https://youtube.com/shorts/_fpRELoX9kY?si=qEdwqNQa4rl6oLEq

🚂🚂 Вокзал у Лозовій на Харківщині тимчасово не працюватиме після російського удару Рішення щодо використання залізничного транспорту ще не прийнято. "На жаль, залізничний вокзал не функціонуватиме певний час. Також виникнуть труднощі з відправленням з Лозової, але Укрзалізниця працює над вирішенням. Можливо, поблизу міста будуть визначені інші локації для посадки на пасажирські потяги" – повідомив голова Лозівської міської територіальної громади Сергій Зеленський. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Новий «мотиваційний» ролик, який закликає йти на службу до армії за назвою «А мій в Азові»

Двох чоловіків, 18 та 23 років, підозрюють у зґвалтуванні 12-річної дівчини. За даними слідства, вони познайомилися з дівчиною, яка прогулювалася містом разом із подругою, скориставшись довірою дитини, її завели у під’їзд одного з будинків на Печерську та зґвалтували. Дії підозрюваних кваліфіковано як вчинення дій сексуального характеру щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди. Підозрюваних, один з яких є іноземцем, правоохоронці затримали. Їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Зараз вони під вартою на 60 діб. 📸: Київська міська прокуратура #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#поезія Літо поволі розчинялося... у свіжоскошеному сіні, що мало запах раю, у прив'ялому зіллі, між сивих полинів та щіток вічнобілесого деревію, у жовто-абрикосових акварелях панських настурцій, що манірно виставляли свої каптурики коло ґанку, у гривастих соняхах, подібних до левів, що крадуть потай сонячне вариво з небесного ковша. Літо віддавалося... По краплині. До останку. До забуття... Шелестіло стиглими колосками, скубало вусаті житà, гралося у хованки, як маля... Випускало під ранок з антикварного глека молочне марево - густе й вологе, з присмаком моху та палених очеретів. А, може, те марево тікало саме? Дзбанок був тріснутий... Літо прощалося... млосним парфумом гостродзьобих жоржин та розкішних гортензій, в ягіднім шлейфі перестиглих вишéнь, стишеною піснею підстаркуватих цвіркунів у зарослих хащах забутого саду, де чутися перше "гуп-гуп" червонястих яблук в обіймах пожухлої трави, терпкими нотками екзотичних тютюнів між пістрявих ряден чубатих чорнобривців, дірявим загубленим листочком, закрученим у вальсі теплими вітрами, схожим на маленьку телеграму, що так і не віднайшла свого адресата, стиглим колобком, запашним та свіжим, спеченим з перших цьогорічних врожаїв... Літо втікало... Обережно. Тихо. Непомітно... Крадучись між колючкàми нашорошеної ожини. Як злодюжка, що забрав щось надто дороге та цінне... Те, що гріло душу та серце всупереч дощам та негоді... Літо втікало... До осені... Людмила Галінська