Дивіться, який смаколик ми принесли вам до вечері (обіду, сніданку, перекусу - потрібне підкреслити))

Geek Journal згадає акторів та їхні значущі ролі, від яких вони не в захваті. Можливо, деякі імена вас здивують)

#Коло_Кіно #ПроКіно

Загін Кіноманів нагадав нам про 10 найкращих фільмів вже минулого 2024 року. Раптом ви вже прокинулися і не знаєте, під шо поїсти салати, що залишилися з вечора)

Які з них ви дивилися? Чи є у вас персональний топ?

#Коло_Кіно

1.5 доби нічого не їла, лише пила воду. Вчора вночі розболілася через це голова, була слабкість. Сьогодні о 8:50 - УЗД черевної порожнини. Завжди думала, що відголоски дитячого запалення підшлункової маю, а сьогодні знайшли гемангіоми печінки (Гугл каже що в 2-5% людей бува🥲), поліпи жовчного та підозру на хронічний холецистит... А ще казали щось про гастрит, бо вода у шлунку, але я воду пила о 5 ранку🤨

А я ж лише прийшла з'ясувати причину хронічного закрепу...

Назад не могла нормально дійти: на вулиці -11С, я голодна втрачаю тиск (у нормі в мене й так 80/50🫠), вже втрачаю слух - закладає вуха. Боюся впасти, бо вже хребет в усіх відділах хворий. Шукаю розблюреним зором лавочки, доповзаю - сідаю. Навіть коли залишилося 100 метрів, не могла дійти, знову на лавку сіла. Прийшла, випила води з лимонним соком, не змогла їсти, впала на ліжко, проспала 2 години з таймером та будильником.

Я не знаю, як мені ще через місяць це витримати знову.

Спортивний лікар ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Олексій Миколайович Рєзнік: завжди на посту і готовий прийти на допомогу
#Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport
#ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

У невеличкому селі жив собі хлопчик на ім’я Остап. Був він веселим, моторним і трохи хвалькуватим. Часто, як тільки брався за якусь справу, одразу всім розповідав, що обов’язково впорається з нею краще за інших. Якось до села приїхав ярмарок — із розвагами, торгівлею та різними змаганнями. Найбільше Остап зацікавився стрибками через перешкоди. Переможцю обіцяли великий приз — новий велосипед.

— Та що там стрибати! — хвалився Остап перед друзями. — Я ще з першого разу перескочу найвищу перешкоду!

— Не кажи гоп, поки не перескочиш, — зауважив дід Панас, що сидів поруч на лавці.

— Та де там! — відмахнувся хлопець. — Я вже подумки на велосипеді катаюсь!

Нарешті настала його черга. Остап розбігся, з розгону підскочив — і… не долетів. Зачепив ногою бар’єр і гепнувся просто в пилюку. Усмішка зникла з його обличчя. Глядачі поспівчували, а дід Панас лиш тихо сказав:

— Ось бачиш, хлопче, чому не варто поспішати з хвастощами. Краще зроби — тоді й говори.

З того часу Остап став обережнішим у словах. Він навчився спочатку доводити діло до кінця, а вже потім ділитись перемогами. А велосипед усе ж згодом виграв — але вже без гучних обіцянок, а з терпінням і працею.