https://youtube.com/shorts/qR7j769roAc?si=UvwGIXF9LEEhGdSC

В селі Білгородка Бучанського району відбувся юнацький турнір з боксу памʼяті захисника України Маївки Владислава. В ному взяли участь і успішно виступили вихованці тренера відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР ЗТУ Вадима Лавренця. В їх активі - 5 "золотих" та 3 "срібні" нагороди Лавренець Артем - 1м.🥇 Соловей Єгор - 1м.🥇 Юдін Максим - 1м.🥇 Дзюба Іван - 1м.🥇 Петржик Павло - 1м.🥇 Сорока Ілля - 2м.🥈 Петржик Богдан - 2м.🥈 Баліцький Влад - 2м.🥈 Петржик Павло був визнаний кращим боксером турніру 🏆 Дякуємо Абдураіму Рискулову за запрошення та гостинність!🤝 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Галущенко пішов – схеми залишились? Рейдерське захоплення однієї з ключових компаній енергосектора та призначення соратника в.о. міністра оператором держпакетів обленерго, — ЗМІ. Після звільнення в.о. директора АТ «Українські розподільні мережі», яке підписала ексміністерка енергетики Світлана Гринчук, в.о. міністра Артем Некрасов без публічного оголошення призначив керівником компанії свого соратника Олександра Похилко. Повідомлень про це на сайті Міненерго не було, наглядова рада фактично погодила рішення без реакції. ЗМІ зазначають, що Некрасов і Похилко мають багаторічну спільну історію роботи. У 2000-х вони працювали в «Сумиобленерго». Згодом Похилко фігурував у кримінальній справі про розтрату майна, за якою у 2011 році визнав провину. Під час роботи Похилка в.о. гендиректора ДП «Зоря-Машпроект» Некрасов очолював юридичний напрям. Саме цей період, за даними НАБУ, пов’язують зі схемами виведення понад 1,3 млрд грн через офшорні компанії, обидва прізвища фігурують у матеріалах слідства. У медіа також згадують епізоди, які пов’язують із конфліктами навколо управління активами та ознаками рейдерського захоплення підприємств, зокрема у сфері енергетики та теплокомуненерго, що супроводжувалося зміною контролю, фінансовими втратами й зривом інвестпроєктів. Журналісти ставлять питання, чому саме цю кандидатуру обрали для управління оператором держпакетів обленерго і чому наглядова рада проігнорувала очевидний шлейф проблем у біографії нового керівника. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Я вже близько, бейба 👇 Трек можеш послухати тут 🦻 https://share.amuse.io/N-WRN4slDd5I А повне відо тут 👀 https://youtu.be/7TdGF3-35Iw?si=A_GQh8qlasVjupYb

https://www.youtube.com/live/IawXbTqY2Pg?si=G6G2X5f6BxalGW6r

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

https://youtu.be/Y3mMjv-5Gk4?si=NnmGok0g5-5XNrj1