#історія #події
Червоний терор над золотими банями: Початок кінця "старого" Києва.
Січень 1918 року став для Києва часом, коли ілюзії про "революційне братерство" остаточно розчинилися у диму артилерійських розривів. Поки в Бересті тривали переговори, до української столиці наближалася одинадцятитисячна армія більшовиків під командуванням колишнього царського підполковника Михайла Муравйова. Людина з хворобливою психікою та патологічною ненавистю до всього українського, він приніс із собою нову тактику війни — безжальний терор проти цивільного міста.
Артилерійський садизм
26 січня (13 січня за старим стилем) почалося те, чого Київ не бачив з часів монгольської навали. Муравйов наказав відкрити масований вогонь по місту з важких гармат, розташованих на лівому березі Дніпра, у Дарниці. Це не був вибірковий вогонь по оборонних позиціях — снаряди цілеспрямовано спрямовували на житлові квартали, храми та пам’ятки архітектури.
Особливою мішенню став розкішний будинок Михайла Грушевського на Паньківщині. Більшовики знали, де живе голова Центральної Ради, і методично розстрілювали будівлю запальними снарядами, поки вона не перетворилася на згарище, поховавши під уламками унікальні колекції старожитностей та бібліотеку.
"Ми несемо смерть буржуям!"
Обстріл тривав кілька діб поспіль. За свідченнями очевидців, по Києву було випущено до 15 тисяч снарядів. Муравйов відкрито заявляв своїм солдатам:
"Ми йдемо вогнем і мечем встановити радянську владу. Я наказав артилерії бити по висотних будинках, по палацах, по церквах і монастирях. Я бив по Софійському собору, бо там засідала Рада."
Коли загони більшовиків нарешті увірвалися в місто через мости та з боку Печерська, почалася кривава вакханалія. Лише за перші дні окупації в Маріїнському парку та на вулицях міста було розстріляно і заколото багнетами кілька тисяч людей: офіцерів, студентів, гімназистів і навіть звичайних перехожих, у яких знаходили посвідчення видані УНР або просто чули українську мову.
Урок історії, який неможливо забути
Ці події стали першим масштабним актом геноцидної політики росії проти України у XX столітті. Муравйовська навала продемонструвала справжнє обличчя більшовизму: нищення культури, заперечення права на життя та абсолютну жорстокість. Київ вистояв тоді, але ціна була страшною — місто назавжди втратило свій спокійний, патріархальний затишок, занурившись у десятиліття репресій.
Сьогодні, коли нащадки Муравйова намагаються повторити той самий сценарій, ми маємо пам'ятати: січень 1918-го був не просто епізодом війни, а першим попередженням, яке світ, на жаль, тоді проігнорував.
#історія #події
Червоний терор над золотими банями: Початок кінця "старого" Києва.
Січень 1918 року став для Києва часом, коли ілюзії про "революційне братерство" остаточно розчинилися у диму артилерійських розривів. Поки в Бересті тривали переговори, до української столиці наближалася одинадцятитисячна армія більшовиків під командуванням колишнього царського підполковника Михайла Муравйова. Людина з хворобливою психікою та патологічною ненавистю до всього українського, він приніс із собою нову тактику війни — безжальний терор проти цивільного міста. 😡
Артилерійський садизм
26 січня (13 січня за старим стилем) почалося те, чого Київ не бачив з часів монгольської навали. Муравйов наказав відкрити масований вогонь по місту з важких гармат, розташованих на лівому березі Дніпра, у Дарниці. Це не був вибірковий вогонь по оборонних позиціях — снаряди цілеспрямовано спрямовували на житлові квартали, храми та пам’ятки архітектури. 🏚️
Особливою мішенню став розкішний будинок Михайла Грушевського на Паньківщині. Більшовики знали, де живе голова Центральної Ради, і методично розстрілювали будівлю запальними снарядами, поки вона не перетворилася на згарище, поховавши під уламками унікальні колекції старожитностей та бібліотеку.
"Ми несемо смерть буржуям!"
Обстріл тривав кілька діб поспіль. За свідченнями очевидців, по Києву було випущено до 15 тисяч снарядів. Муравйов відкрито заявляв своїм солдатам:
"Ми йдемо вогнем і мечем встановити радянську владу. Я наказав артилерії бити по висотних будинках, по палацах, по церквах і монастирях. Я бив по Софійському собору, бо там засідала Рада."
Коли загони більшовиків нарешті увірвалися в місто через мости та з боку Печерська, почалася кривава вакханалія. Лише за перші дні окупації в Маріїнському парку та на вулицях міста було розстріляно і заколото багнетами кілька тисяч людей: офіцерів, студентів, гімназистів і навіть звичайних перехожих, у яких знаходили посвідчення видані УНР або просто чули українську мову. 🩸
Урок історії, який неможливо забути
Ці події стали першим масштабним актом геноцидної політики росії проти України у XX столітті. Муравйовська навала продемонструвала справжнє обличчя більшовизму: нищення культури, заперечення права на життя та абсолютну жорстокість. Київ вистояв тоді, але ціна була страшною — місто назавжди втратило свій спокійний, патріархальний затишок, занурившись у десятиліття репресій. 🕯️
Сьогодні, коли нащадки Муравйова намагаються повторити той самий сценарій, ми маємо пам'ятати: січень 1918-го був не просто епізодом війни, а першим попередженням, яке світ, на жаль, тоді проігнорував.
Українська
English
