• Орбан 7 листопада зустрінеться з Трампом для обговорення санкцій США проти російської нафти

    Зустріч пройде в Білому домі, де сторони обговорять співпрацю в енергетичній, військовій, економічній та фінансовій сферах.

    Видання Bloomberg повідомляє, що Орбан зустрінеться з Трампом, щоб "захистити Угорщину" від американських санкцій через російські енергоресурси, від яких країна суттєво залежить і закупівлю яких посилила з 2022 року.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Орбан 7 листопада зустрінеться з Трампом для обговорення санкцій США проти російської нафти Зустріч пройде в Білому домі, де сторони обговорять співпрацю в енергетичній, військовій, економічній та фінансовій сферах. Видання Bloomberg повідомляє, що Орбан зустрінеться з Трампом, щоб "захистити Угорщину" від американських санкцій через російські енергоресурси, від яких країна суттєво залежить і закупівлю яких посилила з 2022 року. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    231переглядів
  • 2
    179переглядів
  • 234переглядів
  • https://youtu.be/SqWjNtdbGXs?si=-4Be-zZO9QFITSS2
    https://youtu.be/SqWjNtdbGXs?si=-4Be-zZO9QFITSS2
    115переглядів
  • Левеня, частина 2

    Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією.
    Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть.
    Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі.
    Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж.
    І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні.
    Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон.
    Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника.
    Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    Левеня, частина 2 Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією. Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть. Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі. Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж. І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні. Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон. Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника. Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    1Kпереглядів
  • Карстен Дюсс - Вбивайте усвідомлено

    Бйорн Дімель — адвокат у кримінальних справах. І не те щоб він святий, але його клієнти, безумовно, не святіші від нього; піклування про них забезпечило йому та його родині комфортне життя; однак є тут і негативний бік: це також призвело до краху в шлюбі між Бйорном та його дружиною. Катаріна, дружина Бйорна, змусила його відвідати семінар з усвідомленості, щоб він став хорошим батьком та вони змогли відновити їхню родину. Інакше вона розлучиться з ним і забере від нього їхню спільну дитину. Навчання дійсно приносить плоди, і Бйорн навіть може інтегрувати те, чого він навчився, у свою роботу: він просто вбиває свого клієнта ― за всіма правилами усвідомленості… І так само, за правилами, розв’язує супутні проблеми. Дебютний роман Карстена Дюсса — це трилер у не зовсім традиційному розумінні. Це кримінальна історія, наповнена чорним гумором та сатирою, яку ви точно не залишите, не дочитавши до кінця.
    Карстен Дюсс - Вбивайте усвідомлено Бйорн Дімель — адвокат у кримінальних справах. І не те щоб він святий, але його клієнти, безумовно, не святіші від нього; піклування про них забезпечило йому та його родині комфортне життя; однак є тут і негативний бік: це також призвело до краху в шлюбі між Бйорном та його дружиною. Катаріна, дружина Бйорна, змусила його відвідати семінар з усвідомленості, щоб він став хорошим батьком та вони змогли відновити їхню родину. Інакше вона розлучиться з ним і забере від нього їхню спільну дитину. Навчання дійсно приносить плоди, і Бйорн навіть може інтегрувати те, чого він навчився, у свою роботу: він просто вбиває свого клієнта ― за всіма правилами усвідомленості… І так само, за правилами, розв’язує супутні проблеми. Дебютний роман Карстена Дюсса — це трилер у не зовсім традиційному розумінні. Це кримінальна історія, наповнена чорним гумором та сатирою, яку ви точно не залишите, не дочитавши до кінця.
    Тип файлу: pdf
    2
    1коментарів 1Kпереглядів
  • https://youtu.be/6D2sQWS3m_I?si=oMLdBzWLZGpF0KJu
    https://youtu.be/6D2sQWS3m_I?si=oMLdBzWLZGpF0KJu
    32переглядів
  • Вдалий кавер на пісню Цоя.
    Канал автора
    @nevzorovtv
    Вдалий кавер на пісню Цоя. Канал автора @nevzorovtv
    854переглядів 6Відтворень
  • https://www.youtube.com/live/PRPVVmBI3Qs?si=XHX7gulPvXuZjP_S
    https://www.youtube.com/live/PRPVVmBI3Qs?si=XHX7gulPvXuZjP_S
    184переглядів
  • 50 відтінків синього
    50 відтінків синього
    97переглядів