Міжнародний день жіночого щастя
В Україні жінки звикли святкувати день 8 березня, тому не всі ще чули про існування відносно нового свята в жовтні — Міжнародного дня жіночого щастя або Всесвітній день жіночого щастя (Women’s Global Happiness Day).

Цей день відзначається щорічно 18 жовтня. Свято покликане підвищити у всьому світі рівень жіночої обізнаності щодо депресії та способів її подолання. Вважається, що жінки вдвічі частіше, ніж чоловіки, страждають від депресивних станів. Жіноча депресія погіршує не лише життя жінки, але й життя її сім’ї, руйнує стосунки та кар’єру, негативно впливає на працездатність і, як наслідок, навіть на економіку країни в цілому.

Історія свята
Американка Карін Рокінд завагітніла у 43 роки. Разом з чоловіком Джошем вони з радістю чекали народження малюка. 18 жовтня 2017 року Карін пішла до лікаря на черговий огляд і неочікувано дізналася невтішну новину — у дитини немає серцебиття. Карін втратила дитину.

Попри те що Рокінд на той час вже була відомим у США жіночим коучем, мотиваційним спікером, спеціалістом в області позитивної психології та науки про щастя, вона була в розпачі. Її охопила глибока депресія. Жінка навіть втратила бажання жити. Хоч багато років вона навчала інших, як бути щасливими, зі своїм особистим горем впоратися самотужки не могла.

Карін допомогло пережити втрату дитини передусім те, що вона мала багато справжніх друзів та прихильників її діяльності. Подруги Карін ні на мить не залишали її на самоті. Друзі з коледжу залишали свої справи, щоб приїхати та розділити її біль. Жінки зі всього світу, яким вона колись допомогла, кожного дня писали листи та відправляли посилки. Зрештою, це врятувало життя Карін.

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу.
Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот.

Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався.

Жодних травм. Жодної хвороби.
Лише голод.
Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди.

Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає.

Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися.

Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося…
доки величезні груди остаточно не завмерли.

Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу.
Жодного шматочка їжі.
Лише солона вода і трохи водоростей.

В експедиційному журналі з’явився запис:
«Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує».

Цей ведмідь не мав імені.
Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням».

Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного.

Зі сторінки Леся Паладич

Кавун - гігант!🍉