Жив-був у маленькому селі кіт на ім’я Муркіт і мав одну особливість — вмів літати. Ніхто не знав, звідки у нього цей дар. Чи то вітер колись заніс йому чарівне пір’ячко, чи то він просто був незвичайним котом.

Муркіт любив сидіти на даху і спостерігати за світом згори. Та варто було йому захотіти – він здіймався в повітря, розправляючи лапи, наче крила, і плавно ширяв над селом. Люди, побачивши таке диво, тільки очима кліпали.

Але одного дня в селі трапилася біда. Почалася велика пожежа у старій коморі, де зберігалося зерно на всю зиму. Полум'я швидко розросталося, а маленьке кошеня, яке випадково забігло всередину, не могло вибратися.

Не гаючи ні хвилини, Муркіт злетів у небо. Він пірнув у густий дим, пробрався через вогонь і, схопивши кошеня за шкірку, виніс його з палаючої будівлі. Люди зраділи, а відважний кіт лише вилизав лапку та знову полетів на дах.

З того часу його стали поважати ще більше. А коли хтось питав, як йому вдається літати, Муркіт лише хитро мружив свої зелені очі, ніби кажучи: "Хіба коти не можуть усе, що захочуть?"

#цитати
"Якщо ви хочете мати те, що ніколи не мали, вам доведеться робити те, що ніколи не робили"

Коко Шанель