмила Галінська
#поезія
Маєш в цім дні трохи сонця, дитино.
Клаптик блакитний у вікнах скляних.
А попід плотом — коралі з калини,
в дивній оздобі листочків рудих...
Маєш у серці старі переспіви,
хустку барвисту й сорочку в квітки́ —
Чорну з червоним, як бабця веліли,
ту, яку в спадок носили жінки.
Маєш у серці любов сього краю,
пісню пташини й старі спориші.
Тішся, дитино! Ти маєш пів раю.
То українські скарби у душі.
Те, що не втяти. Те, що не вбити.
З крові прадавніх родів. Все твоє.
Вчися, дитино, любити й творити
І шанувати коріння своє.
Маєш в цім дні не так вже і мало—
сонце та небо і Божу любов.
Нині сумяття у світі настало,
ти не страшися. В тобі вільна кров.
Людмила Галінська
Українська
English
