70% працівників ТЦК, які не мали обмежень за станом здоров’я, переведені до бойових частин, — начальник управління персоналу штабу командування Сухопутних військ ЗСУ Ткаченко
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

МІЦНИЙ СОН

Що краще - наполеон чи медяник? Кава чи чай? Раян Гослінг чи Метью МакКонагі, коли мова йде про різні романтичні комедії? Гадаємо, варто дійти до відповіді емпіричним шляхом - подивитися добірку фільмів з першим і другим та порівняти! Буде крутий ромкомний марафон, якраз для вихідних. А під перегляд можна взяти наполеон чи медяник, а також каву чи чай.

#Коло_Кіно

Як показує і вчить життя: щоб не розчаровуватись, не треба зачаровуватись...

21 квітня 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся бій південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням Петра Олійника-“Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь проти військ НКВД. Це найбільший бій в історії УПА.

Загальна кількість УПівців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала 2 батареї гармат та кілька мінометних ланок.

Війська нквд мали авіацію, яка виконувала розвідувальні функції, бронепоїзди, 15 легких танків, кінноту. Загальна кількість солдат становила близько 30 000.

Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня. Знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, бійцям УПА вдалося вирватися з оточення ворога, який переважав у силі.

НКВдівці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а мешканців вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних під час тих подій донині точно не встановлена.

18 травня 2007 року, в урочищі Гурби, на місці боїв відбулось урочисте відкриття меморіалу пам'яті загиблим воїнам УПА.

#поезія
Звідусіль пахло літо духм'яно,
Стиглі трави будились зі сну,
І світанок в обіймах туману,
Проганяв учорашню імлу.

Від пташиного співу проснувся,
Ще оспалий смарагдовий ліс,
Тихий легіт у кронах гойдався,
Поміж листячком гілочок-кіс.

В небі плинули хмари, як квіти,
Місяць літній розтав в синяві,
І промінчики сонця, як діти,
Стали ноги мочити в росі.

Чути запах п'янкий матіоли,
Що не спала всю ніч поміж трав,
Та зустріла свій промінь ранковий,
Котрий з неба її привітав.

Розбудилися в полі волошки,
Що спускали голівоньки ниць,
Уклонялися променям сонячним,
Що лилися з небесних зіниць.

На осонні тополі шептались,
Про свої незакінчені сни,
Клени шумом своїм дошкуляли,
Доторкаючись віттям до них.

Звідусіль пахло літо духм'яно,
Білий день в свою владу вступав,
Лиш у лісі так ніжно, старанно,
Соловей свою пісню співав.

М.Шишмарьова

#поезія
смутнийсвіт

цей світ став занадто нуарно-смутним
настільки ж гірким, як негроні.
щодня скрізь лунає той самий мотив
та кожен концерт — монохромний.

бармене, налий-но натхнення в коктейль,
або, на крайняк, безпринципність.
в меню ні любові, ні кислих страстей,
додайте хоч в піцу амбіцій.

цей світ і томив, і стискав, і душив,
допоки покірність не зродить.
сьогодні питають рецепти у ШІ,
а завтра — сніданок в Детройті.

в палітрі лиш біла та чорна гуаш,
я досі чомусь кольорова.
про світ стало важко казати «він наш»,
тож падаймо зі скеледрому.

чому у піснях все той самий акорд,
у віршах той самий мотив?
на мене пішов найбанальніший код,
а світ став занадто смутним.


Синьоока