• 54views 1 Shares
  • Всім Українцям.
    Тяжко на серці через те,
    чому ми Долю маємо таку важку?
    Чому живемо - Так, бідуєм!
    Чому гриземось, сваримось,воюєм?
    Чому ми ділимо людей своїх на рідних та чужих?
    Невже Ми заслуговуєм на Це?...
    Невже не маємо своєї Ми Землі?
    Невже не маємо своєї Мови чарівної?
    Невже немає в Нас Традицій чарівних?
    А з ними тисячолітньої Культури!?...
    Все Є, та Віри в Нас немає!
    Бо відібрали Вороги її у нас!
    Оту Енергію, яка насичує і Дух і Тіло!
    У нас забрали і це найбільше Зло для Нас!...
    Бо Рідна Віра наче Матір:
    Голубить, тішить, любить, сил дає!
    Вона одна таким Зарядом володіє!
    Вона одна єднає Всіх і Все!
    Тому мої слова до Славних Українців!
    Для того, щоб у Нас була щаслива доля!
    Нам Віру повернути треба Назавжди!!!
    Всім Українцям. Тяжко на серці через те, чому ми Долю маємо таку важку? Чому живемо - Так, бідуєм! Чому гриземось, сваримось,воюєм? Чому ми ділимо людей своїх на рідних та чужих? Невже Ми заслуговуєм на Це?... Невже не маємо своєї Ми Землі? Невже не маємо своєї Мови чарівної? Невже немає в Нас Традицій чарівних? А з ними тисячолітньої Культури!?... Все Є, та Віри в Нас немає! Бо відібрали Вороги її у нас! Оту Енергію, яка насичує і Дух і Тіло! У нас забрали і це найбільше Зло для Нас!... Бо Рідна Віра наче Матір: Голубить, тішить, любить, сил дає! Вона одна таким Зарядом володіє! Вона одна єднає Всіх і Все! Тому мої слова до Славних Українців! Для того, щоб у Нас була щаслива доля! Нам Віру повернути треба Назавжди!!!
    Love
    Like
    3
    627views
  • Привіт. Я Венздей Аддамс, і сьогодні я розповім вам історію, яка сталася зі мною одного тихого, похмурого вечора. Ця історія не для тих, хто боїться темряви або тіней, які ховаються у кутках. Вона для тих, хто відчуває насолоду від жаху, що повільно просочується крізь стіни вашої свідомості.

    Це сталося в одну з тих ночей, коли місяць повністю зник за товстим шаром хмар, а світло від свічок ледь могло розсікти густу темряву. Я сиділа у нашій похмурій бібліотеці, гортаючи старовинну книгу про демонологію. У цьому місці завжди панувала тиша, але цієї ночі вона здавалася занадто важкою, ніби сама кімната намагалася приховати щось від мене.

    І ось, я помітила її. Тінь. Вона не була схожою на звичайні тіні, які кидають предмети. Вона ніби існувала сама по собі, химерно звиваючись у кутку кімнати, де не мало бути жодного світла. Спочатку я подумала, що це гра уяви, але потім зрозуміла: ця тінь була жива. Вона рухалася з власною волею, розтікаючись по стінах, як чорний дим, і здавалося, що вона шукає когось… або щось.

    Моє серце залишалося байдужим до страху, але у цьому було щось незвичне, навіть для мене. Тінь почала повільно просуватися до мене, і з кожним кроком, який вона робила, температура в кімнаті падала. Я відчула, як холодний піт стікає по моєму хребту, але цікавість взяла верх. Я відклала книгу і встала, щоб зустрітися з нею віч-на-віч.

    Тінь зупинилася переді мною, і я відчула, як щось невидиме, але важке, тисне на мене з усіх боків. Здавалося, що кімната почала звужуватися, залишаючи мені все менше простору. Шепіт, який я чула раніше, став гучнішим і пронизливішим, ніби сотні голосів одночасно намагалися донести до мене свої зловісні таємниці.

    Тінь, наче відчуваючи мій намір піти за нею, відступила і попрямувала до підвалу. Я не вагалася. Коли я спустилася сходами, холод підвалу обійняв мене, як мертва рука, але я продовжувала йти вперед. Тінь зникла біля старої скрині, покритої пилом. Цю скриню я бачила багато разів, але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше.

    Коли я відчинила скриню, серце завмерло. Всередині лежала стара лялька, зшита з потрісканого шкіряного матеріалу, ніби її обличчя було вирізане з чогось живого. Її очі були з чорного скла, але вони, здавалося, дивилися на мене, стежачи за кожним моїм рухом. Від ляльки виходив затхлий запах, ніби вона пролежала в скрині сотні років.

    Я простягнула руку, щоб торкнутися її, але як тільки моя шкіра торкнулася ляльки, тінь, що привела мене сюди, зникла безслідно. Але замість полегшення я відчула щось гірше. Щось просочилося крізь мої пальці, холодне, мов лід, і просочилося в мої вени. Я відчула, як тінь, що зникла зовні, перемістилася всередину мене.

    З того моменту, як я повернулася до кімнати, я більше не була сама. Щоночі, коли всі лягають спати, я відчуваю присутність за спиною. Вона не робить нічого, лише стоїть у кутку, стежачи за кожним моїм рухом. Я не бачила її знову, але знаю, що вона там, всередині мене, чекає свого моменту.

    І тепер, коли я спускаюся до підвалу, лялька завжди лежить трохи ближче до виходу, ніж була раніше. Іноді я чую її тихий сміх у тиші ночі, але коли я обертаюся, нікого немає.

    Чи боюся я? Звісно, ні. Страх — це для слабких. Але якщо ви коли-небудь знайдете стару ляльку у забутому кутку, подумайте тричі, перш ніж доторкнутися до неї. Тому що ви ніколи не знаєте, що саме ви можете пробудити... і що може пробудитися всередині вас у відповідь.

    З темрявою в серці,
    Венздей Аддамс 🌑

    P.S. Озирнися!

    #fan_art #супер_історія #страшне
    Привіт. Я Венздей Аддамс, і сьогодні я розповім вам історію, яка сталася зі мною одного тихого, похмурого вечора. Ця історія не для тих, хто боїться темряви або тіней, які ховаються у кутках. Вона для тих, хто відчуває насолоду від жаху, що повільно просочується крізь стіни вашої свідомості. Це сталося в одну з тих ночей, коли місяць повністю зник за товстим шаром хмар, а світло від свічок ледь могло розсікти густу темряву. Я сиділа у нашій похмурій бібліотеці, гортаючи старовинну книгу про демонологію. У цьому місці завжди панувала тиша, але цієї ночі вона здавалася занадто важкою, ніби сама кімната намагалася приховати щось від мене. І ось, я помітила її. Тінь. Вона не була схожою на звичайні тіні, які кидають предмети. Вона ніби існувала сама по собі, химерно звиваючись у кутку кімнати, де не мало бути жодного світла. Спочатку я подумала, що це гра уяви, але потім зрозуміла: ця тінь була жива. Вона рухалася з власною волею, розтікаючись по стінах, як чорний дим, і здавалося, що вона шукає когось… або щось. Моє серце залишалося байдужим до страху, але у цьому було щось незвичне, навіть для мене. Тінь почала повільно просуватися до мене, і з кожним кроком, який вона робила, температура в кімнаті падала. Я відчула, як холодний піт стікає по моєму хребту, але цікавість взяла верх. Я відклала книгу і встала, щоб зустрітися з нею віч-на-віч. Тінь зупинилася переді мною, і я відчула, як щось невидиме, але важке, тисне на мене з усіх боків. Здавалося, що кімната почала звужуватися, залишаючи мені все менше простору. Шепіт, який я чула раніше, став гучнішим і пронизливішим, ніби сотні голосів одночасно намагалися донести до мене свої зловісні таємниці. Тінь, наче відчуваючи мій намір піти за нею, відступила і попрямувала до підвалу. Я не вагалася. Коли я спустилася сходами, холод підвалу обійняв мене, як мертва рука, але я продовжувала йти вперед. Тінь зникла біля старої скрині, покритої пилом. Цю скриню я бачила багато разів, але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше. Коли я відчинила скриню, серце завмерло. Всередині лежала стара лялька, зшита з потрісканого шкіряного матеріалу, ніби її обличчя було вирізане з чогось живого. Її очі були з чорного скла, але вони, здавалося, дивилися на мене, стежачи за кожним моїм рухом. Від ляльки виходив затхлий запах, ніби вона пролежала в скрині сотні років. Я простягнула руку, щоб торкнутися її, але як тільки моя шкіра торкнулася ляльки, тінь, що привела мене сюди, зникла безслідно. Але замість полегшення я відчула щось гірше. Щось просочилося крізь мої пальці, холодне, мов лід, і просочилося в мої вени. Я відчула, як тінь, що зникла зовні, перемістилася всередину мене. З того моменту, як я повернулася до кімнати, я більше не була сама. Щоночі, коли всі лягають спати, я відчуваю присутність за спиною. Вона не робить нічого, лише стоїть у кутку, стежачи за кожним моїм рухом. Я не бачила її знову, але знаю, що вона там, всередині мене, чекає свого моменту. І тепер, коли я спускаюся до підвалу, лялька завжди лежить трохи ближче до виходу, ніж була раніше. Іноді я чую її тихий сміх у тиші ночі, але коли я обертаюся, нікого немає. Чи боюся я? Звісно, ні. Страх — це для слабких. Але якщо ви коли-небудь знайдете стару ляльку у забутому кутку, подумайте тричі, перш ніж доторкнутися до неї. Тому що ви ніколи не знаєте, що саме ви можете пробудити... і що може пробудитися всередині вас у відповідь. З темрявою в серці, Венздей Аддамс 🌑 P.S. Озирнися! #fan_art #супер_історія #страшне
    Love
    4
    2Kviews
  • #технології #психіка
    Залежність від ChatGPT? MIT виявили реальні симптоми.
    Дослідники з MIT з’ясували, що деякі юзери нейромережі демонструють ознаки справжньої залежності: нав’язливі думки, симптоми відміни, втрату контролю і навіть легку «ломку».

    Найбільше «підсіли» ті, хто використовує ChatGPT по роботі— для мозкових штурмів, кодингу та вирішення задач.

    А деякі навіть почали нервувати, коли нейромережа змінила стиль відповідей.
    #технології #психіка Залежність від ChatGPT? MIT виявили реальні симптоми. Дослідники з MIT з’ясували, що деякі юзери нейромережі демонструють ознаки справжньої залежності: нав’язливі думки, симптоми відміни, втрату контролю і навіть легку «ломку». Найбільше «підсіли» ті, хто використовує ChatGPT по роботі— для мозкових штурмів, кодингу та вирішення задач. А деякі навіть почали нервувати, коли нейромережа змінила стиль відповідей.
    349views
  • Like
    1
    842views
  • Like
    2
    153views
  • Зі святом! Миру, сил та натхнення у вашій щоденній праці!
    Зі святом! Миру, сил та натхнення у вашій щоденній праці!
    172views
  • ⚔️⚔️ «Класичний» фінал Кубка!

    У вирішальній грі VBET Кубка України-2024/25 «Шахтар» у Житомирі прийматиме «Динамо» 🍿
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ⚔️⚔️ «Класичний» фінал Кубка! У вирішальній грі VBET Кубка України-2024/25 «Шахтар» у Житомирі прийматиме «Динамо» 🍿 #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    136views
  • #мистецтво
    Ілля Штільман (1902-1966)
    Повінь
    1957
    #мистецтво Ілля Штільман (1902-1966) Повінь 1957
    Like
    Love
    3
    94views
  • Haha
    Like
    8
    582views 1 Shares