НОСТАЛЬГІЯ

Україну мені не забути
І села, в якім зріс я в біді,
Працьовитого, чесного люду...
Там літа одцвіли молоді.

Там убога, маленька хатина
В землю вгрузла по самі шибки,
Коло неї розлога калина,
Що мене вже чекає роки.

Так давно я її посадив,
У штанцях полотняних хлопчина,
І водою з криниці полив,
Прив’язавши її до тичини.

Виріс, виром життя закрутивсь,
У чужих проживав я країнах,
До добрих людей прихиливсь
І не зрадив тебе, Україно.

Ні, докорів нема, що забув я тебе,
Втратив мову і вмерла надія!
Боротьбі присвятив я себе,
Та пройшли мої роки — старію.

Дні отак в чужині доживаю,
В чужині вже, напевно, умру,
Вузлик землі з рідного краю
З собою навік заберу.

Сибір я пройшов у тортурах,
У муках фашистські катівні,
Життя промайнуло у бурях,
На душі моїй роздуми гнівні.

Пишна, червона калина
Перед хатою й досі стоїть,
Наче гарна в намисті дівчина,
Все журна і мовчить.

1954 Григорій Сагайдак

❗️🏠 Новобудови під загрозою цієї зими, – Telegraf.
Головне з матеріалу:
🔴 Без тепла нові будинки можуть стати непридатними вже за 2–4 тижні.
🔴 Головна проблема – не відсутність світла, а брак теплоносія.
🔴 Генератори не допоможуть: без подачі теплоносія насоси ганяють повітря.
🔴 У висотках вода не піднімається вище 12–14 поверху без електрики.
🔴 Без води й каналізації будівлі фактично стають непридатними для життя.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#чай #спеції #кава #їжа

#поезія

Життя мене навчило не здаватись,
Сміятися крізь сльози, хай там як.
Навчило, як упала, підійматись І бачити у темряві маяк.
Життя навчило менше довіряти,
Точніше довіряти, та не всім.
Навчило кривдникам образи пробачати
І більше не впускати їх в свій дім.
Життя навчило думати частіше
Над тим, як правильно і що треба зробить.
Навчило серцем відчувати тишу,
У ній такий глибокий, мудрий зміст.
Життя навчило все мене з роками,
Робити, часто через силу, крон.
Навчило не боротися з думками,
І дякувать за будь-який урок.

Марина Лавришин