Будь ласка, живіть — не просто існуйте.
Беріть це життя у свої руки — обома долонями, з усією відвагою. Обіймайте його, трусіть, дякуйте за кожну мить.

Любіть своїх дітей — навіть тоді, коли вранці доводиться по п’ятнадцять разів казати: «Іди чистити зуби!» Ви навіть не уявляєте, яке це щастя — поспішати з ними до школи, заплітати коси, збирати ланчбокси, сваритися за розкидані шкарпетки.

Обійміть того, кого любите. А якщо ця людина не здатна обійняти вас у відповідь — не бійтеся відпустити. Шукай того, хто зможе тримати вас щиро й міцно. Кожен заслуговує на любов — взаємну, живу, справжню. Не погоджуйтесь на менше.

Знайдіть роботу, яка не виснажує, а надихає. Не перетворюйтеся на в’язня зарплати. Бо, повірте, ніхто не напише на вашій могилі: «Він мріяв працювати ще більше».

Танцюйте на кухні з друзями, смійтеся до сліз, їжте гарячі вареники просто з каструлі, пийте чай з липи на веранді. Справжня дружба — це найбільше багатство, яке ми можемо обрати самі. Вибирайте друзів, як скарби — уважно, з серцем, обережно, як вибираєте хрестик дитині чи мамину вишиванку на свято.

Оточуйте себе красою — навіть у дрібницях. Квіти на підвіконні, вишитий рушник, улюблена чашка, тиша ранку. У житті буде й біль, і втрати — але шукайте свою веселку. І як знайдете — не відпускайте.

Бо краса є завжди. Просто іноді треба зупинитися, вдивитися уважніше — і вона відкриється.

🖍️Шарлотта Кітлі
“Лист тим, хто залишився”

Справжня сила людини — у здатності залишатися собою там, де всі одягають маски. У здатності творити, коли навколо руїни. У бажанні любити, коли серце вже втомилось чекати.

🖋️ Оксана Забужко

2019р.
Харків