На 53 році життя в боях на Купʼянському напрямку загинув колишній хокеїст та дитячий тренер Олександр Пойда #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 https://brovarysport.net.ua/?p=35195

🪖На Гуляйпільському напрямку наші захисники зупинили ворожу спробу просунутися вперед поблизу Новомиколаївки. На Оріхівському напрямку наші воїни відбили дві атаки ворога в районах населених пунктів Щербаки та Кам’янське. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Цей Листòпад надовго. Лиш вчора приблудився до мого порогу. Глипнув скоса. Сховав у комору жовте листя. Не стало нічого... Лиш гіляки в німому благанні ще просили у нього тепла. І метелик, напевно останній, заховався у кутику скла. Я стрічала. Авжеж, готувалась. Теплий чай і пиріг із грушòк. Як кокетка, з-під вій усміхалась, щебетала, як краща з пташок. Одяглась у сукенку з каймою, на зап'ястях -- парфум полинý. Пригощала. Цвіла, як весною... І на руки вмостилась йому. Подобрів. Навіть ледь усміхнувся. Заспокоїв вітри. Сьорбнув чаю. Скинув шарф і пальто, перевзувся. І, як кіт, засопів... Я не знаю як тепер його звідти спровадить. Він надовго, мабýть, примостився. Мені осінь казала, він -- зрадить. Ризикну. Не дарма ж приблудився...))) Людмила Галінська

⚡️ ЗБИТО/ПОДАВЛЕНО 67 ВОРОЖИХ БПЛА. У ніч на 02 листопада (з 19:00 01 листопада) противник атакував двома балістичними ракетами Іскандер-М із Брянської обл., 79 ударними БпЛА типу Shahed, Гербера і безпілотниками інших типів із напрямків: Курськ, Міллєрово, Орел, Приморсько-Ахтарськ – рф, близько 50 із них – "шахеди". Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України. 💥 За попередніми даними, станом на 09:00, протиповітряною обороною збито/подавлено 67 ворожих БпЛА типу Shahed, Гербера і дронів інших типів на півночі, півдні та сході країни. Зафіксовано влучання однієї ракети та 12 ударних БпЛА на 6 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 2 локаціях. Атака триває, в повітряному просторі декілька ворожих БпЛА. Дотримуйтесь правил безпеки! ✊ Тримаймо небо! 🇺🇦 Разом – до перемоги https://t.me/Ukraineaboveallelse

#події Підписання Балфурської декларації: Ключовий момент у історії Близького Сходу (1917). Балфурська декларація є одним з найважливіших документів XX століття, який суттєво вплинув на геополітику Близького Сходу. Цей публічний заява, видана британським урядом під час Першої світової війни, висловила підтримку створенню "національного дому" для єврейського народу в Палестині. Підписана 2 листопада 1917 року, вона стала каталізатором для сіоністського руху та заклала основу для майбутнього конфлікту в регіоні. Історичний фон Перша світова війна (1914–1918) була періодом глобальних змін, коли Османська імперія, яка контролювала Палестину протягом століть, опинилася на межі розпаду. Британія, як одна з провідних держав Антанти, шукала способи послабити Османську імперію та забезпечити свої стратегічні інтереси в регіоні, включаючи контроль над Суецьким каналом і нафтовими шляхами. У цей час сіоністський рух, очолюваний такими фігурами, як Теодор Герцль, активно лобіював ідею створення єврейської держави для подолання антисемітизму в Європі. Британський уряд бачив у сіоністах потенційних союзників. З одного боку, підтримка єврейської спільноти могла забезпечити лояльність впливових єврейських груп у США та Росії, які були важливими для воєнних зусиль. З іншого боку, це відповідало імперським амбіціям Британії щодо поділу османських територій. Водночас, Британія вже мала суперечливі обіцянки: у 1915–1916 роках через Хусейн-МакМахонську кореспонденцію вона обіцяла арабським лідерам незалежність в обмін на повстання проти османів, а у 1916 році уклала угоду Сайкса-Піко з Францією про поділ Близького Сходу. Процес створення та підписання декларації Ідея декларації виникла в колах британського кабінету, зокрема завдяки зусиллям сіоністських лідерів, таких як Хаїм Вейцман, який був впливовим хіміком і мав зв'язки в уряді. Вейцман переконував британських політиків, що підтримка сіонізму допоможе у війні. Документ був підготовлений у Міністерстві закордонних справ Великої Британії під керівництвом Артура Джеймса Балфура, який обіймав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Девіда Ллойд Джорджа. Декларація була оформлена як лист від Балфура до лорда Лайонела Волтера Ротшильда, видатного члена британської єврейської спільноти та банкіра. Ротшильд був обраний як адресат, оскільки він був представником сіоністського руху в Британії. Лист був підписаний 2 листопада 1917 року і опублікований у пресі 9 листопада. Цей крок був частиною ширшої дипломатичної стратегії, але він не був формальним договором, а радше заявою намірів. #Зміст декларації Текст декларації був стислим, але доленосним. У листі Балфур писав: "Його Величності уряд з прихильністю ставиться до встановлення в Палестині національного дому для єврейського народу і докладатиме всіх зусиль для сприяння досягненню цієї мети, причому ясно розуміється, що нічого не повинно бути зроблено, що могло б завдати шкоди громадянським і релігійним правам неєврейських громад, які існують в Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні." Ця формулювання була компромісним: вона підтримувала сіоністські прагнення, але з застереженнями щодо прав арабського населення Палестини, яке становило переважну більшість. Реакції на декларацію Декларація викликала неоднозначні реакції. У сіоністських колах вона була сприйнята як історична перемога – "хартія" для майбутньої держави. Хаїм Вейцман назвав її "Магна Картою єврейського народу". Однак не всі євреї підтримували її: деякі антисіоністи, як Едвін Монтєфьоре, вважали, що це загрожує асиміляції євреїв у Європі. Арабський світ відреагував негативно, вважаючи це зрадою британських обіцянок незалежності. Османська імперія та арабські лідери, такі як емір Фейсал, висловлювали протест, але під час війни їхній голос був обмеженим. Франція та США схвалили декларацію, що посилило її міжнародну вагу. Наслідки та спадщина Балфурська декларація стала основою для британського мандату на Палестину, наданого Лігою Націй у 1922 році. Вона стимулювала єврейську імміграцію до Палестини, що призвело до зростання напруженості між євреями та арабами. У 1930-х роках це вилилося в арабське повстання, а згодом – у створення держави Ізраїль у 1948 році та арабо-ізраїльський конфлікт. Сьогодні декларація залишається суперечливою: для ізраїльтян – символом визнання їхнього права на державу, для палестинців – початком колоніалізму та витіснення. У 2017 році, до 100-річчя, британський уряд відмовився вибачатися за документ, але визнав його неоднозначність. Балфурська декларація ілюструє, як імперська дипломатія може формувати долі народів на десятиліття вперед, підкреслюючи важливість історичного контексту в розумінні сучасних конфліктів.

"Танці на кістках": окупанти готуються відкрити драмтеатр у Маріуполі. У тимчасово окупованому Маріуполі росіяни готуються відкрити відреставрований Драматичний театр. Не потрібно нагадувати що у березні 2022 року їхня авіація вбила близько 600 людей — мирних мешканців, що ховалися в ньому від обстрілів. Окупаційна влада заявляє, що "відновлення" нібито завершено. Урочисте відкриття планують уже в грудні — із концертами та російськими виставами. Цинічне "святкування" на місці воєнного злочину. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#свята Президент США Рональд Рейган підписав закон про створення Дня Мартіна Лютера Кінга 2 листопада 1983 року. Цей закон встановив федеральне свято, присвячене пам’яті борця за права афроамериканців Мартіна Лютера Кінга-молодшого. Свято стало офіційним днем відзначення в третій понеділок січня, що близько до дати народження Кінга (15 січня). Рішення про створення цього свята було результатом багаторічної боротьби афроамериканської громади США та прихильників Кінга, незважаючи на опір деяких політиків у Конгресі. Противники наголошували на зв’язках Кінга з комуністичними організаціями, вважаючи що встановлення свята буде надмірною пошаною. Однак з часом підтримку на національному рівні отримали як відомі поп-зірки (Стіві Вандер, Дайана Росс, Білл Косбі), так і політики, що врешті привело до ухвалення закону Рейганом. Це рішення стало важливим символом вшанування спадщини Мартіна Лютера Кінга та підтримки прав і свобод людини в США. День Мартіна Лютера Кінга зараз є одним із небагатьох національних свят, присвячених особистості, і відзначається в усьому США як день рівності, справедливості і пам’яті про видатного лідера громадянських прав.

Один в один 🐊 🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#події Політ літака "Spruce Goose" Говарда Х'юза відбувся 2 листопада 1947 року і став унікальною подією в історії авіації. Офіційна назва літака — Hughes H-4 Hercules. Він був найбільшим гідролітачком у світі за розмахом крил і вагою, створеним під час Другої світової війни для транспортування людей і вантажів на далекі відстані. Через дефіцит сталі в час війни літак було побудовано переважно з дерева (берези та ялини), оклеєного пластиком, що і дало йому прізвисько "Spruce Goose" — "Ялинковий гусак". Говард Х'юз, американський авіаційний інженер, підприємець і піонер авіації, особисто пілотував цей літак під час єдиного польоту. Політ відбувся біля міста Лонг-Біч на узбережжі Тихого океану. Літак злетів і пролетів близько однієї милі (приблизно 1,6 км) над водою. Політ тривав менше хвилини, після чого літак знову приземлився на воду. Хоч це був дуже короткий політ, він довів, що гігантський літак здатний піднятися в повітря, що було великою технічною перемогою для проєкту. "Spruce Goose" був розроблений як відповідь на військові потреби США під час війни, коли було необхідно швидко перевозити великі обсяги вантажів і військ, обходячи небезпеки підводних мін і ворожих атак на транспортні кораблі. Проте через затяжний процес будівництва і використання дорогих матеріалів проєкт був завершений лише після закінчення війни в 1946 році. Х'юз тримав єдиний екземпляр літака в готовності до польоту у спеціальному ангарі до 1976 року — року своєї смерті. Літак зберігається у Музеї авіації Evergreen у місті Макміннвілл, штат Орегон, і сьогодні залишається символом інноваційної авіаційної інженерії ХХ століття. Отже, політ "Spruce Goose" — важлива історична подія, що продемонструвала можливість злету найбільшого у світі гідролітака, який здивував світ своєю масштабністю і інженерним виконанням, хоча й не отримав широкого комерційного застосування через унікальні обставини свого створення та експлуатації.