• Олександр, позивний "Вовк".
    На фронті з 2014-го, отримав поранення у 2023-му, але не зламався. Сьогодні він – інструктор з тактики та гірсько-штурмового альпінізму.
    Олександр, позивний "Вовк". 📍На фронті з 2014-го, отримав поранення у 2023-му, але не зламався. Сьогодні він – інструктор з тактики та гірсько-штурмового альпінізму.
    155переглядів 0Відтворень
  • Єдина  ветеранська лiнія Мінветеранів переходить на новий короткий номер — 1528.
    Номер, який легко запам’ятати й розширена команда операторів — щоб допомога була швидкою та доступною:
    - безкоштовні консультації та підтримка;
    - оформлення статусів й посвідчень;
    пільги, соціальна та психосоціальна допомога;
    - освіта, працевлаштування;
    - житло, правові та фінансові питання.
    Щодня з 08:00 до 20:00.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Єдина  ветеранська лiнія Мінветеранів переходить на новий короткий номер — 1528. Номер, який легко запам’ятати й розширена команда операторів — щоб допомога була швидкою та доступною: - безкоштовні консультації та підтримка; - оформлення статусів й посвідчень; пільги, соціальна та психосоціальна допомога; - освіта, працевлаштування; - житло, правові та фінансові питання. Щодня з 08:00 до 20:00. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    360переглядів
  • 81переглядів
  • Настрій
    Настрій 🦋
    1
    337переглядів
  • 118переглядів
  • З піни морської вона оживає,
    Посмішкою серця легко окрилює.
    Хвилі слухняно йдуть за рукою,
    Афродіта - джерело любові земної.
    З піни морської вона оживає, Посмішкою серця легко окрилює. Хвилі слухняно йдуть за рукою, Афродіта - джерело любові земної.
    1
    241переглядів 7Відтворень
  • "Août" Degas
    "Août" Degas
    132переглядів
  • ЗИМОВІ РОЗВАГИ
    ЗИМОВІ РОЗВАГИ
    157переглядів 1Відтворень
  • #поезія
    Вона ішла у тиші по алеї,
    В зеленій сукні, з букетом в руці.
    Вона була, як ніжна добра фея —
    І кланялись усі її красі.

    Її волосся сяяло яскраво,
    Немов багаття в проміні яснім.
    А сміх дзвенів, немов джерельце жваво,
    Він огортав усіх теплом своїм.

    В руках тримала жовте листя клена,
    Неначе сонце в сутінках густих.
    І шепіт вітру клав їй тихі теми,
    Щоб серце грало в ритмах чарівних.

    Вона — сама осіння дивна казка,
    Що оживає в барвах і в росі.
    І світ її кохання — вічна ласка,
    І ніжність у зеленій тій красі.

    Л. Медина
    #поезія Вона ішла у тиші по алеї, В зеленій сукні, з букетом в руці. Вона була, як ніжна добра фея — І кланялись усі її красі. Її волосся сяяло яскраво, Немов багаття в проміні яснім. А сміх дзвенів, немов джерельце жваво, Він огортав усіх теплом своїм. В руках тримала жовте листя клена, Неначе сонце в сутінках густих. І шепіт вітру клав їй тихі теми, Щоб серце грало в ритмах чарівних. Вона — сама осіння дивна казка, Що оживає в барвах і в росі. І світ її кохання — вічна ласка, І ніжність у зеленій тій красі. Л. Медина
    1
    459переглядів
  • #історія #речі
    Перфокарта: Картонний мозок, що навчив машини думати дірками
    Задовго до того, як ми почали зберігати гігабайти котиків у «хмарах», людство довіряло свої найпотаємніші розрахунки звичайному цупкому картону. Перфокарта — це бабуся вашої флешки, яка довела: щоб пояснити машині складне завдання, іноді достатньо просто правильно продірявити папір. Це був час, коли програмування вимагало не лише інтелекту, а й неабиякої фізичної сили, щоб донести пачку «коду» до обчислювального центру.

    Ідея використовувати дірки для передачі інформації народилася не в лабораторіях фізиків, а в майстернях ткачів. У 1804 році Жозеф Марі Жаккар зрозумів, що складні візерунки на шовку можна «закодувати» за допомогою пластин із отворами: є дірка — нитка піднімається, немає — залишається. Фактично, кожен ваш візерунчастий шарф — це результат роботи першого у світі двійкового коду. Згодом Герман Голлеріт запозичив цю ідею для перепису населення США 1890 року, чим заощадив уряду роки нудної писанини та мільйони доларів.

    Робота з перфокартами була справжнім тестом на стресостійкість. Одна стандартна карта IBM вміщувала рівно 80 символів — приблизно стільки, скільки в одному реченні цієї статті. Якщо ви писали складну програму, вам потрібні були тисячі карт. Головним жахом програміста того часу був не «синій екран смерті», а протяг або невдалий рух, через який колода карт розліталася по підлозі. Переплутати послідовність дірявих папірців означало перетворити геніальний алгоритм на цифровий салат.

    Існує міф, що перфокарти були неймовірно крихкими. Насправді ж вони виготовлялися з такого якісного паперу, що студенти-технарі часто використовували відпрацьовані карти як закладки, візитівки або навіть папір для любовних записок (якщо вміли писати дуже дрібно між рядами цифр). Це був перший випадок в історії, коли сміття від високих технологій ставало корисним у побуті.

    Сьогодні перфокарти здаються нам такими ж архаїчними, як кам'яні сокири. Але саме вони привчили нас до дисципліни: ви не могли просто «виправити баг» одним кліком — вам доводилося переробляти всю карту. Вони залишили нам у спадок обмеження в 80 символів, яке десятиліттями визначало дизайн мов програмування та текстових редакторів. Картонний мозок пішов на спокій, але його «дірява» логіка й досі живе в кожному біті вашого смартфона.
    #історія #речі Перфокарта: Картонний мозок, що навчив машини думати дірками 🕳️💻 Задовго до того, як ми почали зберігати гігабайти котиків у «хмарах», людство довіряло свої найпотаємніші розрахунки звичайному цупкому картону. Перфокарта — це бабуся вашої флешки, яка довела: щоб пояснити машині складне завдання, іноді достатньо просто правильно продірявити папір. Це був час, коли програмування вимагало не лише інтелекту, а й неабиякої фізичної сили, щоб донести пачку «коду» до обчислювального центру. 📦🏗️ Ідея використовувати дірки для передачі інформації народилася не в лабораторіях фізиків, а в майстернях ткачів. У 1804 році Жозеф Марі Жаккар зрозумів, що складні візерунки на шовку можна «закодувати» за допомогою пластин із отворами: є дірка — нитка піднімається, немає — залишається. Фактично, кожен ваш візерунчастий шарф — це результат роботи першого у світі двійкового коду. Згодом Герман Голлеріт запозичив цю ідею для перепису населення США 1890 року, чим заощадив уряду роки нудної писанини та мільйони доларів. 🗽📈 Робота з перфокартами була справжнім тестом на стресостійкість. Одна стандартна карта IBM вміщувала рівно 80 символів — приблизно стільки, скільки в одному реченні цієї статті. Якщо ви писали складну програму, вам потрібні були тисячі карт. Головним жахом програміста того часу був не «синій екран смерті», а протяг або невдалий рух, через який колода карт розліталася по підлозі. Переплутати послідовність дірявих папірців означало перетворити геніальний алгоритм на цифровий салат. 🥗💨 Існує міф, що перфокарти були неймовірно крихкими. Насправді ж вони виготовлялися з такого якісного паперу, що студенти-технарі часто використовували відпрацьовані карти як закладки, візитівки або навіть папір для любовних записок (якщо вміли писати дуже дрібно між рядами цифр). Це був перший випадок в історії, коли сміття від високих технологій ставало корисним у побуті. 💌♻️ Сьогодні перфокарти здаються нам такими ж архаїчними, як кам'яні сокири. Але саме вони привчили нас до дисципліни: ви не могли просто «виправити баг» одним кліком — вам доводилося переробляти всю карту. Вони залишили нам у спадок обмеження в 80 символів, яке десятиліттями визначало дизайн мов програмування та текстових редакторів. Картонний мозок пішов на спокій, але його «дірява» логіка й досі живе в кожному біті вашого смартфона. 📱🦾
    1
    534переглядів