#дати
📜 «Світ ловив мене, та не спіймав»: Григорій Сковорода — Мандрівний Філософ
Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного сина України, який своїм життям та творчістю заклав філософські основи української ментальності — Григорія Савича Сковороду. Хоча його офіційна дата народження — 3 грудня (або 22 листопада за старим стилем) 1722 року, його спадщина, що продовжує надихати, робить його актуальним щодня.
🎓 Козак, Співак, Вчений
Григорій Сковорода народився у селі Чорнухи на Полтавщині в родині малоземельного козака. Його надзвичайний талант проявився рано:
* Освіта: Навчання у легендарній Києво-Могилянській академії (до якої він вступив у 12 років), тривало з перервами майже двадцять років, що дало йому енциклопедичні знання. Сковорода досконало володів латиною, грецькою, церковнослов'янською, німецькою та польською мовами.
* Музика: Він мав хист до музики та співу. В юності його навіть забрали до Петербурга для співу у придворній капелі. Сковорода грав на сопілці, скрипці, флейті, лірі та бандурі, а сопілка стала його незмінним супутником. 🎶
* Подорожі: Його перебування в Угорщині, Словаччині (Братислава) та Австрії (Відень) у складі царської місії дало змогу ознайомитися з європейською культурою та освітою.
💡 Філософія «Сродної Праці» та Самопізнання
З 1770-х років, переслідуваний як світською, так і духовною владою через його вільнодумство та небажання пристосовуватися, Сковорода обрав шлях мандрівного філософа.
* Головна ідея: В основі його вчення лежить концепція двох натур («світу великого» і «світу малого» – людини) та трьох світів (макрокосм – Всесвіт, мікрокосм – людина, і світ символів – Біблія).
* Самопізнання: Сковорода вважав змістом людського існування самопізнання — пізнання своєї істинної натури та пошук Бога в собі. Він висловлював це у відомій фразі: «Пізнай себе».
* Сродна праця: Ідеал Сковороди — це «сродна праця» (споріднена, природна праця). Він стверджував, що справжнє щастя полягає не в багатстві чи славі, а в діяльності, яка відповідає внутрішньому покликанню людини та її природним здібностям.
📖 Літературна Спадщина
Сковорода є одним із зачинателів жанру байки в українській літературі. Його збірка «Байки Харківські» є зразком філософської прози.
* Його філософські діалоги та трактати, такі як «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» та «Сад божественних пісень», поєднують біблійні мотиви з ідеями античного платонізму та стоїцизму.
* Він невтомно вчив, що лише внутрішня свобода і гармонія є справжньою цінністю. Його епітафія: «Світ ловив мене, та не спіймав», стала ідеальною квінтесенцією його життя, яке він прожив у злагоді зі своїми принципами, поза впливом зовнішніх обставин.
Григорій Сковорода — це вічний символ українського духу, прагнення до свободи та мудрості.
https://youtu.be/rUJEzKjAj34?si=JgHnOOHwwbthDWJN

«Де черпати сили, щоб весь час вчитися новому та рости ?
Відповідь вас приголомшить: нам потрібен чарівний еліксир. Умовно кажучи, цей еліксир є нашим оточенням, яке на нас впливає, часто нехай і несвідомо. Воно частково відповідає за наші щоденні рішення. До нього ще додаються книги, які ми читаємо, щоденники, які ведемо, і семінари, які відвідуємо»

«Закони переможців»
Бодо Шефер

ΠΡΠ. ΦΕΟΦІЛАКТА, СПОВІДНИКА

Св. Феофілакт жив у Константинополі у 8 ст. під час іконоборчої єресі. Та все ж для Православ'я тимчасово настали відносно мирні часи. Монастирі знову стали поповнюватися насельниками. Св. Феофілакт, учень св. Тарасія, з благословення патріарха разом зі св. Михаїлом віддалився в монастир на берег Чорного моря. Ревні подвижники своїми Богоугодними трудами отримали від Бога дар чудотворення. За їх молитвами під час сильної посухи, коли женці на полі знемагали від спраги, порожні посудини стали виділяти стільки води, що її вистачало на весь день.

Після кількох років перебування в монастирі вони обидва були висвячені в єпископський сан: св. Михаїл - єп. Синадським, а св. Феофілакт - єп. Никомидійським.

Очолюючи Никомидійську Церкву, св. Феофілакт будував храми, лікарні, сиротинці, щедро роздавав милостиню, опікував сиріт, вдів і хворих, сам доглядав за прокаженими, не гребуючи обмивати їхні рани.

Коли імператорський трон посів іконоборець Лев V Вірменин (813-820), страшна єресь спалахнула з новою силою. На імператора-іконоборця не зміг вплинути ніхто. Присутній на переговорах імператора з патріархом св. Феофілакт, викриваючи єретиків, пророчив Леву Вірменину швидку загибель. За сміливе пророцтво святитель був вигнаний на заслання до фортеці Стровіль (в Малій Азії). Тут він нудився 30 р., до самої смерті (бл. 845). Згодом мощі єп. Феофілакта були перенесені в Никомідію.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 8 березня.
----------------