В продовження до вчорашнього посту про
#трюкимозку.
Ключем до більшості проблем у будь-якій сфері життя є те, що ми не знаємо себе.
І мені було найскладніше усвідомити дві речі.
Перша: мої думки - це не є я. Те, що я думаю про себе і про світ, насправді не є мною. Спойлер: це не є істиною також.
Мозок оцінює інформацію, відчуття, будь що - з точки зору минулого досвіду. Досвіду бракує - він її “підтягує” з книжок, фільмів, слів інших людей.
Так формуються переконання.
Ми ж наче не віримо всьому, що кажуть оточуючі, так?
А от своїм думкам — віримо без сумнівів.
Іноді мозок малює якісь страшні ситуації, ми накручуємо себе і раптом винирюємо - фух, це неправда.
А якщо ці глюки здаються більш реальними? Ми їх приймаємо, і вони крутяться в голові та перетворюються на “ментальну жуйку”: що сказати, чому не зробила, як треба було…
Друга: найскладніше - не порівнювати себе і не шукати ззовні підтвердження ЩО є нормою.
Ми виросли у парадигмі “правильно-неправильно”, “прийнято-неприйнято” й це звична поведінка - шукати підтвердження.
Майже на кожній консультації я чую фразу «я не знаю чи нормально, що я…». І раніше я теж часто її вживала.
Вже наче всі признали, що ідеалу не існує, навіть в соцмережах, але все одно підсвідомо намагаються до нього йти.
Щире прийняття цих двох речей приводить до справжнього контакту із собою.
Але... прочитати чи навіть повірити замало. Це потрібно прожити. Інтегрувати.
Як? Немає чарівної пігулки чи швидкого рішення. Це свідомий шлях.
Для мене найшвидше проходити його виходить з провідниками. Тому я стала їздити на ретрити, працювати з різними наставниками. Це не про інформацію, це про інтеграцію досвіду в полі людей, які вже це все прожили.
І тепер це і моя задача - вести моїх людей до контакту з собою. Моє гасло - підсвіти свій шлях до себе.
Коли ти в контакті із собою:
✔️ Зовнішні обставини більше не вибивають із колії.
✔️ Ти відчуваєш, що твоє, а що — ні.
✔️ Ти дієш свідомо, а не хаотично.
Так, тобі може бути боляче чи страшно.
Але ти більше не кидаєшся на нав’язані бажання, не шукаєш порятунку у зовнішньому.
Ти чітко знаєш що ти обираєш зараз те, що тобі треба. Ти проживаєш, відчуваєш, що це твоє, і тоді йдеш туди.
#всенсіВ продовження до вчорашнього посту про #трюкимозку.
Ключем до більшості проблем у будь-якій сфері життя є те, що ми не знаємо себе.
І мені було найскладніше усвідомити дві речі.
Перша: мої думки - це не є я. Те, що я думаю про себе і про світ, насправді не є мною. Спойлер: це не є істиною також.
Мозок оцінює інформацію, відчуття, будь що - з точки зору минулого досвіду. Досвіду бракує - він її “підтягує” з книжок, фільмів, слів інших людей.
Так формуються переконання.
Ми ж наче не віримо всьому, що кажуть оточуючі, так?
А от своїм думкам — віримо без сумнівів.
Іноді мозок малює якісь страшні ситуації, ми накручуємо себе і раптом винирюємо - фух, це неправда.
А якщо ці глюки здаються більш реальними? Ми їх приймаємо, і вони крутяться в голові та перетворюються на “ментальну жуйку”: що сказати, чому не зробила, як треба було…
Друга: найскладніше - не порівнювати себе і не шукати ззовні підтвердження ЩО є нормою.
Ми виросли у парадигмі “правильно-неправильно”, “прийнято-неприйнято” й це звична поведінка - шукати підтвердження.
Майже на кожній консультації я чую фразу «я не знаю чи нормально, що я…». І раніше я теж часто її вживала.
Вже наче всі признали, що ідеалу не існує, навіть в соцмережах, але все одно підсвідомо намагаються до нього йти.
Щире прийняття цих двох речей приводить до справжнього контакту із собою.
Але... прочитати чи навіть повірити замало. Це потрібно прожити. Інтегрувати.
Як? Немає чарівної пігулки чи швидкого рішення. Це свідомий шлях.
Для мене найшвидше проходити його виходить з провідниками. Тому я стала їздити на ретрити, працювати з різними наставниками. Це не про інформацію, це про інтеграцію досвіду в полі людей, які вже це все прожили.
І тепер це і моя задача - вести моїх людей до контакту з собою. Моє гасло - підсвіти свій шлях до себе.
Коли ти в контакті із собою:
✔️ Зовнішні обставини більше не вибивають із колії.
✔️ Ти відчуваєш, що твоє, а що — ні.
✔️ Ти дієш свідомо, а не хаотично.
Так, тобі може бути боляче чи страшно.
Але ти більше не кидаєшся на нав’язані бажання, не шукаєш порятунку у зовнішньому.
Ти чітко знаєш що ти обираєш зараз те, що тобі треба. Ти проживаєш, відчуваєш, що це твоє, і тоді йдеш туди.
#всенсі
Українська
English
