❗️Шановні мешканці Бердянського району, що мешкають у м.Київ та Київської області!
10.04.2025 року четвер, в нашому Інформаційно-ресурсному центрі відбудеться прийом громадян ВПО за участю працівника Бердянської філії Запорізького обласного центру зайнятості.
⏰ Час прийому: з 11:00 до 15:00.
🔹 Підбір роботи.
🔹 Консультації щодо професійного навчання.
🔹 Консультації з отримання ваучера на навчання.
🔹 Консультації з приводу надання мікрогрантів для бізнесу.
☝️ Прийматимуть без черг та перерв.
Нагадуємо нашу адресу: вулиця Дорогожицька, 15-А
📲+38(068)798-20-57
Поспішайте скористатися можливостями!

У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там, де завжди цвіли дерева з плодами розради, де вітри співали лагідні пісні, жило четверо птахів, яких називали Птахами Сліз.

Перший мав пір’я, як ранкова роса, і співав про втрати. Другий був, як нічне море, і зітхав за зрадженими. Третій, як вечірнє сонце, тужив за самотніми. А четвертий — прозорий майже, мов дух, плакав за тими, хто ніколи не мав надії.

Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз лилося на землю, то голосніше звучали пісні в Саду. Птахи, здавалося, співчували. Вони схиляли голови, їхні очі тремтіли від жалю.

Але ніхто не знав істини.

Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися болем, пили сльози людські, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила, їхнє безсмертя. Райський сад квітнув від страждань, не від радості.

Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснувши під деревом, потрапила туди уві сні. Вона не плакала. Вона сміялася. Її сміх не мав смутку, тільки чисту, світлу радість. І тоді сад затремтів.

Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був їм як отрута.

Дитина залишила сад, але слід її сміху розповзся, мов тріщина. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість плачу. Сад став тьмяніти.

Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії. Бо лише там вони ще можуть жити.

Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила згасають, неначе тінь на світанку.

Мужики, беріть на замітку 😁😁😁

З СЕРЦЯ ВИПРОМІНЮЄ ЛЮБОВ

Село… Хатина… Ру́ки працьовиті,
Тепло́ душі́ і щирість всіх думок,
Які любов’ю до краси сповиті,
Й життя з доріг і безлічі стежо́к.

В очах усе, що бачить довело́ся,
А на лиці, немов портрет життя,
Давно вже й срібло в ко́си заплело́ся,
Ті пасма, наче долі вишиття.

Роботи довело́сь переробити,
Й душа, немов світлиця повсякчас,
Доводилось радіти і тужити,
Та вогник доброти в очах не згас.

Дітей навчала, як по правді жити,
Онукам мудрість теж передала,
Навчала, що життя треба любити,
Й щоб совість за́вжди чистою була́.

Немов альбом у пам’яті гортає,
І подумки проходить всюди знов,
Бо до дрібниць життя все пам’ятає,
А з серця випромінює любов.

Роки, мов збіжжя, в скриню всі збирала,
Й намисто з добрих справ свої́х сплела́,
Куток родинний все оберігала,
І все життя по правді прожила́.

16.10.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024428

ГОЛ - КРАСЕНЬ