• #поезія
    Все найдорожче носим не в руках,
    Його не відчуваємо на дотик.
    Воно в душі, у серці і в очах,
    Це те, що радість нам завжди приносить.

    Що мудрість нам дає у всі часи,
    І попри втому не дає упасти.
    Любові сила це, що здатна нас нести,
    Ні, не в руках, а в серці нашім щастя...

    Віта Ігнатко
    #поезія Все найдорожче носим не в руках, Його не відчуваємо на дотик. Воно в душі, у серці і в очах, Це те, що радість нам завжди приносить. Що мудрість нам дає у всі часи, І попри втому не дає упасти. Любові сила це, що здатна нас нести, Ні, не в руках, а в серці нашім щастя... Віта Ігнатко
    1
    421views
  • #поезія
    #поезія
    2
    321views 17Plays
  • #поезія
    Моя Україна - це синя волошка.
    Це жовте намисто на шиї верби.
    Дукати з квасолі, із соняха брошка.
    Куди не поглянеш - поля і горби.
    І всюди духмяні подушки із хмелю.
    І пліт з дерези, і ворота з беріз.
    І тінь вікова, що упала на стелю.
    І радості кварта, і глечики сліз.
    Куди не підеш, там миски повні сиру.
    Сулії наливки, і з медом чарки.
    Ось тільки бракує солодкого миру.
    Ось тільки у світі постійні сварки.
    Чогось люди хочуть - хто волі, хто сили.
    Чогось люди плачуть - то ковід, то смерч.
    По центру - святкують, по краю - могили.
    То прапор, то пісня, то граблі, то меч.
    І рідна земля в цьому вихорі долі.
    У цій боротьбі за безцінне життя.
    І вже знову жито жовтіє на полі.
    І небо сміється, як рідне дитя.
    Моя Україна. Моя ти навічно.
    Тебе я люблю, як матір свою.
    І хай твоє серденько б"ється ритмічно
    І квітне твій лан, як жасмин у маю.

    Галина Потопляк
    #поезія Моя Україна - це синя волошка. Це жовте намисто на шиї верби. Дукати з квасолі, із соняха брошка. Куди не поглянеш - поля і горби. І всюди духмяні подушки із хмелю. І пліт з дерези, і ворота з беріз. І тінь вікова, що упала на стелю. І радості кварта, і глечики сліз. Куди не підеш, там миски повні сиру. Сулії наливки, і з медом чарки. Ось тільки бракує солодкого миру. Ось тільки у світі постійні сварки. Чогось люди хочуть - хто волі, хто сили. Чогось люди плачуть - то ковід, то смерч. По центру - святкують, по краю - могили. То прапор, то пісня, то граблі, то меч. І рідна земля в цьому вихорі долі. У цій боротьбі за безцінне життя. І вже знову жито жовтіє на полі. І небо сміється, як рідне дитя. Моя Україна. Моя ти навічно. Тебе я люблю, як матір свою. І хай твоє серденько б"ється ритмічно І квітне твій лан, як жасмин у маю. Галина Потопляк
    3
    664views
  • #поезія
    #поезія
    1
    302views 13Plays
  • #поезія
    ***
    Зиркає крізь шпарку пані Осінь..
    Відкриває хвірточку у сад.
    Потемніла в небі синя просинь.
    Тільки мить й почнеться листо-пад.

    А в саду ще походжає пані Літо..
    Вбрана у квітковий сарафан.
    Крізь соломку жльокає мохіто.
    А навколо циганський балаган.

    Порозкидувала по обійстю ябка..
    Порозхлюпувала барви по траві.
    Підгнивають по боках сливки " арабка".
    Облізають літні вітражі.

    Жовті грушки падають у трави.
    Оси знахабніли до межі.
    А ця Літо тільки ловить гави..
    Від гармидеру прив'яли спориші.

    Розпустила коси за вітрами..
    Оголила плечі до тепла..
    Мружиться небесними очами..
    Парадується, як молода весна.

    Щей всадилась в плетене кріселко..
    Сперлась на зелений живопліт.
    Оглядає красу свою в люстерко..
    Й не обходить її цілий світ.


    Оксана Лесик-Падучак
    #поезія *** Зиркає крізь шпарку пані Осінь.. Відкриває хвірточку у сад. Потемніла в небі синя просинь. Тільки мить й почнеться листо-пад. А в саду ще походжає пані Літо.. Вбрана у квітковий сарафан. Крізь соломку жльокає мохіто. А навколо циганський балаган. Порозкидувала по обійстю ябка.. Порозхлюпувала барви по траві. Підгнивають по боках сливки " арабка". Облізають літні вітражі. Жовті грушки падають у трави. Оси знахабніли до межі. А ця Літо тільки ловить гави.. Від гармидеру прив'яли спориші. Розпустила коси за вітрами.. Оголила плечі до тепла.. Мружиться небесними очами.. Парадується, як молода весна. Щей всадилась в плетене кріселко.. Сперлась на зелений живопліт. Оглядає красу свою в люстерко.. Й не обходить її цілий світ. Оксана Лесик-Падучак
    3
    357views
  • #поезія
    #поезія
    1
    381views 14Plays
  • #поезія
    Ішла Україна по полю,
    Де вже достигала пшениця.
    Душа розривалась від болю,
    В очах — розлилася криниця

    Від сліз. На руках — колосочок,
    Що злотом блищав, до серденька
    Тулила з любов'ю віночок,
    Й співала... Співала, рідненька,

    Про весни квітучі, про літо,
    Що пахло медами, про осінь,
    Про поле, про трави і квіти,
    Про зими холодні... А коси

    Посріблені вже в України,
    Та й сум поселився з журбою.
    Завчасно вона постаріла,
    Бо б'ється з страшною ор&ою.

    Втрачає, втрачає, втрачає
    Дітей і сивіє щоднини.
    Та вірить! Надіється! Знає —
    Триматися мусить, бо сильна!

    Так тулить до серця колосся,
    Від сліз не лишилося вроди.
    Не страшно, що сиве волосся,
    Страшніше не мати свободи...

    Марина Семйоник
    #поезія Ішла Україна по полю, Де вже достигала пшениця. Душа розривалась від болю, В очах — розлилася криниця Від сліз. На руках — колосочок, Що злотом блищав, до серденька Тулила з любов'ю віночок, Й співала... Співала, рідненька, Про весни квітучі, про літо, Що пахло медами, про осінь, Про поле, про трави і квіти, Про зими холодні... А коси Посріблені вже в України, Та й сум поселився з журбою. Завчасно вона постаріла, Бо б'ється з страшною ор&ою. Втрачає, втрачає, втрачає Дітей і сивіє щоднини. Та вірить! Надіється! Знає — Триматися мусить, бо сильна! Так тулить до серця колосся, Від сліз не лишилося вроди. Не страшно, що сиве волосся, Страшніше не мати свободи... Марина Семйоник
    3
    501views
  • #поезія
    #поезія
    1
    382views 22Plays
  • КОЛИ В ОДНОГО ІЗ БЛИЗНЮКІВ ЗАБАГАТО ЕНЕРГІЇ
    #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity
    КОЛИ В ОДНОГО ІЗ БЛИЗНЮКІВ ЗАБАГАТО ЕНЕРГІЇ #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity
    1comments 286views 8Plays
  • Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    https://brovaryregion.in.ua/?p=44469
    Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=44469
    BROVARYREGION.IN.UA
    Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси
    Надія Чорна пережила окупацію рідного Херсона, втратила все, але не зневірилася. Переїхала з родиною у Миколаїв, де займається бізнесом та волонтерством. Жінка готується представити Україну на міжнародному конкурсі краси Mrs. World International у США, куди вирушає вже з титулом Mrs. Ukraine Premier
    218views