ПОКОЛІННЯ БЕЗ ПРОПИСКИ. ЯК ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ ЗАРЕЄСТРУВАТИ НОВОНАРОДЖЕНУ ДИТИНУ?

Оформлення дитячих виплат, договір з педіатром або черга в садочок - майже всюди треба мати прописку. А що робити, якщо прописати дитину ніде? «Бердянськ 24» з’ясував як бути тим, хто народив малюка в статусі ВПО та не мають нерухомості на вільній території України.

Яка прописка буде у дитини, якщо майно батьків в окупації? З цим питанням до нашої редакції звернулися підписники «Бердянськ 24». Ми поставили його керуючому адвокатським бюро «Адвокатський захист. Розум» Олександру Розуму.

За словами юриста, якщо батьки чи інші родичі не мають нерухомості на підконтрольній території України, дитині оформлюють статус ВПО, а в довідці вказують адресу проживання. Фактично неповнолітній не матиме прописки, але адвокат переконує, що це не має викликати проблем. Натомість батьки зможуть оформити виплату ВПО на дитину.

Анна народила другу доньку далеко від рідних Бердянська та Маріуполя. Родина ВПО орендує житло у Вінниці. Дівчина поділилася, що дитину не прописувала, бо ніде, адже нерухомість залишилася на ТОТ.

«Прописки немає. Свідоцтво отримали і все. Декларація з лікарем, дитячі гроші, все є, але я не прописувала нікуди. Через ЦНАП оформили «Є малятко», отримали статус ВПО, потім все інше. Я теж хвилювалась, але все ок», – розповіла переселенка.

Прописати ж будь-кого, зокрема немовля, на окупованій території неможливо, зазначив Олександр Розум.

Привіт, мої зеленолюбні друзі! Це я, Айві.
Сьогодні я розкажу вам, як перетворити своє підвіконня на справжню мініоранжерею для вирощування спецій . Зелень та ароматні спеції не лише додають смаку вашим стравам, але й наповнюють дім приємним ароматом і красою. До того ж, це неймовірно просто та захоплююче!

Крок 1: Вибір рослин
Спочатку оберіть спеції, які ви найчастіше використовуєте на кухні. Ось кілька чудових варіантів:

Базилік — ідеальний для пасти, салатів і соусів.
Кріп — додає свіжості вашим стравам.
Петрушка — універсальна зелень.
М’ята — чудова для чаю, коктейлів і десертів.
Орегано та чебрець — для піци, запіканок і маринадів.
Розмарин — наповнить дім запахом середземноморського літа.
Гострий перець чилі — для тих, хто любить гостроту в житті!

Крок 2: Обираємо горщики та ґрунт
Використовуйте горщики з дренажними отворами , щоб вода не застоювалася. Це дуже важливо для коренів.
Ґрунт має бути легким і пухким. Обирайте універсальний субстрат для рослин або спеціальний для трав.

Крок 3: Освітлення — ключ до успіху
Спеції обожнюють сонце . Поставте їх на підвіконня, яке отримує щонайменше 6 годин прямого світла на день. Якщо сонця недостатньо, використовуйте фітолампи — ваші зелені друзі вам подякують.

Крок 4: Посадка насіння чи пересадка розсади
Якщо вирощуєте з насіння: Замочіть його у воді на кілька годин перед посадкою. Посійте в ґрунт на глибину 1-2 см, злегка присипте землею та полийте.
Якщо купуєте розсаду: Пересаджуйте рослини акуратно, не пошкоджуючи корені.

Крок 5: Полив та підживлення
Поливайте рослини помірно, коли ґрунт трохи підсохне. Перелив шкідливий для коренів .
Раз на місяць підживлюйте рослини органічним добривом . Якщо ви любите натуральність, використовуйте кавову гущу або бананову шкірку як добриво.

Крок 6: Догляд за рослинами
Регулярно підстригайте трави , щоб стимулювати ріст нових пагонів.
Видаляйте сухе або пошкоджене листя, щоб рослини виглядали здоровими.

Крок 7: Збір урожаю
Збирайте зелень тоді, коли вона свіжа й ароматна. Наприклад, базилік краще зрізати до того, як він почне цвісти .
Не бійтеся експериментувати зі своїм "урожаєм" у стравах — це найкраща частина вирощування спецій!

Корисні поради
Якщо у вас мало місця, спробуйте вертикальний сад .
Використовуйте різнокольорові горщики, щоб додати яскравості вашій кухні .
Не забудьте підписати горщики з різними травами, щоб не плутатися .
Чому це варто робити?

Вирощування спецій на підвіконні — це не лише корисно, а й економно. Вам більше не доведеться купувати зелень, яка часто псується у холодильнику. І, що найважливіше, це справжнє задоволення бачити, як ростуть ваші рослини .

Спробуйте, і ваші страви наповняться свіжістю, ароматом та любов'ю !

Завжди ваша,
Айві.

#fan_art #супер_порада #супер_факт

Екс-зірка Реала втік із конкурсу краси: що сталося?

53-річний Клод Макелеле відмовився від ролі судді конкурсу «Міс Всесвіт» на тлі заяв про можливу фальсифікацію результатів.

⚽️ Колишній півзахисник «Челсі» та «Реала» раніше з ентузіазмом прийняв запрошення, заявивши, що відкритий до нового досвіду й «любить дивитися на красивих жінок». Однак зрештою він знявся з участі, пославшись на особисті причини.

🗳 Згодом з’явилися звинувачення в тому, що до прибуття офіційного журі нібито відбулося таємне голосування за топ-30 учасниць.

За словами музиканта Омара Харфуша, який також відмовився від ролі судді, під час конкурсу могли мати місце порушення, зокрема конфлікт інтересів і маніпуляції результатами.
#world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

2012 рік. «Золота Збірна»України з боксу
Джерело - https://www.facebook.com/profile.php?id=61550728234714

Колишній енкаведист, який у формі бандерівця вбивав мирних людей в Галичині в 40-50-х роках перед смертю прийшов на сповідь до священника. Що сказав священник? Читайте і поширюйте!
СПОВІДЬ КОЛИШНЬОГО ПСЕВДОБАНДЕРІВЦЯ

На ім’я голови сільської ради села Н. Заліщицького району зі Східної України надійшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської влади. І ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві акції. Мені привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не було... Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого татка!!!». Він вирвався із рук нашого старшини, при тім укусив його за палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив об стінку головою… Мозок із розбитої голови дитини бризнув по хаті - на нас, на наші руки, на обличчя. Я за той час розстріляв двох сестричок 10-ти і 12-ти років. Вони заціпеніли від жаху і навіть не розуміли, що відбувається. Батько і мати на колінах благали нас, щоб ми пощадили хоча б дітей і теж не розуміли, за що їм така кара - просили: «Хлопці, схаменіться, ми ж ні в чому не винні...» (вони думали, що ми - бандерівці). А ми звинувачували їх у тому, що їхні старші два сини пішли на фронт. Хоч ми добре знали, що людей призовного віку забирали силою, не питаючи, хоче хтось іти на війну чи ні. Таких випадків було багато, але мені запам’ятався особливо оцей. Голос того хлопчика: «Не бий мого татка!». Зойки нещасних сестричок та їхніх батьків останнім часом переслідують мене вдень і вночі. Пішов я у церкву і висповідався. Старенький священик зблідлими вустами прошепотів: «Сину, великі твої гріхи, але оскільки ти каєшся і тебе змушували скоїти такий гріх твої командири, я, як священик, можу дати тобі розгрішення. І дам, але тільки тоді, коли ти напишеш у ті села, де ви проливали невинну кров, та ще й під чужу марку». Я знаю, пане голово, що цього люди не простять мені ніколи - надія тільки на Бога. Адже ішов я убивати людей не сам від себе. Це вони, наші командири-чекісти, змушували нас. Завжди, коли ми, солдати, відмовлялися когось убивати, погрожували: «Хотітє бить чістєнькімі?!! Расстреляєм саміх как собак!!!». Ми боялися один одного і ніколи поміж собою не обговорювали свої вчинки, навіть під час пиятики. Але коли через якийсь час наш старшина по необережності сам у себе вистрелив з автомата і в муках помер, ми мовчки переглянулись, і я подумав: «Оце тобі, гаде, за тих невинних людей, за того хлопчика...». Хоч у самих теж руки були в крові. Розкажіть, пане голово, усім у селі про мого листа. Хай знають люди, хто насправді знищив їхніх сусідів. Не бандерівці, ні!!! Це ми, чекісти, так криваво провокували наших людей. А винна в тому сатанинська, кривава, совітська влада...

Р. S. І треба ж, головою сільської ради був якраз син одного із братів, що пішли 1944 року на фронт, батьків яких, сестричок і братика було знищено нелюдами-чекістами у березні 1945 року. Ридав, читаючи листа, голова, і в розпуці бив кулаками об стіл. У неділю пішов до церкви і на сповіді покаявся за свій гріх, що протягом багатьох років він і його родина носили в серці образу та гнів, що проклинали невинних героїв-повстанців, які полягли у боротьбі за волю України і до смерті їхньої родини, як нарешті з’ясувалося, не мали ніякого відношення. На сповіді ридали обидва - голова і священик.
Розповідь тернопільчанина опрацював
Левко ПАРАЩАК.
Часопис «Прикарпаття», 30 квітня 2005 р.
Роман Андрусяк

Є дати, після яких життя вже не таке, як колись.
Для нас це саме такий день.
Чотири роки тому Бердянськ стрімко
подорослішав – і ми разом із ним.
Місто, яке асоціювалось із літом, морем і безтурботністю,
стало символом втрати й спротиву.
Ми теж змінилися – стали дорослішими,
мовчазнішими, жорсткішими.
Але коли ми чуємо слово «дім» -
у кожного перед очима одні й ті самі вулиці.
Ці чотири роки – не про календар.
Це тест на пам'ять.
Поки хтось намагається її стерти й переписати,
ми маємо пам’ятати, яким наше місто було і є насправді.
Цей день змінив усе.
Але не змінив головного – це наш дім.
Він у кожного свій.
І водночас – один на всіх.
Не тому, що так красиво говорити.
А тому, що саме там ми стали тими, ким є.
Там наші перші закоханості, роботи, перші поразки й перемоги.
Дім може бути тимчасово недоступним.
Але він не перестає бути домом.

https://t.me/Ukraineaboveallelse