Українська
English
Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця
Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва?
Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави.
Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем...
До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів.
Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років!
Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!).
Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва.
Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів!
Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер.
Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі.
Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними.
Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм.
Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови:
«“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»
Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва?
Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави.
Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем...
До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів.
Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років!
Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!).
Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва.
Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів!
Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер.
Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі.
Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними.
Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм.
Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови:
«“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»
Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця
Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва?
Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави.
Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем...
До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів.
Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років!
Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!).
Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва.
Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів!
Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер.
Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі.
Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними.
Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм.
Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови:
«“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»
696переглядів
