До Всесвітнього дня поезії українські військовослужбовці прочитали вірш Invictus («Нескорений») Вільяма Ернеста Генлі, щоб подякувати Великій Британії за підтримку України та нагадати, що боротьба за свободу триває.
Вірш став символом стійкості, гідності й сили кожного, хто стикається з непереборними обставинами. Зокрема, до нього звертались Вінстон Черчилль під час Другої світової війни, Нельсон Мандела під час свого увʼязнення, а принца Гаррі з командою вірш надихнув назвати змагання для військовослужбовців, що дістали тяжкі поранення, «Іграми нескорених» (Invictus Games).
До відео долучилися поети Павло Вишебаба, Микола Антощак, Олексій Каркачов, Артур Дронь, а також письменник і ветеран Павло Матюша.
Відео створене Ukraine WOW за підтримки «Культурного десанту».

Друк листівок Тернопіль за посиланням - https://oldorcs.com/services/flyer

Квадратна листівка – це один з найпопулярніших видів рекламних матеріалів. Вона може бути використана для того, щоб проінформувати про продукт, послугу, подію, запропонувати знижку, або будь яку іншу інформацію. Листівки можуть бути односторонніми, або двосторонніми та можуть мати різні розміри та форми.

Центр професійного друку OLDORCS Тернопіль надає послуги виготовлення агітаційних листівок та багато інших послуг друку, дизайну та реклами.

☎️ Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030.

❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес!

#тернопіль #oldorcs #україна #листівка #флаєр #ліфлет #єврофлаєр #друк #поліграфія #поліграфічніпослуги #друкарня #типографія

НАновини‼️: Посольство Ізраїлю в Україні, на відміну від колег із США, чітко назвало винуватців кровавої російської ракетної атаки по Кривому Рогу 4 квітня.

19 загиблих, серед яких 9 дітей, а також понад 50 поранених — наслідки цієї жахливої атаки.

Посольство Ізраїлю прямо вказало, що ракета була російською, в той час як посольство США чомусь утрималося від згадування агресора.

Цитата: “В Україні сьогодні День трауру — 4 квітня в результаті попадання російської ракети по Кривому Рогу загинули 18 осіб, серед яких 9 дітей. Найщиріші співчуття родинам загиблих і побажання швидкого одужання пораненим.” — посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.

Українці вдячні посольству Ізраїлю за правду, визнання агресора та підтримку в цей важкий момент.

Для подробиць та повної історії перейдіть за посиланням:

https://nikk.ua/uk/posolstvo-izrailju/

#НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #KryvyiRih #RussianAggression #IsraelSupport #IsraelEmbassy #TruthMatters

#архів
Чернігівщина, 1980-ті роки

4 березня 1949 року народився відомий композитор, автор безсмертної «Червоної рути» Володимир Івасюк.

Народився у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків.

Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».

Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії срср та суспільствознавства.

У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюка чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в срср та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень.

24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КҐБ за наказом вищого керівництва срср.

Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.

Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.