Каталог повідомлень

Оксана Вінніченко додає фото

2025-08-22 03:20:50 ·

#поезія
Все найдорожче носим не в руках,
Його не відчуваємо на дотик.
Воно в душі, у серці і в очах,
Це те, що радість нам завжди приносить.

Що мудрість нам дає у всі часи,
І попри втому не дає упасти.
Любові сила це, що здатна нас нести,
Ні, не в руках, а в серці нашім щастя...

Віта Ігнатко

#поезія Все найдорожче носим не в руках, Його не відчуваємо на дотик. Воно в душі, у серці і в очах, Це те, що радість нам завжди приносить. Що мудрість нам дає у всі часи, І попри втому не дає упасти. Любові сила це, що здатна нас нести, Ні, не в руках, а в серці нашім щастя... Віта Ігнатко

1

419переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає відео Загальне

2025-08-22 03:21:23 ·

#поезія

#поезія

2

319переглядів 17Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає фото

2025-08-22 03:21:54 ·

#поезія
Моя Україна - це синя волошка.
Це жовте намисто на шиї верби.
Дукати з квасолі, із соняха брошка.
Куди не поглянеш - поля і горби.
І всюди духмяні подушки із хмелю.
І пліт з дерези, і ворота з беріз.
І тінь вікова, що упала на стелю.
І радості кварта, і глечики сліз.
Куди не підеш, там миски повні сиру.
Сулії наливки, і з медом чарки.
Ось тільки бракує солодкого миру.
Ось тільки у світі постійні сварки.
Чогось люди хочуть - хто волі, хто сили.
Чогось люди плачуть - то ковід, то смерч.
По центру - святкують, по краю - могили.
То прапор, то пісня, то граблі, то меч.
І рідна земля в цьому вихорі долі.
У цій боротьбі за безцінне життя.
І вже знову жито жовтіє на полі.
І небо сміється, як рідне дитя.
Моя Україна. Моя ти навічно.
Тебе я люблю, як матір свою.
І хай твоє серденько б"ється ритмічно
І квітне твій лан, як жасмин у маю.

Галина Потопляк

#поезія Моя Україна - це синя волошка. Це жовте намисто на шиї верби. Дукати з квасолі, із соняха брошка. Куди не поглянеш - поля і горби. І всюди духмяні подушки із хмелю. І пліт з дерези, і ворота з беріз. І тінь вікова, що упала на стелю. І радості кварта, і глечики сліз. Куди не підеш, там миски повні сиру. Сулії наливки, і з медом чарки. Ось тільки бракує солодкого миру. Ось тільки у світі постійні сварки. Чогось люди хочуть - хто волі, хто сили. Чогось люди плачуть - то ковід, то смерч. По центру - святкують, по краю - могили. То прапор, то пісня, то граблі, то меч. І рідна земля в цьому вихорі долі. У цій боротьбі за безцінне життя. І вже знову жито жовтіє на полі. І небо сміється, як рідне дитя. Моя Україна. Моя ти навічно. Тебе я люблю, як матір свою. І хай твоє серденько б"ється ритмічно І квітне твій лан, як жасмин у маю. Галина Потопляк

3

662переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає відео Загальне

2025-08-22 03:22:17 ·

#поезія

#поезія

1

300переглядів 13Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає фото

2025-08-22 03:22:56 ·

#поезія
***
Зиркає крізь шпарку пані Осінь..
Відкриває хвірточку у сад.
Потемніла в небі синя просинь.
Тільки мить й почнеться листо-пад.

А в саду ще походжає пані Літо..
Вбрана у квітковий сарафан.
Крізь соломку жльокає мохіто.
А навколо циганський балаган.

Порозкидувала по обійстю ябка..
Порозхлюпувала барви по траві.
Підгнивають по боках сливки " арабка".
Облізають літні вітражі.

Жовті грушки падають у трави.
Оси знахабніли до межі.
А ця Літо тільки ловить гави..
Від гармидеру прив'яли спориші.

Розпустила коси за вітрами..
Оголила плечі до тепла..
Мружиться небесними очами..
Парадується, як молода весна.

Щей всадилась в плетене кріселко..
Сперлась на зелений живопліт.
Оглядає красу свою в люстерко..
Й не обходить її цілий світ.

Оксана Лесик-Падучак

#поезія *** Зиркає крізь шпарку пані Осінь.. Відкриває хвірточку у сад. Потемніла в небі синя просинь. Тільки мить й почнеться листо-пад. А в саду ще походжає пані Літо.. Вбрана у квітковий сарафан. Крізь соломку жльокає мохіто. А навколо циганський балаган. Порозкидувала по обійстю ябка.. Порозхлюпувала барви по траві. Підгнивають по боках сливки " арабка". Облізають літні вітражі. Жовті грушки падають у трави. Оси знахабніли до межі. А ця Літо тільки ловить гави.. Від гармидеру прив'яли спориші. Розпустила коси за вітрами.. Оголила плечі до тепла.. Мружиться небесними очами.. Парадується, як молода весна. Щей всадилась в плетене кріселко.. Сперлась на зелений живопліт. Оглядає красу свою в люстерко.. Й не обходить її цілий світ. Оксана Лесик-Падучак

3

355переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає відео Загальне

2025-08-22 03:23:18 ·

#поезія

#поезія

1

379переглядів 14Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає фото

2025-08-22 03:23:54 ·

#поезія
Ішла Україна по полю,
Де вже достигала пшениця.
Душа розривалась від болю,
В очах — розлилася криниця

Від сліз. На руках — колосочок,
Що злотом блищав, до серденька
Тулила з любов'ю віночок,
Й співала... Співала, рідненька,

Про весни квітучі, про літо,
Що пахло медами, про осінь,
Про поле, про трави і квіти,
Про зими холодні... А коси

Посріблені вже в України,
Та й сум поселився з журбою.
Завчасно вона постаріла,
Бо б'ється з страшною ор&ою.

Втрачає, втрачає, втрачає
Дітей і сивіє щоднини.
Та вірить! Надіється! Знає —
Триматися мусить, бо сильна!

Так тулить до серця колосся,
Від сліз не лишилося вроди.
Не страшно, що сиве волосся,
Страшніше не мати свободи...

Марина Семйоник

#поезія Ішла Україна по полю, Де вже достигала пшениця. Душа розривалась від болю, В очах — розлилася криниця Від сліз. На руках — колосочок, Що злотом блищав, до серденька Тулила з любов'ю віночок, Й співала... Співала, рідненька, Про весни квітучі, про літо, Що пахло медами, про осінь, Про поле, про трави і квіти, Про зими холодні... А коси Посріблені вже в України, Та й сум поселився з журбою. Завчасно вона постаріла, Бо б'ється з страшною ор&ою. Втрачає, втрачає, втрачає Дітей і сивіє щоднини. Та вірить! Надіється! Знає — Триматися мусить, бо сильна! Так тулить до серця колосся, Від сліз не лишилося вроди. Не страшно, що сиве волосся, Страшніше не мати свободи... Марина Семйоник

3

499переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Оксана Вінніченко додає відео Загальне

2025-08-22 03:24:19 ·

#поезія

#поезія

1

380переглядів 22Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Бровари та Броварський регіон додає відео Загальне

2025-08-22 03:28:33 ·

КОЛИ В ОДНОГО ІЗ БЛИЗНЮКІВ ЗАБАГАТО ЕНЕРГІЇ
#відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity

КОЛИ В ОДНОГО ІЗ БЛИЗНЮКІВ ЗАБАГАТО ЕНЕРГІЇ #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity

1коментарів 284переглядів 8Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Бровари та Броварський регіон публікує посилання

2025-08-22 03:32:04 ·

Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=44469

Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=44469

BROVARYREGION.IN.UA

Втратила бізнес у Херсоні через окупацію: українка боротиметься у США за корону на міжнародному конкурсі краси

Надія Чорна пережила окупацію рідного Херсона, втратила все, але не зневірилася. Переїхала з родиною у Миколаїв, де займається бізнесом та волонтерством. Жінка готується представити Україну на міжнародному конкурсі краси Mrs. World International у США, куди вирушає вже з титулом Mrs. Ukraine Premier

216переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!