• https://www.youtube.com/live/wzm8P2ghaFA?si=LYy-uu9wWJBzyFzq
    https://www.youtube.com/live/wzm8P2ghaFA?si=LYy-uu9wWJBzyFzq
    111переглядів
  • 👀 У 2025 році росіяни передали шахраям близько 400 млрд рублів, і значна частина цих грошей зрештою пішла на підтримку ЗСУ, – скаржиться z-воєнкор.
    Він також рознився, що ця сума у вісім разів перевищує всі кошти, які кацапи зібрали на потреби рашистів за чотири роки війни.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    👀 У 2025 році росіяни передали шахраям близько 400 млрд рублів, і значна частина цих грошей зрештою пішла на підтримку ЗСУ, – скаржиться z-воєнкор. Він також рознився, що ця сума у вісім разів перевищує всі кошти, які кацапи зібрали на потреби рашистів за чотири роки війни. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    250переглядів
  • А ми вперлися - дайте нам Томагавки! 🤣
    ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
    🇺🇸 Вчора США завдали удару по об’єктах ІДІЛ у Нігерії, застосувавши 12 крилатих ракет Tomahawk.
    На оприлюднених фото видно, що частина ракет не спрацювала – приблизно кожна четверта не здетонувала.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    А ми вперлися - дайте нам Томагавки! 🤣 ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ 🇺🇸 Вчора США завдали удару по об’єктах ІДІЛ у Нігерії, застосувавши 12 крилатих ракет Tomahawk. На оприлюднених фото видно, що частина ракет не спрацювала – приблизно кожна четверта не здетонувала. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    191переглядів
  • 143переглядів 7Відтворень
  • 107переглядів 11Відтворень
  • РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

    – Ти зробиш так, як я цього́ бажаю,
    Піде́ш зі мною ти до вівтаря,
    Збереш інакше свіжого врожаю,
    І му́зику почуєш дзвонаря.

    – Я не піду́! Цього́ не дочекаєш!
    А силоміць мене ти не візьме́ш,
    Потворнії думки́ давно плекаєш,
    Вони не мають і не знають меж.

    – Піде́ш зі мною, гордая красуне,
    І слова «НІ» не хочу більше чуть,
    В моїх шарманках тріскають вже стру́ни,
    Мені на вірність маєш присягну́ть.

    – Прися́гну я, та тільки не з тобою,
    Не пі́ду я з тобою під вінець,
    До вівтаря не пі́ду й під стрільбою,
    Й весіллю цьо́му бу́де все ж кінець.

    – Пере́чити мені ти посмієш,
    Бо старости́ з гостя́ми вже прийшли,
    Хоч сильним духом, крале, володієш,
    Та шлях до тебе легко віднайшли.

    – Хай старости́ з весільними гостями,
    Вертають в свій убогий духом край,
    Ти пла́тиш за весілля їм смертями.
    Від мене руки, вбивцю, забирай!

    – Не смій мені умови диктувати,
    Весіллям скрізь керую я завжди́,
    Не хочеш честь свою́ мені віддати –
    То будеш пити кров замість води.

    – Я на сво́їй землі́ розпоряджаюсь,
    І честь свою́ тобі я не віддам,
    А кров’ю вже роками я вмиваюсь,
    За мене платять вже роки́ життям.

    – Гучне вінчання нас давно чекає,
    Його колись собі я уявив,
    Зі зброї хор тобі пісні співає,
    Й тебе добряче кров’ю я скропив.

    – Шматована тобою я добряче,
    Вже вісім ро́ків болю зазнаю́,
    Знущаєшся із мене ти звіряче,
    Бо на весілля згоди не даю.

    Й не стану я з тобою присягати,
    З нікчемою не стану на рушник,
    Війною захотів в обі́йми бра́ти,
    На мо́ю сукню став твій черевик.

    Тому́ забудь, почваро, про вінчання,
    І про вівтар нав́іки ти забудь,
    Забудь про дальший намір зазіхання,
    Собі утіху іншу роздобудь!

    Усі за мене моляться до Бога,
    Бо доля небайдужа їм моя́,
    З тобою не вінчає нас й доро́га.
    Піду́ без тебе я до вівтаря.

    Складу́ присягу й навіть повінчаюсь,
    Та сво́ю честь тобі я не віддам!
    Із гідністю я за́вжди сповідаюсь
    І при́воду на шлюб тобі не дам!

    Я мрію тільки з МИРОМ повінчатись,
    І ра́зом з ним усе життя прожить,
    Не смій до мене більше доторкатись!
    Госпо́дь поможе все це пережить.

    І знову зацвіту я ніжним цвітом,
    Мене умиє Божая роса,
    Весілля відгуляю з ці́лим світом,
    Сивітиме із МИРОМ лиш коса.

    Отямся хоч сьогодні, схаменися,
    І перестань зі зброї цілувать,
    За всі гріхи ти Богу помолися,
    Мене достатньо кров’ю напувать.

    Святе Причастя прагну тільки пити,
    Щоб сіяти у землю лиш зерно,
    Із МИРОМ повінчатись і прожити…
    Забудь про мене, злісна сатано!

    – Ніко́ли я про тебе не забуду,
    Таких, як ти, у світі більш нема,
    Тебе я домагатись за́вжди буду
    Й робитиму я це не крадькома.

    – Такі думки́ усе життя плекаєш,
    Та вільною народжена я буть,
    Війну брудну, паскудо, ти програ́єш,
    Тому́ про мене назавжди́ забудь!

    24.02.2022 р.
    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
    РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ – Ти зробиш так, як я цього́ бажаю, Піде́ш зі мною ти до вівтаря, Збереш інакше свіжого врожаю, І му́зику почуєш дзвонаря. – Я не піду́! Цього́ не дочекаєш! А силоміць мене ти не візьме́ш, Потворнії думки́ давно плекаєш, Вони не мають і не знають меж. – Піде́ш зі мною, гордая красуне, І слова «НІ» не хочу більше чуть, В моїх шарманках тріскають вже стру́ни, Мені на вірність маєш присягну́ть. – Прися́гну я, та тільки не з тобою, Не пі́ду я з тобою під вінець, До вівтаря не пі́ду й під стрільбою, Й весіллю цьо́му бу́де все ж кінець. – Пере́чити мені ти посмієш, Бо старости́ з гостя́ми вже прийшли, Хоч сильним духом, крале, володієш, Та шлях до тебе легко віднайшли. – Хай старости́ з весільними гостями, Вертають в свій убогий духом край, Ти пла́тиш за весілля їм смертями. Від мене руки, вбивцю, забирай! – Не смій мені умови диктувати, Весіллям скрізь керую я завжди́, Не хочеш честь свою́ мені віддати – То будеш пити кров замість води. – Я на сво́їй землі́ розпоряджаюсь, І честь свою́ тобі я не віддам, А кров’ю вже роками я вмиваюсь, За мене платять вже роки́ життям. – Гучне вінчання нас давно чекає, Його колись собі я уявив, Зі зброї хор тобі пісні співає, Й тебе добряче кров’ю я скропив. – Шматована тобою я добряче, Вже вісім ро́ків болю зазнаю́, Знущаєшся із мене ти звіряче, Бо на весілля згоди не даю. Й не стану я з тобою присягати, З нікчемою не стану на рушник, Війною захотів в обі́йми бра́ти, На мо́ю сукню став твій черевик. Тому́ забудь, почваро, про вінчання, І про вівтар нав́іки ти забудь, Забудь про дальший намір зазіхання, Собі утіху іншу роздобудь! Усі за мене моляться до Бога, Бо доля небайдужа їм моя́, З тобою не вінчає нас й доро́га. Піду́ без тебе я до вівтаря. Складу́ присягу й навіть повінчаюсь, Та сво́ю честь тобі я не віддам! Із гідністю я за́вжди сповідаюсь І при́воду на шлюб тобі не дам! Я мрію тільки з МИРОМ повінчатись, І ра́зом з ним усе життя прожить, Не смій до мене більше доторкатись! Госпо́дь поможе все це пережить. І знову зацвіту я ніжним цвітом, Мене умиє Божая роса, Весілля відгуляю з ці́лим світом, Сивітиме із МИРОМ лиш коса. Отямся хоч сьогодні, схаменися, І перестань зі зброї цілувать, За всі гріхи ти Богу помолися, Мене достатньо кров’ю напувать. Святе Причастя прагну тільки пити, Щоб сіяти у землю лиш зерно, Із МИРОМ повінчатись і прожити… Забудь про мене, злісна сатано! – Ніко́ли я про тебе не забуду, Таких, як ти, у світі більш нема, Тебе я домагатись за́вжди буду Й робитиму я це не крадькома. – Такі думки́ усе життя плекаєш, Та вільною народжена я буть, Війну брудну, паскудо, ти програ́єш, Тому́ про мене назавжди́ забудь! 24.02.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
    295переглядів
  • НЕРОХАНИЙ ГІСТЬ

    Здригнулася, заплакала Вкраїна,
    Роки́ тече її невинна кров,
    Поставить рідну прагнуть на коліна,
    У браму неньки не́люб увійшов.

    Входи́ть став так, неначе він господар,
    І дозволу ні в кого не питав,
    Ще й старостів з собою поприво́див,
    І марш убивчий вже давно заграв.

    Не встиг ступи́ть, як став в обі́йми бра́ти,
    Й зі зброї тут же взявся цілувать,
    Непрохано став рватися до ха́ти,
    Й свої́ умови неньці виставлять.

    Цього́ красуня, звісно, не чекала,
    Та зойкнула від болю в тую ж мить,
    Ударів несподіваних зазнала,
    Вже вісім ро́ків все її болить.

    Одразу не́люб ставить став умови,
    І вирішив йти з нею на рушник,
    Та довгими не б́ули ті промови,
    Й задумав із могил зроби́ть квітник.

    Усіяв ними, наче снігопадом,
    Вони рясніють й густо все ростуть,
    Цілує він то кулями, то градом,
    І хліб щодня зі зброї нам печуть.

    Той смак щодня усі ми відчуваєм,
    І му́зика від вистрілів звучить,
    Щоб він пішов, ми Господа благаєм,
    Щоб нам Госпо́дь поміг це пережить.

    В молитві зво́дить ненька сво́ї ру́ки,
    Щоб взя́ла нас Пречиста під Покров,
    Щоб швидше вже закі́нчились всі муки
    І спопеліла нелюба любов.

    24.02.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    НЕРОХАНИЙ ГІСТЬ Здригнулася, заплакала Вкраїна, Роки́ тече її невинна кров, Поставить рідну прагнуть на коліна, У браму неньки не́люб увійшов. Входи́ть став так, неначе він господар, І дозволу ні в кого не питав, Ще й старостів з собою поприво́див, І марш убивчий вже давно заграв. Не встиг ступи́ть, як став в обі́йми бра́ти, Й зі зброї тут же взявся цілувать, Непрохано став рватися до ха́ти, Й свої́ умови неньці виставлять. Цього́ красуня, звісно, не чекала, Та зойкнула від болю в тую ж мить, Ударів несподіваних зазнала, Вже вісім ро́ків все її болить. Одразу не́люб ставить став умови, І вирішив йти з нею на рушник, Та довгими не б́ули ті промови, Й задумав із могил зроби́ть квітник. Усіяв ними, наче снігопадом, Вони рясніють й густо все ростуть, Цілує він то кулями, то градом, І хліб щодня зі зброї нам печуть. Той смак щодня усі ми відчуваєм, І му́зика від вистрілів звучить, Щоб він пішов, ми Господа благаєм, Щоб нам Госпо́дь поміг це пережить. В молитві зво́дить ненька сво́ї ру́ки, Щоб взя́ла нас Пречиста під Покров, Щоб швидше вже закі́нчились всі муки І спопеліла нелюба любов. 24.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    163переглядів
  • УКРАЇНА І НЕЛЮБ

    (Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ»)

    Війна давно обрала Україну,
    Чому́ ж її сягнула дорогу́?
    Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
    За що ж вона дісталася врагу?

    В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
    Вони болючі й горя завдають,
    І дальше на невинну наступає
    Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.

    Вкраїна мила, наче наречена,
    Для неї мирта всі роки́ росла,
    На шлюб такий не є благословенна,
    Невинною на сповідь ненька йшла.

    Фату і сукню силоміць вдягнули,
    Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
    До болю у обіймах тих стисну́ли,
    І дали пити з чаші полину́.

    Гіркий полин і тілопад рясніє,
    Із серця кров стікає, як вода,
    Щоразу більше сукня червоніє,
    Голо́сить ненька, стогне і рида.

    Фата чорніла, а тепер палає,
    Невинність наречена береже,
    Та ворог ні на мить не випускає,
    На неї кулі сипле та й ірже́.

    Фата горить й обличчя накриває,
    На сукню кров із тіла виступа,
    А враг думки́ недобрії плекає,
    І ні на крок назад не відступа́.

    В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
    Чи розпинать? Чи може під вінець?
    Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
    Весіллю цьо́му щоб прийшов кінець!

    Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
    Спекли зі зброї неньці коровай,
    В собі́ вбачають з сивини пророків,
    Що Україна – їхній древній край.

    Весільні гості рвуться знов до танцю
    Під музику снарядів, куль і мін,
    Та згоди ненька не дає обра́нцю,
    Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!

    21.02.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022



    УКРАЇНА І НЕЛЮБ (Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ») Війна давно обрала Україну, Чому́ ж її сягнула дорогу́? Сягнула й зруйнувала східні сті́ни. За що ж вона дісталася врагу? В обі́йми взя́ла й з них не випускає, Вони болючі й горя завдають, І дальше на невинну наступає Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть. Вкраїна мила, наче наречена, Для неї мирта всі роки́ росла, На шлюб такий не є благословенна, Невинною на сповідь ненька йшла. Фату і сукню силоміць вдягнули, Вінець – із терня, дроту й бур’яну, До болю у обіймах тих стисну́ли, І дали пити з чаші полину́. Гіркий полин і тілопад рясніє, Із серця кров стікає, як вода, Щоразу більше сукня червоніє, Голо́сить ненька, стогне і рида. Фата чорніла, а тепер палає, Невинність наречена береже, Та ворог ні на мить не випускає, На неї кулі сипле та й ірже́. Фата горить й обличчя накриває, На сукню кров із тіла виступа, А враг думки́ недобрії плекає, І ні на крок назад не відступа́. В свої́ обі́йми взяв враг наречену… Чи розпинать? Чи може під вінець? Вогнем її зі Сходу обпале́ну… Весіллю цьо́му щоб прийшов кінець! Весільний марш вже грає вісім ро́ків, Спекли зі зброї неньці коровай, В собі́ вбачають з сивини пророків, Що Україна – їхній древній край. Весільні гості рвуться знов до танцю Під музику снарядів, куль і мін, Та згоди ненька не дає обра́нцю, Пред вівтарем не зі́гне з ним колін! 21.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    635переглядів
  • https://www.youtube.com/live/uz1hw1o5-ts?si=TTFgIFVlfTq2ObuQ
    https://www.youtube.com/live/uz1hw1o5-ts?si=TTFgIFVlfTq2ObuQ
    115переглядів
  • Чи то я вже така стара та неповортка?
    Чи планети останнім часом якось не так вишикувалися?:)

    Не встигаю та нічого ж!!!

    Дочекалася ввімкнення світла?
    То й що?

    Встигла зганяти до тамбуру, цигарок пихнути.
    Двічи.

    Перемила посуд.
    Знов ціла мийка звідкілясь взялася!

    Потеревеніла з колежанками в кухні.

    Зганяла до санвузлу.
    Намилася до скрипу.

    Й зараз би влягтися на канапу та віялом розтопирювати пальці в телефоні?

    Та авжеж?
    До чергового планового знеструмлення двадцять хвилин залишилося.
    А ввімкнули обіцяють аж о першій?

    Та й хай?
    Книжка ж ще недочитана?
    Ліхтарики заряджені.

    Невсеремось!
    Чи то я вже така стара та неповортка? Чи планети останнім часом якось не так вишикувалися?:) Не встигаю та нічого ж!!! Дочекалася ввімкнення світла? То й що? Встигла зганяти до тамбуру, цигарок пихнути. Двічи. Перемила посуд. Знов ціла мийка звідкілясь взялася! Потеревеніла з колежанками в кухні. Зганяла до санвузлу. Намилася до скрипу. Й зараз би влягтися на канапу та віялом розтопирювати пальці в телефоні? Та авжеж? До чергового планового знеструмлення двадцять хвилин залишилося. А ввімкнули обіцяють аж о першій? Та й хай? Книжка ж ще недочитана? Ліхтарики заряджені. Невсеремось!
    539переглядів