Є дати, після яких життя вже не таке, як колись. Для нас це саме такий день. Чотири роки тому Бердянськ стрімко подорослішав – і ми разом із ним. Місто, яке асоціювалось із літом, морем і безтурботністю, стало символом втрати й спротиву. Ми теж змінилися – стали дорослішими, мовчазнішими, жорсткішими. Але коли ми чуємо слово «дім» - у кожного перед очима одні й ті самі вулиці. Ці чотири роки – не про календар. Це тест на пам'ять. Поки хтось намагається її стерти й переписати, ми маємо пам’ятати, яким наше місто було і є насправді. Цей день змінив усе. Але не змінив головного – це наш дім. Він у кожного свій. І водночас – один на всіх. Не тому, що так красиво говорити. А тому, що саме там ми стали тими, ким є. Там наші перші закоханості, роботи, перші поразки й перемоги. Дім може бути тимчасово недоступним. Але він не перестає бути домом. https://t.me/Ukraineaboveallelse