🚀 OSAD - De Ya 🚀

Цей трек — чистий вайб та справжні емоції. "De Ya" — це відчуття руху вперед, коли минуле тягне назад, але ритм серця не дає зупинитися.

🎧 Слухай зараз: https://share.amuse.io/uGGnX07HESgn

#OSAD #DeYa #romaosad #музика

Українці...🇺🇦 Академик живопису, професорка, народна художниця України Тетяна Голембієвська (1936-2018). "Подруги (Бесіда)", 1959 💙💛

#архів
Єдиний чорношкірий солдат Австро-Угорської імперії, 1915.
Згідно джерелам того часу, Саймон Перріс (також відомий як Алі Махмуд) народився або в Конго, або в Сенегалі, і приїхав до Угорщини, коли був маленьким хлопчиком. Спочатку він був слугою турка, який жив у Будапешті.

Після смерті господаря він працював вантажником у кінотеатрі в Надьвараді (нині Орадя) і вільно розмовляв угорською.

Незважаючи на те, що в Угорщині початку 20-го століття він, безумовно, був незвичним, його любили в місті, окрім того він був дуже пишався Угорщиною.

Алі Махмуд подавав заяву на вступ до австро-угорської армії, але йому було відмовлено, оскільки він був іноземцем.

Він неодноразово намагався подати заяву, навіть звертаючись до міністра оборони. Саймон заявив: «Мені дуже соромно, що як угорець я мушу сидіти вдома, коли інші воюють. Я хочу воювати за свою батьківщину».

Згодом його прийняли в армію, і він воював в 1915 році, отримав кілька бойових нагород та звання капрала.

9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила чотири закони, які стосуються засудження комуністичного режиму, відкриття архівів совєцьких спецслужб та визнання УПА й інших організацій борцями за незалежність України.

У парламенті ці закони назвали "декомунізаційним пакетом".

У законі про правовий статус борців за незалежність України вояків та діячів СВУ, УСС, УНР, Гетьманату, ЗУНР, повстанців Холодного Яру, Карпатську січ, УПА, ОУН, УГС та УГГ визнано борцями за незалежність України.

#архів
Фото з виробництва дитячих горщиків із німецьких касок, Данія, 1945 рік.

#цитати
"Якщо ти побачиш єхидну, отруйну змію або скорпіона в шухляді з прикрасами зі слонової кістки або золота, ти все одно не полюбиш і не захочеш мати їх, хоча вони й посаджені в дороге приміщення, навпаки, подивишся на них зі страхом та огидою, як на отруйних тварин. Так, коли ти зустрінеш людей багатих, щедро наділених усім долею, але порочних, не дивуйся їхній блискучій зовнішності, а зневажай їх за їхні вади."

🖋️Епіктет

Останній текст Новодворської:
"Садист. Параноїчний психопат з маренням величі та надцінні ідеї. Патологічний брехун. Самооцінка неадекватна. Інтелект низький. Його ідентичність стрімко деградує.
Живе в паралельному світі, відрізаному від реальності, повністю поза зв'язку з реальністю. Він просто цього не розуміє. Як люди живуть, як почуваються, про що мріють, чому страждають - моральний ідіот навіть уявити не може. А він і не хоче..
Створивши навколо себе штучний, глибоко запаяний світ, де повільно роками він кипів у горщику власної брехні та печерних упереджень, і в результаті він нарешті втратив розум.
Немає совісті, совісті ніколи не було. Так, він не здатний на співчуття та співпереживання, але водночас він дуже вразливий та думковий.. Він не здатний любити. Дуже боляче і мстиве, мабуть, вся шкода і бажання позбутися, завдає якомога більше страждань усім, до кого торкається, походить з дитинства, де він був похмурим, безхребетним і невгамовним бігуном на бігу.
Боягузливий і збоченний. Вічне боягузство породило зайву, часто безглузду жорстокість у вчинках і обурливий, чудовищний цинізм.
Його погляд на світ - це злий мікроб з затору. Його мислення пропорційно масштабу його особистості. Він думає вузько, шаблонно, за встановленнями і гаслами. Судження про світ і людей жорсткі і обмежені.
Як і будь-який тиран, він властивий до містифікацій, сакральних значень, симво Водночас він страшенно закомплексований, відчужений, закритий і емоційно бідний. Вона компенсує свою неповноцінність у всіх сферах життя придушенням і знищенням людей.
Її система цінностей куплена, звужена до примітивної формули "своє-чуже", і представляє набір ідеологічних кліше: Росія убер алес, Захід - вороги і чужі; - народ Росії - потенційно небезпечна тварина, яку потрібно тримати в клітці, періодично дражнити пряник національної ексклюзивності; - влада - доля обраних, значення влади - в ній для себе і особистого збагачення.
Однак остання давно перестала грати будь-яку роль і маніакальні ідеї імперії гегемонів на Землі за будь-яку ціну і будь-яким шляхом вийшли на передову...
Турбулентний корм сталінських часів з психологією вертуха і масового ката. Сивий у всьому, безликий, дріб'язковий. Він увібрав всю пафосну мізогінію офісної породи.
Абсолютно безпринципно. Не має жодних усталених, більш-менш моральних поняттів, крім зональних. Всередині нього ховається плюшевий підліток, а зовні він намагається тримати в дошці маску брутального, дотепного, свого чоловіка.
Його словниковий запас застарілий, його словниковий запас відрізняється вульгарними прислів'ями та злочинним, поліцейським Думка про нього зовні дуже важлива для нього, тому він схильний до позу та жалюгідного, анекдотичного махізму, як і всі закомплексовані люди. Це завжди виходить смішно і жалюгідно...
Видно, що це просто розтягнуте обличчя, а під ним ще одне, а потім навіть так до самого дна, де в розпуклай, чорній, злоякісна і огидна шкіра, прикриваючи коліна, що трясуться ручками, сидить якийсь жовчний, набитий гном.. Як політик він безталанний і незначний, бо дивиться тільки в минуле і боїться будь-яких змін, як загрози своїй владі.
А головне, що він не знає, що таке зміни, він цього не розуміє. Політично безплідні, тому що ми одержимі своєю безмежною владою. Хтось все ще намагається докопатися до його душі, щоб щось там зрозуміти.
А її там немає. Просто не треба. Усередині немає великого нічого. І коли абсолютна нікчемність у плоті набуває безмежної влади червоною кнопкою, тоді досягається те, що ми бачимо
Хотів потрапити в підручники історії, стати частиною Великого Руського епосу, письменником доль, і він увійде
як банальний воєнний злочинець, який злетів з колії... "Він хоче, щоб його боялися, тремтів перед ним, але всі дивляться на нього з зневірством, чекаючи його негайної смерті. "
.. Новодворська, 2014